Лекция Система альтернативного социального забезпечення: страховые и нестраховые формы социальной защиты

1. Особисте страхування.

1.1. Страхуання від н/в.

1.2. Страхуання від викрадення.

1.3. Накопичувальне страхування.

1.3.1. Страхування з уповільненою виплатою капіталу.

1.3.2. Страхування довічної ренти.

1.3.3. Пенсійне страхування.

1.4. Змішане страхування життя.

2. Медичне страхування.

2.1. Лікарняні каси.

2.2. Фонди взаємодопомоги.

3. Система "Асістанс".

Сьогодні Україна переживає складний період свого розвитку. З одного боку, створені правові та інституційні основи ринкової економіки, з іншого, позитивні зміни поєднуються з реально існуючими негативними проблемами на практиці, які нерідко приймають глобальний характер, якщо звернутися до такої сфери суспільства, як соціальна.

Проголошення України соціальною державою (ст. 1 Конституції України) певною мірою означає те, що соціальна політика в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики. Впродовж останнього десятиліття Українська держава прагнула до створення реальних гарантій соціального захисту населення, це знаходило віддзеркалення, як у законопроектах, які пропонувалися, так й у прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актах. Разом з тим можна виявити об’єктивну тенденцію, згідно з якою держава все в меншому обсязі виступає реальним гарантом гідного існування її громадян. Це, перш за все, знаходить свій прояв у незначних розмірах заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат, що є незрівнянними з реальним прожитковим мінімумом. Звідсіля, а це є також об’єктивним процесом, виникає, формується та з’являється все більша необхідність залучення недержавних структур до участі у фінансуванні соціальних виплат (так, як це відбувається, наприклад, у сфері пенсійного страхування, страхування від нещасних випадків та ін.).

Інститут недержавного соціального страхування не є новим для України. Він почав зароджуватися ще в межах Російської імперії наприкінці ХІХ століття, коли в південному регіоні в 1899 році почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями. На початку ХХ століття активно створювалися різні страхові каси, взаємні страхові спілки, товариства взаємодопомоги, а також розвивалось особисте страхування життя.

Більшість інститутів недержавного соціального страхування (наприклад, рентне страхування), що ефективно працювали на Україні ще за часів Російської імперії, в період існування Союзу РСР, були повністю занедбані.

Лише з становленням та розвитком України, як самостійної, незалежної держави, переходом її економіки до ринкових принципів функціонування, об’єктивно відчувалась нестача АСС. Але держава своєчасно не відреагувала на таку соціальну потребу, тому на початку 90-х р. ХХ ст., на території України працювала велика кількість нелегальних, напівлегальних іноземних страхових компаній, які вивозили велику кількість фінансового капіталу за кордон. У зв’язку з цим, по-перше, стала гостро відчуватись відсутність ефективної державної нормативної бази з питань регулювання зазначеного інституту та відсутність гарантій прав вкладників, а, по-друге, об’єктивувалась необхідність розробки такої нормативної бази профільного характеру.

Це призвело до активізації не тільки нормативно та законопроектних робіт в зазначеній сфері, а й до інтенсивних доктринальних пошуків. Результатом такої цілеспрямованої діяльності стало поступове становлення та розвиток системи альтернативного соціального захисту громадян в Україні. Але в цьому процесі були свої особливості. Спочатку поступово почали створюватися різноманітні приватні компанії, що надають послуги по недержавному соціальному страхуванню. І лише потім, у зв’язку з сприятливим розвитком економіки, почалось формування повноцінної законодавчої бази із зазначених питань, створення системи гарантій та контролю з боку держави за діяльністю таких компаній.

При створенні найефективнішої системи альтернативного соціального захисту в Україні було прийнято та сприймається до уваги світовий досвід у створенні та розвитку такої системи. Його втілення в практику повинно проходити з урахуванням національних особливостей та менталітету українського населення. Очевидно, що для України, недержавне пенсійне та медичне страхування – є найважливішими інститутами системи альтернативного соціального захисту, які необхідно розвивати в першу чергу. Тому виникає необхідність аналізу сучасного стану їх правового регулювання.

Поиск по сайту: