Фонди взаэмодопомоги

До системи АСЗ також можна віднести фонди взаємодопомоги. Під ними розуміють добровільні об'єднання громадян на основі громадських або приватних інститутів. Основна мета такого об’єднання — сумісне заощадження особистих грошових коштів і надання з цих коштів позик, грошових допомог один одному на взаємній основі. У цьому, власне, і полягає зміст організації фінансової взаємодопомоги, завдяки якій громадяни дістають можливість вирішувати свої проблеми, не звертаючись до послуг банків і не вдаючись до фінансової підтримки держави.

Організація таких фондів взаємної допомоги сприяє забезпеченню і захисту фінансових інтересів громадян. Його характерною рисою є безприбутковий характер діяльності, що суттєво відрізняє такі фонди, наприклад, від банків та страхових організацій.

Фонди фінансової взаємодопомоги можуть буди приватними та громадськими. Громадські фонди можуть бути церковні або общинні. Вони об’єднують людей, які входять до конкретної територіальної чи релігійної общини або прихожан церкви, в межах яких створюється фонд. Приватні фонди можуть бути корпоративними, професіональними. Вони об’єднують людей в межах підприємства, установи, організації або об’єднання проводиться за професіональною ознакою чи родом діяльності.

Такі фонди мають за головну мету забезпечення фінансової стійкості, фінансової безпеки та захисту грошових заощаджень своїх пайовиків.

На відміну від клієнтів банку, члени фонду знаходяться у взаємній (симетричній) фінансовій залежності. Всі вони в обов'язковому порядку об'єднують у кооперативі свої грошові кошти не тільки у формі пайових внесків, але й у вигляді особистих заощаджень. Саме особисті заощадження, складають джерело позик, виступаючи у якості основи фонду фінансової взаємодопомоги. Передача коштів здійснюється на основі договору про передачу особистих заощаджень кооперативу. Він є внутрішнім договором кооперативу, що є аналогічним договору позики.

Слід відмітити, що особисті заощадження складають не тільки головне джерело позик, а й разом з тим є обов'язковою умовою їх отримання, гарантією повернення, а також фінансовою гарантією особистого поручительства пайовика за свого товариша по кооперативу.

3. Система "Асістанс".

Виникнення системи "Асістанс" пов'язують з після­воєнним міграційним бумом кінця 50 х - початку 60-х років, коли мільйони людей, відчувши можливість і смак подорожей, а також в інших справах того часу, опинилися одночасно поза територією країни проживання. Це туристи, громадяни, що виїхали по гостьовій візі, у відрядження, для роботи по кон­тракту. Не говорячи вже про репатріантів і біженців. Таких людей - мільйони. Відповідно, зросла й кількість ризиків, що їх супроводжує.

"Асістанс" - це вид страхування, в якому страхове відшкодування надається не в традиційно грошовій формі, а у вигляді конкретної послуги або плати за фактично надану по­слугу. Якщо в класичному страхуванні йдеться про грошове відшкодування збитку, то в страхуванні "Асістанс" - про на­дання послуги у формі негайної допомоги. Здійснюють це страхування страхові компанії особливого типу, що поєдну­ють страхові і сервісні функції, або звичайні страхові компанії, які працюють за договором з компаніями-асістантами.

страхова компанія Росії "Ингосстрах" так само організувала власну асістанську службу. Вона є єдиною російською компанією, яка відкрила власні локальні сервісні цен­три в країнах масового виїзду російських туристів - у Туреччині, на Кіпрі, у Єгипті, Іспанії. Кожний із сервісних центрів здійснює цілодобовий прийом клієнтів "Ингосстраха" російською мовою. Крім основних функцій, ці центри виконують моніторинг якості й обґрунтованості медичних послуг по страховому випадку, за­безпечують необхідний контроль за роботою медичних партнерів і повне ведення страхового випадку безпосередньо в країні пере­бування застрахованого.

Компанії, які користуються популярністю на ринку сервісних послуг, мають розгалужену мережу чергових координа­торів, що говорять на всіх необхідних мовах (наприклад, мережа Global Voyager Assistance - складається приблизно з 5000 коорди­наторів у різних країнах світу), чітко і правильно організовують їхню роботу, мають у штаті власних кваліфікованих лікарів і пер­сонал, що володіє іноземними мовами. Компанію-асістант, насам­перед, характеризує кількість чергових центрів і бюро. Чим їх більше, тим швидше буде надана допомога.

При настанні страхового випадку клієнт повинен зателефо­нувати до одного із чергових центрів, номера телефонів яких за­значені в полісі або ідентифікаційній карті. Черговий центр пере­дає виклик у найближче бюро, яка безпосередньо надає послуги, і підтверджує, що всі витрати будуть оплачені. Саме компанія-асістант оплачує послуги медичних установ, бере на себе ор­ганізацію репатріації, медичної евакуації, супроводу хворого і т.ін., а вже потім проводить взаєморозрахунки з конкретними страховиками.

Всупереч усталеній думці, система "Асістанс" поширюється не тільки на туристів, а й на будь-яких громадян, що виїхали за кордон не на постійне місце проживання. Так, багато страхових компаній світу розробили спеціальні схеми страхування для від'їжджаючих за кордон на роботу або навчання. Умови страху­вання в цілому ідентичні, але відрізняються тарифами. Особливо залежать тарифи для від'їжджаючих на роботу за контрактом від виду роботи.

Основний зміст страхування за системою "Асістанс" -компенсація медичних витрат, що можуть виникнути в закор­донній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещас­ного випадку. У цьому плані страхування громадян, що виїжджають за кордон, тісно пов'язане зі страхуванням від не­щасного випадку.

Відмінність від страхування від нещасного випадку поля­гає в території страхового покриття. Якщо йдеться про страху­вання від нещасного випадку або медичне страхування, відповідальність страховика територіально обмежується країною постійного проживання застрахованого. Тоді як при страхуванні громадян, що виїжджають за кордон, навпаки, страхове покриття поширюється на територію інших країн.

Елемент відшкодування в страхуванні "Асістанс" відхо­дить на другий план, тому що на перший виходить послуга за надання допомоги.

Використання страхування за системою "Асістанс" має великий перелік обмежень, суть яких зводиться до того, що можна розраховувати на одержання тільки невідкладної дачної допомоги, але не лікування.

Асістанські компанії прагнуть убезпечити себе від будь-их зловживань і неправильного розуміння сервісу. Тому нині розроблений список обмежень, заснований на їхній практиці спілкування з туристами. Як правило, не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з наданням застрахованому послуг невідкладної медичної допомоги, якщо:

• метою подорожі було одержання лікування;

• страховий випадок стався внаслідок прямого або не­прямого впливу радіоактивного опромінення;

• витрати пов'язані із захворюваннями, які протягом пев­ного періоду перед датою страхування потребували лікування. Виняток складають ситуації по врятуванню життю, зняття гострого болю або обов'язковому медичному втручанню для запобігання тривалої непрацездатності;

• витрати пов'язані з курсом лікування, яке було почат­ком до і тривало під час дії договору страхування, або якщо поїздка була почата застрахованим незважаючи на наявність медичних протипоказань;

• витрати пов'язані з нервовими, хронічними, психічни­ми захворюваннями і їх загостренням, а також станами, що не стабілізувалися аж до дати від'їзду й існує реальний ризик швидкого погіршення;

• страховий випадок стався внаслідок самогубства, зама­ху на самогубство, навмисних дій застрахованого;

• витрати пов'язані з венеричними захворюваннями, СНІДом або будь-яким подібним синдромом;

• витрати пов'язані з інтоксикацією після вживання ал­коголю або наркотиків;

• витрати пов'язані з будь-яким протезуванням, у тому числі стоматологічне та офтальмологічне;

• витрати пов'язані з косметичною або пластичною хірургією, якщо тільки вона не обумовлена травмою, отрима­ною внаслідок нещасного випадку в період страхування;

• витрати не є обов'язковими для діагностики і лікуван­ня;

• лікування здійснювалося родичами застрахованого

Правова база такого страхування в Україні достатньо роз­роблена. У статті 90 Закону України від 21.01.94 р. Ж3857-ХП "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян Ук­раїни" закріплено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов'язаних із надзвичайними обставинами під час його перебування за кор­доном, громадянин України має бути застрахований.

У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.99 р. 728 "Про заходи для подальшого розвитку туризму" доручив Державному комітету у справах охорони державного кордону забезпечувати перевірку громадян України, які виїжджають за кордон з метою туризму, на наявність полісу медичного страхування і страхування від нещасних випадків на період перебування за кордоном.

Державний комітет у справах охорони державного кордо­ну наказом від 10.06.99 р. 284 зобов'язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 року організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів у громадян України при виїзді з України рекомендувати їм звернутися для оформлен­ня такого поліса до представників страхових організацій.

Відповідаючи вимогам часу, обумовленим тими ж пробле­мами, що існують в інших країнах, Україна створила власну службу "Асістанс". Цьому сприяли дві постанови Кабінету

Міністрів України.

По-перше, Постанова 1997 року "Про удосконалення по­рядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України". Пункт 4 цього документа зобов'язує Міністерство закордонних справ, Дер­жавний комітет з питань охорони державного кордону, Дер­жавну митну службу, Мінтранс, Державний комітет зв'язку вжити заходів для сприяння Державній страховій компанії "Укрінмедстрах" в реалізації медичних страховок іноземним громадянам. Таким чином, законодавчо була закріплена моно­полія по даному виду страхування за єдиною страховою ком­панією України, хоча законодавство не перешкоджає іншим страховим компаніям укладати агентські угоди на обслугову­вання окремих територій.

По-друге, Постанова Кабінету Міністрів від 4 грудня 1998 року "Про створення мережі установ з організації медичної до­помоги "Асістанс-Україна" надало можливість страховим ком­паніям бути сиівзасновниками служб "Асістанс". Іншими сло­вами, вони можуть бути власниками медичних установ. Поста­нова також обумовлює залучення до заснування центральної служби "Асістанс-Україна" іноземного інвестора в розмірі 26% статутного фонду. Собі держава залишає 51%, тобто діяльність служби "Асістанс-Україна" контролюється державою.

Слід зазначити, що правовідносини між виїзджающими за кордон з метою праці або туризму, підприємствами і страховими компаніями здійсню­ються в рамках діючого законодавства і правил, які розробля­ються самими страховими компаніями за узгодженням з Мінфіном України. В даний час ліцензії на проведення такого страхування мають більше 50 страховиків.

Страхові компанії здійснюють свою діяльність на до­говірних засадах з іноземними партнерами-асистантами. Тари­фи залежать від коду ризиків (тобто комплексу послуг), трива­лості поїздки, країни в'їзду, віку застрахованого, додаткових об­ставин. Передбачено різні знижки й обмеження - для родин, груп. Наприклад, за правилами компанії Inter Partner Assistance країни поділяються на три категорії: країни Шенгенської угоди, постсоціалістичні і всі інші. Найвищі тарифи при в'їзді в країни Шенгенської угоди, найнижчі - у постсоціалістичні.

Таким чином, можна зазначити, що система альтернативного соціального захисту складається зі страхових і нестрахових механізмів, які у своїй сукупності створюють досі складний, різнорівневий та різносуб’єктний, але ефективний конгламерат, що діє на користь суспільсту, та значно допомогаж державі в вирішенні цілого комплексу соціальних проблем. Ефективність всієї системи АСЗ полягає в реальній можливості і ефективності сполучення та співпраці всіх її елементів, для досягнення головної мети – створення додаткового недержавного соціального захисту людини.

Поиск по сайту: