ТЕМА 6. ОБЛІК, РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ПУБЛІЧНИХ КОРПОРАЦІЯХ

На сьогодні специфіка обліку у спільних підприємствах, створених на території України, перш за все, проявляється: 1) при формуванні статутного фонду та змінах у його величині і структурі; 2) в обліку фінансових результатів та використанні прибутку; 3) при складанні і наданні фінансової звітності.

Статутний фонд СП є основним джерелом його діяльності і показує суму власних основних і оборотних засобів, внесених учасниками. Внески учасників (власників) до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями можуть бути зроблені у формі: майна (будинків, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей); цінних паперів (акцій, облігацій тощо); прав на користування природними ресурсами, майном, об’єктами інтелектуальної власності та інших майнових прав; грошових коштів (у тому числі іноземною валютою).

Іноземні інвестиції до статутного фонду підприємства можуть здійснюватись у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ; грошової одиниці України — при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування згідно з чинним законодавством України за умови сплати податку на прибуток (доход); будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної згідно з чинним законодавством України або законодавством інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимогу виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками, вартість котрих виражена у конвертованій валюті та підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на її території авторські права, права на винаходи, дослідні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей згідно з чинним законодавством України.

Оцінка внесків до статутного фонду здійснюється у грошовій одиниці України за спільним рішенням учасників відповідно до умов, передбачених установчими документами. Внесок українського учасника до статутного фонду спільного підприємства оцінюється за домовленістю з іноземним учасником в іноземній валюті та у грошовій одиниці України за цінами міжнародних ринків або ринку України. Внесок іноземного учасника оцінюється в такому ж порядку з перерахуванням сум інвестицій в іноземній валюті в грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору. За відсутності цін міжнародних ринків вартість майна, що вноситься до статутного фонду, визначають за домовленістю між учасниками.

Матеріальні цінності, що вносяться учасниками до статутного фонду, оцінюють за первинними документами, які підтверджують ціну їхнього придбання (рахунками, товарно-транспортними накладними тощо). Тут слід мати на увазі, що в ряді країн під час придбання товарно-матеріальних цінностей з покупця стягується податок на додану вартість, який показують в обліку окремим рядком, а під час вивезення цінностей за кордон сума податку повертається покупцю. У разі, якщо до статутного фонду вноситься майно, на яке немає документів, що підтверджують його вартість, її визначають засновники, про що складають протокол зборів засновників. З виникненням розбіжностей в оціненні майна учасниками її здійснюють експерти (аудиторська фірма, оцінювач). В акціонерних товариствах оцінка внесків у натуральній формі затверджується установчими зборами.

Оприбуткування майна (будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей), внесеного учасниками в натуральній формі в рахунок внесків до статутного фонду чи в оплату акцій, відображають в обліку і балансі сумою, яка включає їх вартість, визначену в установленому порядку, і всі витрати на доставку (на обладнання, що потребує монтажу, — також витрати на його монтаж і установку) та державну реєстарцію.

Права на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на використання винаходів, ноу-хау), внесені учасниками в рахунок внесків до статутного фонду підприємства, відображаються в установленому порядку.

Внески учасників до статутного фонду відображаються в обліку і балансі в міру фактичного надходження (його моментом є: для майна і нематеріальних активів — дата складання акта приймання-передачі, для грошових коштів — надходження на рахунок підприємства за випискою банку).

Іноземні інвестиції, включаючи внески до статутного фонду спільного підприємства, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та валюті України. При цьому інвестиції українських партнерів оцінюються у валюті України та іноземній конвертованій валюті. Перерахування інвестиційних сум з іноземної валюти у валюту України здійснюється під час оцінки вкладів за курсом НБУ на дату підписання установчих документів. Причому внесок іноземного інвестора вказується у конвертованій валюті і прирівнюється до певної кількості гривень за курсом НБУ, діючим на дату укладання установчого договору.

При цьому можуть виникнути курсові різниці між заборгованістю іноземних інвесторів за внесками до статутного капіталу на день підписання устаночих документів і курсом валюти на день фактичного надходження внеску. Курсові різниці у бухгалтерському обліку відображуються по дебету відповідних рахунків грошових або матеріальних коштів: по кредиту 425 «Інший додатковий капітал». У податковому обліку відповідно до листа ДПАУ від 13.01.99 р. №204/2-23-3116 курсові ризниці, що виникли за заборгованостями за внесками до статутного капіталу (грошовий або майновий), не відносяться до складу валового доходу, як і не відноситься і сама сума інвестицій.

Під час митного оформлення майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства (крім товарів для реалізації чи власного вживання), митні органи надають відстрочку платежу ввізного мита згідно з виданим підприємством простим векселем на суму мита. Термін відстрочки платежу становить не більше 30 календарних днів з дати оформлення ввізної вантажної митної декларації. Якщо протягом періоду відстрочки платежу зазначене майно зараховано на баланс підприємства і про це податковою адміністрацією за місцем реєстрації підприємства зроблена відповідна позначка на примірнику векселя, то виданий вексель погашається і мито не сплачується. У випадку, коли зазначене майно (крім вивозу іноземної інвестиції за кордон) протягом трьох років з моменту його зарахування на баланс спільного підприємства як внеску іноземного інвестора до статутного фонду цього підприємства вивозиться за кордон, ввізне мито нараховується і сплачується, виходячи з митної вартості цього майна в перерахунку в валюту України за офіційним курсом НБУ на день вивозу.

До останнього часу майно, що ввозилося в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду СП, звільнялося від сплати податку на додану вартість і акцизного збору. Однак, з 11.01.96 р. товари (майно), що були або є підакцизними на дату ввезення в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, обов’язково обкладаються акцизним збором і податком на додану вартість. При цьому не є об’єктами оподаткування операції з передачі основних фондів, як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Подальший облік сум податку на додану вартість і акцизного збору, фактично сплачених під час митних процедур, проводиться за встановленим порядком.

Розмір статутного фонду визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства. Залежно від організаційно-економічної форми підприємства з іноземними інвестиціями в Україні діють певні законодавчо регламентовані обмеження щодо мінімального розміру його статутного фонду.

Для обліку внесків учасників господарського товариства застосовується пасивний рахунок 40 “Статутний капітал”. В його кредиті відображаються формування та збільшення статутного фонду, а в дебеті — зменшення. Залишок по кредиту рахунку 40 має відповідати величині статутного фонду, зафіксованого в установчих документах. Аналітичний облік до рахунку 40 “Статутний капітал” ведуть окремо на кожного учасника. Конкретний порядок обліку формування статутного фонду господарського товариства залежить від його організаційно-правової форми. Зазначимо, що до останнього часу СП створювались переважно як товариства з обмеженою відповідальністю. На сьогодні превалюють акціонерні форми створення СП. Крім того, типовим стає акціонування раніше створених спільних підприємств, що регламентується спеціальними нормативними актами у випадку наявності частки держави у статутному фонді.

Після внесення всіма учасниками внесків повністю спільне підприємство може здійснювати операції, пов’язані зі змінами його статутного фонду (рис. 6.2). Ці операції мають принципове значення як для СП в цілому, так і для його учасників, особливо іноземних.

По-перше, зміни структури статутного фонду СП можуть призвести або до втрати статусу підприємства з іноземною інвестицією (коли частка іноземного учасника стане меншою за 10%), або до отримання такого статусу (коли частка іноземного учасника перевищить рівень 10%).

По-друге, у процесі збільшення статутного фонду СП без участі іноземного учасника він може втратити первісно зафіксований рівень контролю.

В умовах чинного законодавства України такого роду “розмивання капіталу” може бути здійснено трьома основними шляхами:

При збільшенні статутного фонду акціонерного товариства за рішенням правління не більш як на 1/3. Такий спосіб є найбільш поширеним в Україні, оскільки ст.38 Закону України “Про господарські товариства” декларує переважне право акціонерів на придбання акцій при додатковій емісії. Але, при цьому, закон не містить механізму реалізації зазначеного права. Як правило, після початку підписки на акції, договори купівлі-продажу акцій укладаються правлінням із заздалегідь визначеним колом інвесторів (у багатьох випадках вони вже є акціонерами). При цьому, іншим акціонерам не залишається акцій цієї емісії, що призводить до зменшення їх частки у статутному фонді акціонерного товариства.

При збільшенні статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій. При суттєвому збільшенні номінальної вартості акцій може скластись ситуація, за якої дрібні інвестори не мають змоги здійснити доплату за відповідну кількість акцій, якими вони володіють. При цьому умови емісії можуть бути визначені таким чином, що неможливо здійснити і обмін акцій старої номінальної вартості. Це призводить до ситуації, коли акціонерам залишається тільки одна можливість — продати акції або товариству (якщо воно здійснює пропозицію щодо купівлі зазначених акцій), або на вторинному ринку.

При здійсненні так званої “цільової емісії” під заздалегідь визначенного інвестора. У цьому випадку більшість акціонерів свідомо відмовляються від свого першочергового права щодо придбання акцій під час додаткової емісії і приймають відповідне рішення на загальних зборах. Але при цьому існують акціонери, які голосували проти такого рішення або не були присутні на загальних зборах акціонерів. На жаль, чинне законодавство не містить процедур захисту прав інвесторів у цьому випадку, з чого можна зробити висновок, що такі процедури повинні бути передбачені статутомакціонерного товариства.

При обліку фінансових результатів та використання прибутку спільних підприємств специфіка проявляється у наступному.

По-перше, прибуток (доход) розподіляється між вітчизняними та іноземними учасниками або пропорційно їх внескам у статутний фонд, або в іншій пропорції, зафіксованій в установчих документах. Однак при ліквідації майно СП розподіляється лише пропорційно внескам учасників у статутний фонд. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реально ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

По-друге, іноземним інвесторам законодавчо гарантується компенсація і відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємства з іноземними інвестиціями. Усі понесені витрати та збитки повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін або обгрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною і ефективною. Вона визначається на час фактичного здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

По-третє, після фактичної виплати доходу нерезиденту з нього стягується додатковий 15% податок на репатріацію, що певною мірою стимулює реінвестування.

Спільні підприємства самостійно складають річні бухгалтерські звіти, передбачаючи подання інформації про майновий і фінансовий стан та підсумки діяльності підприємства широкому колу користувачів. Річна бухгалтерська звітність подається до 15 березня наступного за звітним роком: державній податковій інспекції; органам державної статистики; учасникам спільного підприємства, якщо це передбачено установчими документами за такими формами:

Баланс спільного підприємства.

Звіт про фінансові результати.

Звіт про рух грошових коштів.

Звіт про власний капітал.

Додаток до балансу спільного підприємства.

До річного бухгалтерського звіту додається пояснювальна записка. В ній крім аналізу основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи спільного підприємства, висвітлення фінасового і майнового станів підприємства, подальших перспектив діяльності, доцільно включити дані про динаміку найважливіших економічних і фінансових показників роботи спільного підприємства за ряд років, оголосити майбутні капіталовкладення, здійснювані екологічні заходи та іншу інформацію. Конкретний зміст пояснювальної записки визначається радою (правлінням) спільного підприємства з урахуванням потреби користувачів річного бухгалтерського звіту та необхідності найбільш повної реалізації контрольних прав учасників цього підприємства. У поясненнях до звіту необхідно навести курс, за яким при складанні річного бухгалтерського балансу було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті у грошову одиницю України, а також пояснити причини змін балансу на початок року.

Квартальна звітність спільних підприємств з іноземними інвестиціями уповноваженим органам є необов’язковою, однак це не означає її недоцільності у внутрішній обліково-аналітичній роботі.

Перевірка фінансово-комерційної діяльності спільних підприємств з іноземними інвестиціями (в тому числі звітності) здійснюється державною податковою адміністрацією та офіційно зареєстрованими аудиторськими організаціями України.

Спільні підприємства додатково можуть застосувати облік та звітність за правилами країни іноземного інвестора. Особливо це важливо у випадках, коли останніми є транснаціональні корпорації, які ведуть консолідовану звітність. До останнього часу це було досить складною роботою для бухгалтерів українських СП.

У цілому проблема трансформації фінансової звітності СП обумовлена певними вадами вітчизняної системи обліку, котрі не дозволяють прямо застосовувати загальноприйняті принципи. Це стосується відображення у балансі активів і пасивів, нечіткого відображення капіталу і прибутку, відсутності групування активів по зменшенню ліквідності, а пасивів — по терміновості вимог тощо.

Поиск по сайту: