В кожній країні фінансова система відрізняється за своєю структурою

В Україні фінансова система має таку структуру:

1. Бюджетна (котра займається центральне місце у фінансах. Вона забезпечує утворення загально-держаних грошових фондів та органів місцевого самоврядування. Через ці фонди реалізуються регіональні програми.
2. Централізовані цільові фонди загальнодержавного призначення(пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний інвестиційний фонд).
3. Державний і банківський кредит. Державні кредитні ресурси формуються урядом і національним банком країни. Кредитні ресурси комерційних банків утворюються шляхом залучення вкладів фізичних та юридичних осіб, за рахунок статутних та інших фондів.
4. Майнове та особисте страхування. В умовах ринкової економіки майнове та особисте страхування здійснюють спеціалізовані страхові компанії.
5. Спонсорські, культурологічні і доброчинні фонди. Вони формуються за рахунок пожертвувань фізичних і юридичних осіб, вітчизняної і закордонної допомоги. Вони використовуються на соціальні забезпечення, розвиток культури, охорони здоров'я.
6. Фінанси громадських організацій, політичних партій, товариств. Вони формуються за рахунок внесків членів цих організацій, а також спонсорської допомоги. В багатьох країнах партії, які представлені в парламенті фінансуються із державного бюджету.
7. Фінансові установи некомерційного характеру (вузи, училища, лікарні). Їх фінанси формуються із виплат з державного бюджету.

Фінанси підприємницьких структур формуються переважно в результаті бізнесової діяльності, а також із внесків засновників. А саме:

- кошти некомерційних структур є первинною ланкою фінансової системи країни.

Фінанси виконують такі найважливіші функції:

- Забезпечують процес розширеного відтворення економіки. Фінансова політика держави передбачає створення тільки фінансових механізмів, які забезпечили розвиток підприємництва та високі темпи зростання національної економіки.

- Розподільча. Через фінансову систем відбувається розподіл ВВП, доходів, фірм, установ, організацій. В результаті розподілу і перерозподілу національного доходу (НД) формуються первинні доходи громадян, які є джерелом відтворення робочої сили. В результаті такого розподілу відбувається збалансування всієї економіки.

- Контрольна функція. Вона виявляється у контролі і використанні НД державою бюджетних коштів. В Україні фінансовий контроль здійснюють:

- ВРУ (Верховна Рада України).

- Контрольно-ревізійне управління.

- Державне казначейство.

- Контрольні органи міністерств і відомств.

- Податкова адміністрація

- Правоохоронні органи.

№ 32

Державний бюджет і його структура. Бюджетний дефіцит.

Центральною ланкою фінансової системи держави є бюджетна система, що складається з державного та місцевих бюджетів. Роль бюджетів у забезпеченні функціонування держави та територіальних громад важко переоцінити. саме за рахунок бюджетних надходжень формуються відповідні грошові фонди, якими фінансово забезпечується виконання державних завдань та функцій, функціонування органів державної влади.

Аналіз бюджетних відносин передбачає два аспекти їх досліджень: економічний та правовий. Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який акумулюється на рівні певного утворення (держави або територіальної громади) та яким розпоряджається відповідний орган державної влади. Визначення бюджету як сукупності економічних відносин зовсім не означає його сталості. Певні коригування обов'язково присутні у бюджетних відносинах як на стадії розробки проекту бюджету (річні зміни дохідної або видаткової частини бюджету), так і на стадії виконання (наприклад, під час секвестрації — пропорційного скорочення видатків при виконанні бюджету). Таким чином, як економічна категорія бюджет охоплює сукупність економічних відносин, що пов'язані з формуванням, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних та адміністративно-територіальних утворень і виконання функцій органів влади.

Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій категорії. У цьому випадку він являє собою правовий акт, основний фінансовий план утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду держави або територіальної громади. При цьому обов'язково необхідно розмежовувати поняття бюджету (переважно в цьому полягає саме економічна сторона цієї категорії) та закону (або акта) про бюджет (правова сторона бюджету). Як правова категорія бюджет характеризується декількома особливостями:

а) бюджет затверджується відповідним представницьким органом державної влади;

б) термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет дорівнює бюджетному періоду;

в) бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов'язки учасників бюджетних відносин.

Найпростіше та схематичне уявлення про бюджет як план формування, розподілення та використання відповідних централізованих коштів передбачає аналіз двох складових бюджету: доходної та видаткової частини. Класифікація доходів бюджету здійснюється по чотирьом групам:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Так, держава з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, - залежно від адміністративного поділу). Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети. В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських. Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні збори; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Державні видатки - це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:

а) виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;

б) заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;

в) загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;

г) загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;

д) утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;

е) утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;

є) створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.

Бюджетний дефіцит. Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2—3 %, він не є небезпечним; якщо ж він перевищує 3 %, існує загроза інфляційних явищ в економіці (абсолютно неінфляційних чинників фінансування

державного бюджету немає).

В Україні виникло явище прихованого бюджетного дефіциту, яке проявилося у невчасному та (або) неповному фінан суванні бюджетної сфери економіки. Таким чином, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефіцит бюджету.

Причини бюджетного дефіциту:

— спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

— збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

— значний сектор "тіньової економіки", що уникає сплати податків;

— зростання витрат на утримання управлінського апарату;

— непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

— перехід від фінансування до кредитування;

— ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

— зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління;

— зміна системи оподаткування.

Поиск по сайту: