Поняття про рани

Раною називають травми, при яких порушується цілість шкірних чи слизових оболонок. Залежно від того, чим нанесена рана, розрізня­ють: колоті, забиті, рвані, вогнепальні, укушені та інші рани.

Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються тільки верхні шари шкіри, і більш глибокі, коли ушкоджується не лише шкіра, а й внутрішні тканини. Якщо рана проникає в яку-небудь порожнину — грудну, черевну, черепну, вона називається проникною. При цьому часто виявляється ушкодженим який-небудь внутрішній орган. Будь-яка рана небезпечна через крововтрату і можливість ус­кладнень, пов'язаних із зараженням рани мікроорганізмами. Серед багатьох видів мікроорганізмів існують такі (стафілококи, стрепто­коки та ін.), котрі при Потраплянні в рану спричинюють у ній запа­лення з утворенням гною — нагноєння.

При будь-якому пораненні певна кількість мікроорганізмів не­минуче попадає до рани, однак захисні сили організму часто в змозі їх знешкодити, і якщо рана добре захищена пов'язкою від подальшо­го інфікування мікроорганізмами, нагноєння в ній може не відбу­тись і рана швидко загоїться.

При розвитку в рані нагноєння навколо неї виникає почервонін­ня і припухлість; потерпілий починає відчувати біль, може підвищи­тися температура тіла, з'являються гнійні виділення. Загоєння рани при нагноєнні затягується. При проникненні мікроорганізмів у кров може статися загальне зараження крові (сепсис).

Одним із ускладнень ран є бешихове запалення. Захворювання починається гостро, сильним ознобом, відтак температура тіла підви­щується до 39—40 °С. У ділянці рани з'являється почервоніння, що має різко окреслені, нерівні краї, набряк, почервоніння навколо рани поступово поширюється на значну відстань. Іноді в зоні запалення під шкірою утворюється скупчення гною. Збудник бешихи може передаватися від одного пораненого до іншого через перев'язний матеріал, руки медичного персоналу та ін.

Найважчі ускладнення, пов'язані із зараженням рани мікроорга­нізмами, розвиваються за наявності в ній великої кількості роздроб­лених, забитих, змертвілих тканин.

При забрудненні таких ран ґрунтом в них нерідко потрапляють мікроорганізми — збудники, що містяться в ґрунті: збудники газової інфекції, правця.

Найчастіше газова інфекція спостерігається при пораненнях стег­на, гомілки, сідниць. Розмноження мікроорганізмів відбувається дуже швидко. Під впливом виділених ними отруйних речовин (токсинів) тканини руйнуються, м'язи набувають вигляду вареного м'яса, рана має смердючий, гнильний запах, дуже швидко наростає набряк кінцівок і між м'язами накопичується газ (звідси і назва «газова інфек­ція»), Це ускладнення називають газовою гангреною; оскільки вона загрожує життю пораненого, потрібна термінова ампутація кінцівки.

Для запобігання газовій інфекції при великих пораненнях потерпілим уводять протигангренозну сироватку.

Іншим небезпечним захворюванням, що може розвинутися через зараження рани, є правець. Його збудник міститься в ґрунті. По­трапляючи у рани, правцева паличка швидко поширюється і виділяє токсин, що діє на нервову систему людини. У результаті у хворого виникають часті болісні судоми. Порушуються дихання і серцева діяльність. У разі несвоєчасно розпочатого лікування захворювання може закінчитися летально. Зараження правцем може відбутися навіть при дрібних пораненнях. Тому кожному пораненому, незалежно від розмірів ран, а також усім обпеченим і потерпілим від відмороження обов'язково з профілактичною метою вводять протиправцеву сиро­ватку.

Поиск по сайту: