ТЕМА 7. КОНСОЛІДАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ СКЛАДНОСТРУКТУРНИХ КОРПОРАЦІЙ. МАТЕРИНСЬКА Й ДОЧІРНІ ФІРМИ – ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ І КОРПОРАТИВНИХ ЗВІТІВ

Об’єднання підприємств, до складу якого входять материнське та дочірні підприємства як єдина економічна одиниця відповідно до чинного законодавства України повинно розкривати інформацію про результати діяльності, фінансовий стан та рух грошових коштів у консолідованій фінансовій звітності. П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” визначає загальний порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

Процес консолідації фінансових звітів складається з окремих етапів.

Етап 1 передбачає підготовку окремих фінансових звітів підприємств, що входять до складу групи, до процесу консолідації.

Етапи 2 і 3 передбачають внесення показників статей окремих фінансових звітів материнського та дочірнього підприємств у відповідні стовпчики Робочої таблиці − звіти: звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал (нерозподілений прибуток), баланс.

При заповненні статей балансу слід врахувати, що інвестиції в дочірні підприємства (в тому числі ті, що вилучаються з консолідованих звітів) відображаються в обліку та звітності материнського підприємства із застосуванням методу участі в капіталі. Якщо дочірні підприємства не включаються до консолідованої звітності, то інвестиції відображаються за собівартістю або справедливою вартістю (як наявні для продажу фінансові активи).

Етап 4 передбачає розрахунок і внесення до Робочої таблиці сум коригувань, які здійснюються шляхом складання регулюючих записів, що не знаходять відображення в облікових реєстрах підприємств групи, у процесі консолідації.

Етап 5 передбачає розрахунок суми частки меншості в чистому прибутку (збитку) та чистих активах дочірнього підприємства.

Етап 6 передбачає розрахунок консолідованих сум кожного фінансового звіту, який подано в Робочій таблиці.

Залежно від методу переведення фінансових звітів дочірніх підприємств курсові різниці від переведення будуть відображатися в складі власного капіталу групи (за методом поточного курсу) та доходів (втрат) від переведення консолідованого фінансового звіту (за методом поточного курсу).

Коли материнська компанія володіє менш, ніж 100% акцій дочірньої компанії, тоді дочірня має і інших акціонерів, які володіють часткою меншості в її активах та у прибутку.

Таким чином, частка меншості – це частина акціонерного капіталу дочірньої компанії, яка не належить материнській компанії. У зв’язку з цим у процесі консолідації частка меншості має бути виділена в окрему статтю, і вилучена з статутного капіталу дочірньої компанії.

П(С)БО 19 Об’єднання підприємств.

Частка меншості − частина прибутку (збитку) і чистих активів (стат. кап.) дочірнього підприємства, які відносяться до часток у капіталі, що не належать прямо або непрямо − через дочірні підприємства материнському підприємству.

У цьому випадку ідентифіковані активи та зобов’язання придбаного підприємства розподіляються на частку підприємства, що отримало контроль, і частку меншості.

Відповідно частка меншості визначається як відсоток чистої справедливої вартості ідентифікованих активів, зобов’язань і непередбачених зобов’язань на дату придбання.

На дату придбання покупець має визнати гудвіл, придбаний від об'єднання бізнесу як актив, і первісно оцінити цей гудвіл за його собівартістю. Надалі після первинного визнання покупець оцінює гудвіл, придбаний у результаті об'єднання за собівартістю, зменшеною на всю суму накопичених збитків від зменшення корисності придбаних активів

П(С)БО 19 Об’єднання підприємств. Гудвіл це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань на дату придбання.

Гудвіл – це майбутні економічні вигоди, що виникають від активів, які не піддаються окремій ідентифікації й визнаються окремо.

Гудвіл при консолідації формується таким чином: зі статті інвестиції який вилучається вартість і відображається в активі консолідованого балансу у складі нематеріальних активів.

Облік інвестицій розглядається у чотирьох важливих МСБО.

МСБО 32 „Фінансові інструменти: розкриття та подання” і МСБО 39 „Фінансові інструменти: визначення та оцінка” засвідчують відносини власності для таких ситуацій, коли інвестор не має значного впливу на об’єкт інвестування.

МСБО 28 „Облік інвестицій в асоційовані компанії” стосується інвестицій в асоційовані компанії. Застосовується тоді, коли можна показати, що інвестор має значний вплив на об’єкт інвестицій.

МСБО 31 „Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах” стосується обліку інвестором своєї долі у спільному підприємстві. Спільне підприємство, підприємство у якому два або більше підприємств мають спільний контроль над операціями іншого підприємства. Це є особливим типом інвестиційної ситуації, що концептуально є проміжнимміж суттєвим впливом і контролем.

МСБО 40 визначає обліковий підхід щодо інвестиційної нерухомості та відповідні вимоги до розкриття інформації. Цей стандарт замінює попередні вимоги стандарту 25 “Облік інвестицій”.

ОБЛІК ТА ВІДОБРАЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У МСБО

Поиск по сайту: