|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Державний бюджетЦентральне місце як у фінансовій системі країни в цілому, так і в системі державних фінансів займає державний бюджет. Державний бюджет – це централізований фонд грошових ресурсів, що знаходиться в розпорядженні уряду для фінансування державного апарату, збройних сил, виконання соціально-економічних функцій. Бюджет сучасної держави – це складний, багатоплановий документ, який відображає всю різноманітність її (держави) функцій. Це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Між бюджетом центрального уряду і місцевими бюджетами існують достатньо складні відносини, пов’язані з розподілом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів в масштабі країни тощо. Державний бюджет, таким чином, – це не тільки бюджет уряду, але і сукупність бюджетів усіх рівнів державних адміністративно-територіальних владних структур. До бюджету тісно примикають позабюджетні фонди – грошові засоби держави, що мають цільове призначення і не включені безпосередньо в державний бюджет. Позабюджетні кошти знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади і концентруються у спеціальних фондах, кожен з яких призначений для певних потреб. Таким прикладом в Україні можуть служити Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд національного захисту інвалідів. Позабюджетні фонди створюються за рахунок спеціальних (цільових) податків, позик, субсидій з бюджету. Позабюджетні фонди розширюють можливість втручання уряду в економіку, обминувши бюджет, і отже, парламентський контроль. Крім того, створюється уявлення зменшення дефіцитності бюджету. Число позабюджетних фондів постійно зростає. Прикладом може бути федеральний бюджет СШA, в рамках якого налічується більше 800 подібних фондів. У бюджеті відображається структура видатків і доходів держави. Видатки показують напрямки і цілі бюджетних асигнувань і визначаються характером досить різноманітних функцій держави, які узагальнено об’єднують, як правило, у три великі групи: політичні, економічні та соціальні функції. До складу видатків, пов’язаних з політичними функціями держави, входять: утримання армії, закупівля військової техніки та обладнання, зброї; витрати на утримання державного апарату управління і влади; витрати на утримання посольств, консульств, представництв за кордоном, система внесків до міжнародних організацій тощо. Вони становлять 3-10% ВВП і 10-25% загальної суми державних видатків розвинутих країн. До складу видатків, пов’язаних з економічними функціями держави, входять державні інвестиції в галузі економічній інфраструктури, субсидії приватному капіталу і державним підприємствам, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та інші. Держава в сучасних умовах перетворилась на великого підприємця, споживача й інвестора, банкіра, позичальника й експортера капіталу. Вона через власні капіталовкладення досить активно впливає на норму нагромадження, її рівень та динаміку, чим значно сприяє прискоренню темпів оновлення капіталу й економічного зростання. Досить велике значення мають видатки на економіку для регулювання ринкових відносин. У цілому, в розвинутих країнах видатки, зумовлені економічними функціями держави, становлять 10-15% ВВП і 20-35% загальної суми державних видатків. Важливе місце в системі державних видатків посідають видатки на соціальні потреби – освіту, науку, культуру, охорону здоров’я і санітарне обслуговування, соціальне страхування і забезпечення тощо. Соціальні функції сучасної держави значно розширились, що пов’язано з об’єктивними вимогами НТР, зокрема, економічними потребами відтворення і підготовки висококваліфікованої робочої сили. Держава розвиває старі і впроваджує нові форми соціального страхування, підвищує загальноосвітній рівень населення, розширює систему професійної підготовки. Соціальні видатки називають „інвестиціями в людину”, і сьогодні вони, як правило, займають провідне місце, становлять у розвинутих країнах 15-20% ВВП і 30-50% загального обсягу державних видатків. Джерела доходів держави можуть бути внутрішні – ВВП і національне багатство країни, зовнішні – відповідні економічні ресурси інших країн. Головні джерела формування надходжень до державного бюджету: податки; відрахування на соцстрах та інші види відрахувань; державна позика (внутрішня та зовнішня); емісія грошей; продаж державного майна. За станом розрізняють державний бюджет: · нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені; · дефіцитний, коли видатки перевищують доходи; · профіцитний, коли доходи перевищують видатки. Вважається, що ідеальне виконання державного бюджету – це повне покриття видатків доходами і створення залишку коштів, тобто перевищення доходів над видатками. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |