Роль і значення мови в суспільному житті

196. Ауырлық центрі арқылы µтпейтін µстіњ айналасында бірқалыпты айналмалы қозѓалыс жасайтын буынныњ элементар инерция к‰штері неге келтіріледі?

А) Бас векторѓа

В) Бас моментке

С) Бас вектор мен бас моментке

D) Ештењеге келтірілмейді

Е) Тењгеруші к‰шке

197. Бас білікке келтірілген к‰ш қай шартпен анықталады?

А) Масслардыњ тењдігінен

В) Лездік қуаттардыњ тењдігінен

С) К‰штердіњ тењдігінен

D) Кинетикалық энергияныњ тењдігінен,

Е) Инерция к‰штердіњ тењдігінен

198. Бас білікке келтірілген инерция моменті қай шартпен анықталады?

А) Лездік қуаттардыњ тењдігінен

В) Кинетикалық энергияныњ тењдігінен

С) К‰штердіњ тењдігінен

D) Масслардыњ тењдігінен

Е) Инерция к‰штердіњ тењдігінен

199. Машинаныњ қозѓалысқа кіру уақытында қандай қ±былыс болады?

А) Кинетикалық энергия нµлге тењ

В) Кинетикалық энергияны ж±ту

С) Кинетикалық энергияны беру

D) Кинетикалық энергия µзгермейді

Е) Кинетикалық энергияны жинақтау

200. Машинаныњ қозѓалыстан шыѓу уақытында қандай қ±былыс болады?

А) Кинетикалық энергияны беру

В) Кинетикалық энергияны ж±ту

С) Кинетикалық энергияны жинақтау

D) Кинетикалық энергия µзгермейді

Е) Кинетикалық энергия нµлге тењ

План лекції

«Державна мова — мова професійного спілкування»

Роль і значення мови в суспільному житті.

Мова і держава.

Функції мови.

Поняття літературної мови, її сучасний стан.

Мова професійного спілкування.

Література:

Нормативна база:

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон УРСР “Про мови в Українській РСР”. – К., 1989.

Основна:

1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. — Вінниця: Нова книга, 2003.
2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.
3. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків, 2001.
4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник. — К.: Каравела, 2008.
5. Нелюба А. Професійна мова юриста. – Х., 2002.

Додаткова:

1. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих працях України. – Харків, 2004.
2. Масенко Л. Мова і суспільство. – К.: «Просвіта», 2004.

Текст лекції

Роль і значення мови в суспільному житті

Відповідно до Закону України “Про вищу освіту” вивчення української мови у вищій школі має сприяти всебічному розвиткові студента, підвищенню рівня його загальної і професійної культури ”.

У залежності від обраної спеціальності студент засвоює знання, вміння й навички в певній науково-практичній галузі: природничій, технічній або гуманітарній. І хоча національна мова є універсальним засобом спілкування в суспільстві, функції і вага мовних знань, вмінь і навичок у кожній з окремих галузей науки різні. Найбільшого значення вони набувають у галузі правознавства, оскільки професійна діяльність юриста завжди пов’язана із тлумаченням (інтерпретацією) норм права, що сформульовані певною мовою. Юридична оцінка і правова кваліфікація обставин конкретної справи ґрунтується на досконалому володінні мовою законодавства, вмінні чітко, лаконічно, однозначно схарактеризувати суспільні явища, конкретні факти дійсності, поведінки людей тощо.

На відміну від шкільного курсу, предметом української мови за професійним спрямуванням, стає не структура й особливості мови в цілому, а норми і виражальні засоби усного та писемного фахового мовлення, стилістичніособливості вербального спілкування в конкретній галузі професійної діяльності майбутнього спеціаліста.

Мова – це система звукових, письмових знаків або символів, що служать засобом людського спілкування, розумової діяльності, способом вираження самосвідомості.

Жодне суспільство, на якому б рівні воно не перебувало, не може існувати без мови. Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує низку функцій, життєво важливих як для самої мови, так і для цього суспільства. Мова, якою не спілкуються, стає мертвою: народ, який втрачає свою мову, зникає.

Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, яке її витворює. Водночас мова – один з чинників самоорганізації суспільства і є невід’ємною ознакою таких спільнот, як рід, плем’я, народність, нація.

Саме через мову ми пізнаємо світ, сприймаємо його. У кожного народу «мовна картина світу» своя, неповторна. Напр., у природі ми чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (шум дерев передаємо як ш-ш-ш, інші природні явища: дзень, хрусь, хляп та ін.). В інших народів звуконаслідування інакше.

Мова є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Мова - найбільше і найдорожче добро кожного народу. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення. Тому доля мови певною мірою залежить від кожного з мовців. «Хто якою мовою думає, той до того народу належить» (В.Даль).

- у мові акумулюється духовна енергія народу;

- мова є головною ознакою і символом нації,

- через мову ми пізнаємо світ: наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо «таким, як він є».

- мова – найважливіший засіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. (Звичайно, крім мови вживаються й інші (невербальні) засоби, такі як міміка, жести; азбука Морзе, азбука Брайля для сліпих; морська сигналізація; різні форми тайнопису, аж до секретних розвідницьких шифрів).

- мова – головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства, тому закономірною є теза про те, що мова є засобом творення людини як члена соціуму.

- мова обслуговує людину і суспільство, але водночас є і формою буття їх.

Ідея про глибинний зв’язок між мовою, мисленням і духом народу має значні історичні корені, проте чи не найкраще її сформулював німецький мовознавець Вільгельм фон Гумбольдт: «Мова народу – це його дух, і дух народу – це його мова».

Між мисленням і мовою існує найтісніший зв’язок. Напр., якщо в мові немає слів, що позначають певні поняття, то ці поняття часто стають для людини недоступними. Тому мова як система світобачення впливає на всю людську поведінку: людина поводиться з предметами так, як їх подає мова.

Отже, мова є дзеркалом національної ментальності.

Тільки вивчення мови народу, з представниками якого ви вступаєте в ділові стосунки, дозволяє сприймати реальність так само, як і носій іншої мови. Напр., у американців і зулусів є суттєва відмінність щодо позначення зеленого кольору: одне слово і 39 відповідно.

Про яку культуру б не йшлося, без мови не обійтися. Один із чинників, що ускладнює спілкування, часто є те, що жителі кожної країни по-різному використовують свою мову.

Ви та ваш співрозмовник-іноземець дивитесь на світ різними очима. Яким би «інтернаціональним», «мультикультурним» й «усезнаючим» ви не намагалися бути, ви не зможете сприймати і відчувати світ так само, як співрозмовник, оскільки у вас немає для цього мовних засобів. Ви можете знати звичаї його народу, смаки, табу, можете засвоїти вірування і філософію, але тільки вивчення його мови дозволяє скинути пута рідної мови і сприймати реальність так само повно, як і він.

Додаткові виміри реальності дають нам знання й мислення двома мовами.

Своєрідність, з якою люди використовують мовні стилі, неминуче призводить до неправильного розуміння того чи іншого виразу, а, можливо, й самого співрозмовника. Отже, ми стикаємося з багатоманітністю культур, специфіка мови яких обумовлена не лише граматичною будовою, словником і синтаксисом, але й способами впливу на слухача.

Те, що національні мови сприймаються оточуючими по-різному, відзначалося протягом століть. Іспанський король Карл V говорив, що, на його думку, німецькою доречно говорити з солдатами, англійською – з кіньми, італійською – жінками, а іспанською – з Господом Богом. Середньовічний іспанський священик Вінченцо Спінеллі помітив, що італійською мовою співають, іспанською декламують, французькою танцюють і лише португальською справді говорять.

Отже, стикаючись з різноманіттям культур, ми простежуємо й причини комунікативного розриву.

Комунікативний розрив виявляється у трьох формах: мовній, практичній та культурній. Більш серйозні труднощі у менеджерів, дипломатів, юристів викликають відмінності в поведінці, обумовлені культурою або мовою.

Намагаючись подолати лінгвістичні бар’єри, досягти взаєморозуміння, треба враховувати ще й комунікативні моделі на ділових зустрічах, яких дотримуються ті чи інші народи.

Так, різниця мовних культур тих чи інших країн впливає на характер мови, моделі та колористику реклами. Напр., жадібні до інформації німці будуть випускати великі брошури для іноземців, факти будуть переважати над естетикою, яка, скажімо, цінується іспанцями.

Національні мови по-різному доносять ділову інформацію. Менеджери всіх національностей знають, як найбільш ефективно говорити зі своїми співвітчизниками, але нечітко усвідомлюють свою залежність від глибинних особливостей мови.

Отже, як міняється від мови до мови картина світу, так міняється і ділова поведінка. Кожна мова таким чином є носієм свого досвіду, який треба пізнавати, вивчаючи більше мов.

Урахування картини світу іноземного партнера допоможе встановити такий рівень взаємин, який можливий при різниці ментальності.

Поиск по сайту: