Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль відносять до книжних стилів. Його зародження сягає ще часів Київської Русі, де він також виконував функцію документального оформлення різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державами, організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування. Приклади документів тієї доби містяться в «Повісті временних літ», у Біблії, заповіді, отримані Мойсеєм від Бога (Кн. «Вихід). Найбільш вагомою пам’яткою офіційно-ділового стилю тієї пори можна вважати «Руську правду».

Офіційно-діловий стиль - мовний вияв політичного і правового мислення, мовлення управлінського апарату, що забезпечує господарські і ділові стосунки між членами суспільства. Обслуговує суспільні контакти людей в різних сферах діяльності. Через цей стиль здійснюється зв’язок органів влади і населення. Крім комунікативної функції, загальної для всієї мови, через діловий стиль реалізується ще й інформативно-настоновча функція (повеління та інформація: закони, укази, інструкції тощо). Стиль виявляється на усному і писемному рівні, хоча писемна форма стилю переважає. Функціональні особливості стилю відображено у самій його назві, адже слово “ офіційний ” в перекладі з латинської значить “ державний ”, “ посадовий ”, “ урядовий ”, “ службовий ”. За сучасних умов, коли зростає демократизація громадсько-політичного життя, сферою використання ОДС є не тільки стосунки між державами, державними установами, органами влади і населенням, а й міжособові ділові контакти громадян – економічні, виробничі, господарчі, побутові.

Оскільки особливості ділового мовлення не реалізуються окремо, а тільки в поєднанні між собою, можна виділити основні риси ОДС:

1. Короткість, стислість. Це робить можливим швидке й продуктивне добування інформації, зосереджує увагу на головному.

2. Регламентація, уніфікованість. Французьке слово reglement походить від латинського regula – “правило”. На основі державних стандіртів з урахуванням потреб і специфіки діловодства в конкретній сфері суспільного життя або в конкретній установі розробляється система вимог до різних форм і жанрів ділового спілкування.

Терміни реґламентація і стандартизація в літературі, присвяченій проблемам ділового мовлення, доволі часто виступають як контекстуальні синоніми, коли йдеться про використання в ОДС мовних кліше (мовних штампів, фразеологізмів ОДС, “канцеляризмів”).

Наявність стандартних висловів, що з’являються і функціонують у стилі внаслідок прагнення до уніфікації ділової мови, полегшує, скорочує процес укладання текстів, приводить до однотипності засобів в однакових ситуаціях.

Мова ОДС звужується, що в інших стилях сприймається як мовний, стилістичний недолік. Але в ОДС таке звуження робиться свідомо, воно полегшує роботу з інформацією, обмежений набір слів дозволяє виділити в ній основне, необхідне для офіційно-ділових стосунків, і усунути все зайве, індивідуальне, що не має відношення до справи. (Замість «молодий чоловік», «дівчина», «жінка», «бабуся», «дід» або «тітка» вживається уніфікована лексична одиниця: «громадянин», «громадянка», яка стисло характеризує людину і її соціальний статус, або замість «крадій», «хуліган», «вандал», «гвалтівник», «вбивця» вживається мовна формула «правопорушник», «злочинець»).

Стандартність, уніфікованість стилю виявляється і в розташуванні матеріалу на аркушах, в обов’язковому закріпленні певних частин тексту за певним місцем, в нормованому використанні формулювань, вироблених для певних видів документів.

3. Точність, чіткість, однозначність висловлюваної думки, що надає тексту юридичної сили. Цьому сприяють такі чинники, які водночас є вимогами стилю:

· використання слів тільки у прямому значенні, щоб уникнути різнотлумачень;

· наявність словесних повторів, уникнення небажаної синонімії (адже синоніми не завжди передають тотожне значення і вносять у текст додатковий смисл, що може ускладнювати розуміння тексту на відміну від повтору або кліше);

· використання відповідної професійної термінології, великої кількості однорідних членів речення, цифр, точних вказівок на факти. Точність досягається і через використання уточнень, пояснення важливих положень, слів, що їх позначають.

4. Логічність, аргументованість. Наявність доказів, висновків, посилань на правові акти, інші документи, відсутність зайвих слів, послідовність у розкритті питання, причин і мети викладу проблеми.

Досягненню логічності викладу сприяє прямий порядок слів у реченні, графічні особливості оформлення текстів (членування на частини і абзаци, певний порядок їх у тексті, цифрові позначення та ін.).

5. Нейтральність, безособовість тексту, беземоційність. Широке використання узагальненої лексики, безособових і наказових форм. Відсутність образних засобів, оцінних форм і експресивної лексики.

6. Відсутність індивідуальних рис стилю, що зумовлено особливостями спілкування, де людина є представником певної організації або виконує певну функцію, яка не має відношення до якостей його натури. Тісно по’язана з попередньою особливістю. Хоча можна стверджувати, що індивідуальність кожного в той чи інший спосіб знаходить своє втілення в ході використання ОДС: у відборі використаних засобів мови, побудови речення тощо.

7. Консервативність. З усіх стилів ОДС найменше піддається впливам і змінам. Будь-які зміни у ньому небажані для суспільства:

· може виникнути двозначність усталених конструкцій, звичка у сприйнятті мовних кліше, членів суспільства, зникне, що викличе різне трактування і розуміння документів, зворотів;

· консервативність стилю уможливлює стандартизацію документів, існування великої кількості бланків, копій тощо (серед іншого, це дозволяє заощадити матеріальні кошти, час, гроші).

Консервативності стилю сприяє і його орієнтація на писемну форму. І хоча писемна форма є вторинною щодо усної і спирається на усну як на своє джерело, використання переважно цієї форми унеможливлює швидкі зміни мовного стилю;

· в момент висловлення думки співрозмовник відсутній, відсутня сама мовна ситуація;

· не завжди уявляєш собі співрозмовника, їх кількість, характер аудиторії;

· закріпленість текстів за формами існування (диплом, накладна, квитанція - не можуть озвучуватися, ці тексти вельми відрізняються від усного).

Поиск по сайту: