Модуль 1.1 Основні фонди підприємства

Тема 1.1.1 Підприємство в ринкових умовах

План

1 Поняття підприємства, характерні ознаки, цілі підприємства

2 Правові основи функціонування

3 Класифікація підприємств

4 Форми організації підприємства

1 Поняття підприємства, характерні ознаки, цілі підприємства

Підприємство – це самостійно господарюючий суб’єкт, який виробляє

продукцію, виконує роботи та надає послуги з ціллю задоволення громадських потреб та отримання прибутку. Підприємство як юридична особа повинне відвовідати певним вимогам, які встановлюються законодавчо державою.

До ознак юридичної особи відносять: наявність свого майна; самостійна

майнова відповідальність; право придбати, користуватися, розпоряджатися

власністю; право бути позивачем та відповідачем від свого імені; мати само-

стійний бухгалтерський баланс, поточний та інші рахунки.

До підприємства, як господарюючого суб’єкту пред’являються певні організаційно-економічні вимоги. Воно повинно діяти на основі певних правил та процедур. До таких вимог належать: кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування; мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль. Стратегія – це генеральна програма діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки значно ускладнився процес управління підприємством, у зв”язку з наданням останньому повної господарської та фінансової самостійності.

Господарська самостійністьполягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту тощо.

Фінансова самостійністьполягає в повному самофінансуванні, виробленні фінансової стратегії, політики цінгоутворення тощо.

Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який виробляє продукцію, виконує роботи та надає послуги з ціллю задоволення громадських потреб та отримання прибутку. Воно є юридичною особою, до ознак якої відносять: наявність власного майна; самостійну майнову відповідальність; право придбати, користуватися та розпоряджатися власністю; право бути позивачем та відповідачем від свого імені; мати самостійний бухгалтерський баланс, поточний рахунок у банку.

Кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування; мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль.

Стратегія – це генеральна програма діяльності, яка передбачає наявність конкретних цілей (отримання прибутку, завоювання ринку) та сформульовані виробничі та господарчі задачі, вирішити які необхідно для досягнення цілей.

Функції держави для нормальної діяльності підприємств: створення правової основи, забезпечення належного порядку в державі, стабілізації економіки, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, національної безпеки, захист сумлінної конкуренції.

На діяльність підприємства дуже впливає навколишнє соціально-економічне середовище (партнери, конкуренти, банки, перевіряючі органи, держава).

Функціонування підприємства в ринкових умовах пов’язане з обмеженнями: обмеження, обумовлені ресурсами (витрачені ресурси (матеріальні, трудові) повинні бути меншими або рівними існуючим у наявності; обмеження, обумовлені попитом – обсяг реалізації завжди менший або рівний обсягу купівельного попиту; фінансові обмеження – грошові витрати повинні бути меншими або рівними грошовим ресурсам; тимчасові обмеження, пов’язані з інфляцією.

2 Правові основи функціонування

Підприємство має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності.

Необхідність державного втручання у діяльність підприємств виникає за певних умов та передумов: якщо безробіття в державі перевищує свій природний рівень (4-6%); якщо інфляція досягає небезпечного рівня

(помірною вважається – 10% на рік, галопуючою – від 20% до 200%; гіперінфляцією – темпи ще вищі); якщо в державі дефіцит бюджету.

Функції, які виконує держава для нормальної діяльності підприємств: створення правової основи діяльності підприємства; забезпечення належного порядку в державі, стабілізації економіки; забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, національної безпеки; захист сумлінної конкуренції.

З великої вількості юридичних актів визначальним є Господарський ко-

декс України, статут підприємства та колективний договір, що регулює відно-

сини трудового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

Будь-яке підприємство може бути створене:

1) відповідно до рішення власника (власників) майна чи уповноваженого

органу;

2) унаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним

антимонопольним законодавством;

3) через виокремлювання зі складу діючого підприємства одного або

кількох структурних підрозділів з рішення їх трудових колективів та згодою власника майна.

Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем перебування у відповідному виконавчому комітеті Ради народних депутатів за певну плату. Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випадках: прийняття відповідного рішення власником майна, визнання його банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів. Власник безпосередньо наймає (призначає, обирає) керівника, з яким укладається контракт. Трудовий колектив діє за принципами самоврядування, тобто має конкретні повноваження щодо вирішення широкого кола питань з господарської та соціальної діяльності підприємства. Джерелами формування майна служать грошові і матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції, інших видів господарської діяльності, від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення, дотації з бюджетів; безплатні або доброчинні внески підприємств, організацій та окремих громадян.

Кожне підприємство самостійно планує свою діяльність. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів є прибуток (дохід), порядок використання якого визначає власник (власники) підприємства або вповноважений ним (ними) орган.

Держава забезпечує будь-якому підприємству однакові економічні й правові умови господарювання.

3 Класифікація підприємств (типи підприємств)

Ознаки:

1) мета й характер діяльності: комерційні (одержання прибутку) та некомерційні (доброчинні, освітнянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства);

2) форма власності – приватні, колективні, комунальні та державні (у т.ч. казенні).Приватні належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. Колективні грунтуються на власності трудового колективу. Комунальне засноване на засадах власності відповідної територіальної громади. Державні – на державній власності. Казенні – не підлягають приватизації;

3) національна належність капіталу – національні, закордонні та спільні (капітал належить підприємцям 2-х або більше країн;

4) правовий статус і форма господарювання – одноосібні (власність однієї особи або родини), кооперативні (добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності), орендні (оренда полягає в тимчасовому володінні і користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності), господарські товариства (це об’єднання підприємців – повне товариство, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), акціонерне;

5) галузево-функціональний вид діяльності – промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхову, туристичні тощо;

6) технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування – головні (материнські)- контролюють інші фірми, дочірні – материнська фірма контролює їх діяльність, володіє контрольним пакетом їхніх акцій, асоційовані – формально самостійні, але з різних причин залежать від головного підприємства і мусять підпорядковуватися його стратегічним цілям та філії – на відмінність від дочірніх та асоційованих не користуються юридичною і господарською самостійністю, не мають власного статуту і балансу, діють від імені і за дорученням головного підприємства, мають однакову з ним назву;

7) розмір за кількістю працівників – великі, середні та малі підприємства;

8) організація технологічного засобу виробництва продукції: одиночне (широка номенклатура, малий обсяг виробництва, відсутність ритму, універсальне обладнання, робітники-універсали, багато ручних робіт) –найбільш коштовне внаслідок своєї унікальності; серійне (виготовлення продукції серіями з невеликою номенклатурою, невеликими партіями, ритм випуску великий, обладнання універсальне і спеціалізоване, велика автоматизація) – найбільш гнучке, економічне, автоматизоване; масове виробництво (мала номенклатура, великий обсяг продукції, обладнання – спеціалізоване, робітники – вузькі спеціалісти, велика автоматизація) – найбільш продуктивне, економічне.

4 Форми організації підприємства

Форма організації – ступінь розподілення праці між підприємствами, їх кооперативні зв’язки і обсяги виробництва. Установлені чотири форми: спеціалізація, кооперування, концентрація, комбінування.

Спеціалізація – зосередження виробництва на однорідній продукції в окремих галузях, підприємствах, цехах, які виробляють вироб одного виду чи зайняті однорідною технологією. Види спеціалізації: предметна, подетальна, технологічна. Спеціалізація дозволяє використовувати спеціальне обладнання, досягнути стабільності кадрів робітників, високу якість, ефективність роботи.

Кооперування – це встановлення постійного зв“язку між спеціалізованими підприємствами, які постачають продукцію головному підприємству. Види кооперації: предметна, подетальна, технологічна. Кооперування дозволяє економити кошти на використанні виробничих площ і обладнання.

Концентрація виробництва – це зосередження у великих підприємствах випуску великих обсягів продукції. Підприємства розташовані на великих площах з великою кількістю обладнання, транспорта, робітників. Характерна висока ефективність виробництва, повне використання обладнання, зниження собівартості продукції.

Комбінування – це з’єднання в одному підприємстві підприємств різних галузей. Види комбінування: послідовна переробка сировини, комплексна переробка сировини, використання всіх відходів виробництва.

Контрольні питання

1 Характеристика підприємства (фірми) як первинної ланки виробничої сфери та юридичної особи.

2 Правові основи діяльності підприємств за умов ринкової економіки.

3 У чому полягає основне завдання підприємств?

4 Які документи регулюють діяльність підприємств?

5 Якими ознаками характеризується підприємство?

Тема 1.1.2 Підприємництво як форма господарювання. Комерційний розрахунок

План

1 Підприємництво, його види та принципи, форми і типи

2 Комерційний розрахунок як економічна категорія.

3 Форми комерційного розрахунку

1 Підприємництво, його види та принципи, форми і типи

Підприємець – самостійний суб’єкт ринку, який діє на свій страх і ризик.

Підприємництво - самостійна, ініціативна господарчо-фінансова діяльність, спрямована на отримання доходів (прибутків), здійснюється на свій власний ризик та під особисту майнову відповідальність. Характеризується свободою вибору напрямків діяльності, наявністю постійного ризику, орієнтацією на досягнення комерційних успіхів.

Функції підприємницької діяльності:

1) ресурсна – формування та ефективне використання трудових, матеріальних та інших ресурсів;

2) організаційна – організація маркетингу, збуту, реклами;

3) творча – новаторські ідеї, ініціатива.

Об’єкти підприємницької діяльності:товар, продукт, послуга.

Види підприємництва за використанням праці: безнаймання праці, із використанням праці, без утворювання юридичної особи, з утворюванням юридичної особи.

Принципи підприємництва: вільний вибір діяльності; добровільність притягнення майна та коштів юридичним особам та громадянам; самостійність формування програм у виборі постачальників, цін, робітників; право використання природних, фінансових, матеріальних, трудових ресурсів з урахуванням законодавства; вільне використання прибутку; самостійна зовнішня економічна діяльність (ЗЕД).

Форми підприємництва: індивідуальна, колективна.

Типи підприємництва: малий бізнес, спільне підприємство, корпоративне на акціонерній формі власності.

2 Комерційний розрахунок як економічна категорія

Як економічна категоря комерційний розрахунок – це система економічних відносин, які виникають між підприємством та державою, підприємствами, між підприємством та його робітниками, із приводу формування прибутків та витрат.

Як метод господарювання, комерційний розрахунок – це такий метод господарювання, який грунтується на порівнянні витрат та результатів діяльності.

Принципи комерційного розрахунку:

1) економічна самостійність підприємства;

2) самооплатність, рентабельність та самофінансування;

3) матеріальна зацікавленість у результатах діяльності;

4) повна економічна відповідальність;

5) контроль за діяльністю підприємства з боку держави та фінансово-кредитної системи.

Підприємство самостійно планує діяльність, визначає кількість та структуру робітників, обирає форму та системи оплати праці, визначає розміри фонду оплати праці; здійснює реалізацію своєї продукції.

В умовах ринкових відносин суттєво трансформується поняття матеріальної відповідальності підприємства. Підприємство, маючи право самостійного вибору напрямквів своєї господарської діяльності, одночасно несе всю повноту відповідальності за прийняті рішення, ризикує з випадку неправильного прийнятого рішення всім своїм майном аж до банкрутства.

Державний вплив здійснюється за допомогою податків, кредитів, держзамовлень.

3 Форми комерційного розрахунку

Як метод господарювання, комерційний розрахунок набуває різних організаційних форм: повний, внутріній розрахунок. Підприємства, які діють на повному комерційному розрахунку мають основні та оборотні кошти, самостійний бухгалтерський баланс, рахунки в банках, вносять платежі до бюджету держави, регіону.

На внутрішньому розрахунку знаходяться структурні одиниці та підрозділи, які входять до складу підприємства. Вони не мають самостійного балансу та рахунків в банках, тобто юридично вони обмежені.

Контрольні питання

1 Суть комерційного розрахунку як еконмоічної категорії та як методу господарювання.

2 Принципи комерційного розрахунку

3 Що об’єднує та чим відрізняються самооплатність, рентабельність і самофінансування?

4 Як охарактеризувати принцип матеріальної зацікавленості?

Поиск по сайту: