Монополія як антипод конкуренції

В широкому розумінні монополія - це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується

Особливе місце у ринковій економіці посідає конкуренція, що виступає як антипод монополії. Свобода вибору, що реалізується через намагання кожного отримати особистий грошовий дохід, є ґрунтом для конкуренції, або економічного змагання, як суттєвої властивості ринку. Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурсу. Суть конкуренції полягає у поширенні економічної влади всередині складових економіки, двох головних сукупностей — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку знаходиться багато покупців і продавців, то жоден із них не може пред'явити попиту або пропозиції на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб помітно вплинути на ціну. Відомо, що коли товару замало, ціна на нього зростає. Якщо ж одиничний виробник чи невеличке об'єднання виробників здатні якимсь чином регулювати або обмежувати загальний обсяг пропозиції товару, тоді ціна може бути підвищена з вигодою для продавця. Регулюючи пропозицію, робітник спроможний у власних інтересах маніпулювати ринком. Однак суть конкуренції полягає в тому, що на ринку існує така велика кількість продавців, що кожен із них, забезпечуючи лише мізерну частку загального обсягу пропозиції, практично не в змозі впливати на пропозицію, а отже, і на ціну продукту.

Важливим атрибутом конкуренції е свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. За чистого ринку виробникові дуже легко вступити до якоїсь конкретної галузі або полишити її; не існує штучних юридичних або інструкційних перепон, які б не допускали розширення чи скорочення окремих галузей. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Свобода вступу до галузі необхідна, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів.

№18

Суть підприємництва, його види, функції та принципи.

Суть.

Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб'єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є невід'ємною ознакою ринку, його обов'язковим атрибутом. Немає підприємців — немає ринку, і навпаки. Поняття «підприємництво» надзвичайно широке. Це зумовлено тим, що воно відображує сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних та психологічних відносин. Уявлення про нього формувалося впродовж тривалого історичного періоду, змінювалося під впливом базисних та надбудовних інституцій, психології людей.
У ринковій економіці будь-якої країни підприємництво — основа процвітання і людей, і держави. Підставою для виникнення та розвитку підприємництва виступає така форма організації виробництва товарі в і послуг, яка здійснюється тими, кому належать фактори виробництва. Тому підприємництво слід розглядати як провідну, об'єктивно обумовлену форму реалізації власності і, перш за все, власності на засоби виробництва, бо той, хто є власником засобів виробництва, може, здійснивши найм робочої сили (або без нього: сам чи зусиллями своєї родини), організувати процес виробництва, керувати цим процесом або доручати керівництво якомусь іншому працівнику, привласнювати результати цього виробництва і розпоряджатись на свій розсуд тією часткою прибутку, яка залишиться після сплати податків і платежів до бюджету. Отже, у особі підприємця мають поєднуватися новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку та розвитку прогресивних методів виробництва, створення нових видів продукції високої якості, ефективних сфер застосування капіталу. А термін «підприємництво» означає систематизовану, самостійну, ініціативну, здійснювану на власний ризик діяльність, спрямовану на таке поєднання факторів виробництва, щоб можна було отримати максимальний прибуток; тип господарської поведінки підприємців щодо організації, розробки, виробництва і реалізації благ для отримання прибутку та соціального ефекту.
Функції, та принципи підприємницької діяльності

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції, які характеризують напрями діяльності суб’єкта ринкових відносин, його цілі та досягнення. Держава зацікавлена в розвитку підприємництва, тому гарантує рівні права і створює однакові можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності. Роль підприємця в забезпеченні ефективності виробництва визначається його функціями, провідними з яких є:
• підприємець втілює ініціативу поєднання факторів виробництва в єдиний процес з метою виробництва товару чи послуги;

• підприємець бере на себе важливе завдання — прийняття рішень у процесі ведення бізнесу;

• підприємець — це новатор. Він впроваджує на ринку нові товари, нові технології, прогресивні способи обслуговування споживачів, нові сфери прикладання капіталу;

• підприємець — це людина, котра йде на ризик. Він ризикує своїм часом, працею і діловою репутацією, а також своїми коштами і коштами інших власників

Виходячи з вищевказаних функцій, класичний підприємець — це водночас і власник, і організатор та керівник.

Сучасний підприємець - це переважно «груповий портрет», де основні підприємницькі функції виконують різні спеціалісти. Зокрема, в акціонерному товаристві ризик беруть на себе власники акцій, надаючи грошові кошти, управління виробництвом здійснюють мене На мою думку, щоб успішно виконувати зазначені функції, підприємцю повинні бути притаманні певні здібності, серед них — ініціативність, здатність самостійного мислення та прийняття рішень, завзятість щодо досягнення мети, вміння організувати та вести за собою колектив, зробити цей колектив групою однодумців. Значну увагу, коли мова йде про характеристику особи підприємця, приділяють етичній стороні його діяльності, необхідності дотримання даного слова, виконання взятих зобов'язань, порядності у стосунках, тобто етиці ділових відносин. Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних процесів, які відбуваються у суспільстві, орієнтуватись в обставинах, що швидко змінюються, вміти приймати нестандартні рішення, розбиратись в людях, правильно оцінювати їх позитивні якості та недоліки.
джери, а рада директорів приймає економічні рішення.

Поиск по сайту: