ТЕМА 10. МОНОПОЛІЯ ТА КОНКУРЕНЦІЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

конкуренція е необхідною умовою та характерною ознакою ринку. Адже якщо в основу функціонування економіки ринкового типу покладено панування приватної власності на засоби виробництва, що, в свою чергу, виступає запорукою свободи вибору для підприємців у їхній діяльності, то неодмінно виникає й конкуренція між ними.

Саме слово конкуренція походить від латинського – що означаєбігти разом, змагатись на якомусь поприщі з іншими. Таке змагання має ви­рішальне значення для встановлення ринкових цін, які є головною ознакою економіки ринкового типу.

Конкуренція (в економічному розумінні) - суперництво суб'єктів економ­ічної діяльності за кращу реалізацію своїх господарчих інтересів.

Конкуренцію покупців розрізняють трьох видів:

- грошова, що має у своїй основі використання головного принципу роз­
поділу благ в умовах ринку — хто заплатив більше грошей, той і отримав дане
благо;

- на основі особистих даних, що дає перевагу тим, хто має кращі розумові
та фізичні здібності, має кращу освіту чи більший досвід за допомогою яких
має можливості отримати певне благо раніше за інших;

- на основі особистих зв'язків, що надає перевагу тим, хто має більш впливових та високо посадових родичів, друзів, знайомих.

Конкуренцію продавців розрізняють таких видів.

Цінова конкуренція, її суть полягає у тому, що виробники та постачальни­ки на ринок товарів і послуг намагаються запропонувати їх за цінами, нижчи­ми за ціни конкурентів. З одного боку, виробники та продавці товарів повинні були б бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більш високих прибутків (що, в принципі, відповідає дійсності), але в умовах конку­ренції цей принцип дещо модифікується. Наявність на ринку конкурентів ут­римує продавців від встановлення надвисоких цін на свою продукцію.

Нецінова конкуренція. Це поняття включає у себе всі інші способи веден­ня конкурентної боротьби (за винятком цінової), що не суперечать діючому в країні законодавству, а саме:

- Поліпшення якості продукції. Поліпшення якісних показників продукції
(кращі технічні характеристики, більш якісне складання, поліпшений дизайн і т.інш.) дає змогу збільшувати обсяги її продажу без зниження ціни по­
порівняно з конкурентами. Більше того, поліпшення якісних показників товару,
часто дозволяє розширювати обсяги його продажу навіть при підвищенні ціни
на нього.

Реклама продукції. Значного розширення обсягу реалізації продукції
вдається досягати тим продавцям, які успішно використовують можливості
рекламної діяльності. Вдало проведена рекламна кампанія дозволяє іноді
збільшувати продаж товару навіть не витрачаючи зусилля на поліпшення його
якісних характеристик.

Кращі умови продажу товарів та послуг. Кращі порівняно із конкурентами умови продажу товарів та послуг можуть означати цілу низку заходів, до яких вдається продавець певної продукції для більш прихильного ставлення до нього потенційного покупця. Це може бути більший термін гарантії на проданий товар, безплатна його доставка покупцеві та монтаж і введення в експлуа­тацію співробітниками підприємства-виробника.

Поєднання методів цінової та нецінової конкуренції дає найкращі результати в конкурентній боротьбі за завоювання певного споживчого ринку. Нечесна конкуренція поєднує в собі всі способи конкурентної боротьби, що засуджуються суспільством та, відповідно, переслідуються згідно з чинним законодавством.

Серед найпоширеніших способів нечесної конкуренції можна навести такі:

Дезінформація про власний товар (нечесна реклама). Даний спосіб за­
воювання прихильності споживачів справедливо вважається забороненим, бо
може бути небезпечним для суспільства.

Незаконне використання чужих товарних знаків. Фактично, це спосіб обдурювання покупця, що є модифікацією попереднього. Зазвичай чужі то­варні знаки використовують виробники, які не можуть забезпечити високої
якості власної продукції.

Компрометація товарів конкурентів. Ще один спосіб незаконної конкуренції. В більшості розвинутих країн світу діють закони про рекламу, де ок­ремо підкреслюється, що рекламування власної продукції не повинно відбуватись за допомогою поширення компрометуючих даних про продукцію конку­рентів.

Тиск на постачальників ресурсів для конкурентів - один з найбільш ви­тончених способів незаконної конкуренції. Перевагу над конкурентом можна
отримати, позбавивши його потрібних йому ресурсів.

Зазвичай чужі то­варні знаки використовують виробники, які не можуть забезпечити високої якості власної продукції. Споживач купує неякісний товар, приймаючи його за високоякісну продукцію якогось відомого виробника, і це, знову-таки, може нести в собі певну небезпеку

Промислове шпигунство. Теж є таємною, прихованою формою діяльності, що відноситься до способів незаконної конкуренції. Сучасні технології виготовлення високоякісної продукції іноді є секретом фірми, іноді продають­ся, але коштують надто дорого.

Демпінг - це збут продукції на ринку за ціною, що не покриває витрат на її виготовлення. Зрозуміло, що якщо один з продавців запропо­нує таку занижену ціну, то це може значно підірвати позиції його конкурентів на даному ринку.

Найважливішим наслідком конкуренції для функціонування ринкового механізму в цілому є її вплив на формування середнього рівня цін на окремих ринках товарів та послуг. Отже, до позитивних наслідків конкуренції можна віднести:

Зниження витрат на виробництво (і, відповідно, зниження цін на товари),

ефективне використання ресурсів, підвищення продуктивності праці, стимулювання науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції.

Міжгалузева конкуренція виникає внаслідок різної прибутковості вироб­ництва і реалізації продукції в різних галузях. Вона набирає вигляд відтоку ка­піталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибуткових галузях. Відтік капіталів з певної галузі має наслідком утворення дефіциту виготовлюваної тут продукції відносно існуючого попиту. Усе вищесказане відноситься до внутрішньогалузевої конкуренції, що має місце при боротьбі між собою продавців водній, окремо взятій галузі.

За ступенем конкурентності розрізняють такі види ринків: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції та олігополістичний ринок. Ринок чистої конкуренції називають ще досконалою конкуренцією, а два інших відносять до ринків із недосконалою конкуренцією.

Чиста конкуренція - ринкова ситуація, за якої численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну (стандартизовану) продукцію і жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Розглянемо основні ознаки ринку чистої конкуренції більш докладно.

Дуже велика чисельність виробників. Основною рисою ринку чистої кон­куренції є наявність великої чисельності на ньому незалежно діючих продавців, що пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку.

Стандартизована продукція. Конкуруючі виробники виробляють стандар­тизовану або однорідну продукцію. При існуючій ціні споживачеві байдуже, у кого з продавців купується продукт.

Єдність цін. На ринках чистої конкуренції окремі виробники здійснюють незначний контроль над ціною продукції. Ця властивість випливає з двох по­передніх. В умовах чистої конкуренції кожен виробник виробляє настільки не­значну частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або змен­шення її випуску не буде відчутно впливати на загальну пропозицію і, відпові­дно, на ціну продукту. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник погоджується з існуючою ціною.

Вільний вступ та вихід з галузі. Нові фірми мають можливість вільно вхо­дити, а існуючі фірми - вільно виходити з суто конкурентних галузей. Не існує жодних серйозних перешкод - законодавчих, технологічних, фінансових та інших, які могли б завадити виникненню нових фірм і збуту їх продукції на конкурентних ринках.

Ринки чистої конкуренції мають як позитивні, так і негативні риси. До переваг, що забезпечує чиста конкуренція, по-перше, можна віднести забезпе­чення на її основі найбільш ефективного використання Економічна ресурсів.

Ще одним позитивним моментом ринків чистої конкуренції можна вва­жати те, що вони забезпечують можливість отримання споживачами товарів за найнижчими з можливих цін. Оскільки для даних ринків характерною є цінова конкуренція, ціни тут максимально наближаються до витрат на виробництво продукції.

Проте, як уже було сказано, чиста конкуренція має і певні недоліки. Го­ловною проблемою чисто конкурентної ринкової економіки вважається дуже нерівномірний розподіл доходів у ній. Друга проблема ринків чистої конкуренції стосується побічних витрат та суспільних благ. В умовах чистої конкуренції кожен виробник буде йти тільки на ті витрати, які повинні окупитись. Це означає, що існують значні витрати, яких виробники можуть уникнути (і насправді уникають), які пов'язані з про­блемами забруднення навколишнього середовища

Як уже зазначалося, крім чистої, досконалої конкуренції розрізняють два види недосконалої конкуренції: монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція - ринкова ситуація, за якої численні продавці реалізують схожі товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених винят­кових якостей.

На противагу чистій конкуренції, однією з основних ознак монополістич­ної конкуренції є також диференціація продукту. Фірми в умовах чистої конкуренції виробляють стандартизовану, або однорідну продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може набувати різноманітних форм.

Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися за своїми фізичними або якісними параметрами. "Реальні" розбіжності, включаючи функціональні особливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є вкрай важливими складовими ди­ференціації продукту.

Послуги. Послуги та умови, пов'язані з виробництвом продукту, є важли­вими аспектами диференціації продукту. В одному магазині можуть надавати особливого значення обслуговуванню покупців.

Розташування. Продукти також можуть бути диференційовані на основі розташування та доступності. Невеличкі мінімаркети чи продовольчі магази­ни самообслуговування успішно конкурують з великими супермаркетами, незважаючи на те, що останні мають набагато більший асортимент продуктів та нижчі ціни.

Стимулювання збуту. Диференціація продукту може також бути результатом уявних розбіжностей, створених за допомогою реклами, упаковки та вико­ристання торгових знаків і торгових марок.

Перешкоди для вступу у галузь. Однією з причин виникнення олігополії є перешкоди до вступу інших фірм у дану галузь. Володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в електроніці, хімічній та алюмінієвій промисловості.

Спонукаючі мотиви для злиття фірм. Приводом для злиття можуть виступати різні причини. Безпосередньою причиною є те, що з'єднання двох чи більше конкуруючих фірм може істотно збільшити їх ринкову частку і дати мож­ливість новій, більшій виробничій одиниці досягнути більшого ефекту масш­табу. Іншою важливою причиною, що спонукає фірми до злиття, є досягнення ринкової влади.

Відповідно олігополію можна визначити як ситуацію, за якої чисельність фірм у галузі настільки мала, що кожна з них при формуванні власної цінової політики повинна брати до уваги реакцію з боку конкурентів.

Висновок: олігополія існує, коли невелика кількість фірм панує на ринку однорідного чи диференційованого продукту. Олігополія виникає завдяки злит­тям та різним перешкодам для вступу у галузь - таким, як ефект масштабу, патенти або володіння сировиною.

Будь-яка конкуренція (за умови невтручання держави) своїм логічним завершенням має виникнення монополії. Справді, якщо конкуренція - це бо­ротьба за завоювання якомога більшої частки ринку, то, врешті решт у ній по­винен виявитись переможець, що витіснить з даного ринку своїх конкурентів і, відповідно, перетвориться на монополіста. Парадокс конкуренції полягає в тому, що вона перетворюється з часом на свою протилежність - монополію.

Монополія (від грец. Mono – один і poleo – продаю) буквально означає виняткове право на володіння чимось або здійснення якоїсь діяльності, на планування в певній галузі. Спрощено монополія визначає умови, коли тільки один виробник має можливість представляти всю пропорцію конкретного товару на ринку. Ситуація, коли один виробник або група виробників можуть встановлювати чи впливати на величину ціни на ринку товарів, свідчить про наявність монополістичної тенденції, є об’єктом економічного аналізу і з’ясування причин виникнення монопольного існування.

У цих умовах перед підприємцями виникла альтернатива: або орієнтуватися на розгортання виснажливої конкуренції проти інших компаній, що зайняті в одній сфері виробництва, або стати на шлях узгодження з ними найважливіших напрямків виробничої та ринкової діяльності. При першому варіанті необхідно було йти на ризик, величезні витрати коштів. Другий же варіант був більш прийнятий і вигідний, а в багатьох випадках – неминучий.

В умовах вільної конкуренції подібна альтернатива просто не можлива. При величезній кількості самостійних підприємств у кожній галузі, при відсутності відчутної переваги одного підприємства над іншим єдиним законом їх існування та виживання була конкуренція одного з одним. На зміну конкуренції приходить монополія.

Концентрація промислового виробництва стала головною причиною монополізації економіки і виникнення різних видів монополій.

Під недосконалою конкуренцією розуміється ринок, на якому не виконується хоча б одна з умов чистої конкуренції. На більшості реальних ринків переважна частина продукції пропонується обмеженою кількістю фірм.

Недосконалу конкуренцію підрозділяють на три основні типи: монополістична конкуренція, олігополія, монополія.

Найбільш розповсюдженою моделлю недосконалої конкуренції є монополістична конкуренція. Причини її виникнення розглянуті в наукових працях американських економістів Е. Чемберлена та Д.Ж.Робінсон. (30-ті роки нашого століття).

Чиста монополія - ринкова ситуація, за якої існує лише один продавець товару, що не має близьких замінників.

Розглянемо основні ознаки чистої монополії докладніше.

Одноосібний продавець. Чистий, або абсолютний, монополіст є галузь, що складається з однієї фірми. Одна фірма виступає єдиним виробником даного продукту чи єдиним постачальником послуги; відповідно, фірма та галузь — синоніми.

Відсутні близькі замінники. З першої ознаки випливає, що продукт моно­полії є унікальним у тому розумінні, що не існує якісних чи близьких замін­ників. З точки зору споживача, це означає, що відсутні прийнятні альтернати­ви даного товару.

Контроль за ціною. Як уже було сказано, окрема фірма, що діє в умовах чистої конкуренції, не впливає на ціну продукту: вона "погоджується з ціною", що складається внаслідок існуючих попиту та пропозиції.

Головною небезпекою монополізації економіки є знищення нею конку­ренції як однієї з основних умов функціонування механізму ринку. Проте існу­ють й інші негативні риси монополії.

Неефективність розподілу ресурсів. Монополісти вважають можливим і доречним обмежувати випуск продукції та призначати більш високі ціни по­рівняно з тими, що існували б у даній галузі, якби вона була організована на конкурентних засадах.

Непрогресивність. У більшості галузей фірмам треба охопити тільки неве­лику частку (у багатьох випадках 2-3%) усього обсягу ринку, щоб досягти ви­робництва з низькими витратами: монополія не забезпечує необхідну умову виробничої ефективності.

Нерівність доходів. Монополія також критикується як фактор, що сприяє нерівності доходів. Завдяки існуванню перешкод для вступу у галузь монополіст може назначати ціну, що перевищує середні витрати, і отримувати відповідні економічні прибутки. Ці прибутки привласнюються акціонерами та керівни­ками корпорацій, що належать, як правило, до груп осіб із найбільш високим рівнем доходів.

Політична небезпека. Останнє критичне зауваження базується на при­пущенні, що економічна влада і політичний вплив тісно пов'язані між собою. Вважається,що величезні корпорації здійснюють тиск на уряд, і це відбивається на законодавстві та державній політиці, які сприяють реалізації не сус­пільних інтересів, а скоріше збереженню та зміцненню цих промислових гігантів.

Продукти кращої якості. Одним з виправдань підприємницької монополії є твердження про те, що представники монополій завоювали домінуюче становище на ринку, пропонуючи кращі за якістю продукти. Споживачі прийня­ли колективне рішення, що дані продукти є кращими за ті, що їх пропонують

інші фірми.

Недооцінка конкуренції. Інший аргумент на користь підприємницької монополії полягає у тому, що економісти розглядають конкуренцію надто вузько. На­приклад: хоча фірм, які виробляють даний продукт, може бути лише декілька, вони можуть стикатись із сильною міжгалузевою конкуренцією. Тобто вони можуть відчувати конкуренцію з боку виробників товарів, що відрізняються від продукції даних фірм, проте здатних її замінити.

Ефект масштабу. Там, де використовується високо прогресивна техноло­гія, тільки значні виробники — значні і в абсолютному значенні і щодо розміру ринку фірми — можуть досягти низьких витрат на одиницю продукції і тому продавати її споживачам за відносно низькими цінами.

Науково-технічний прогрес. Багато хто з економістів відстоює позицію, згідно з якою монополізовані галузі сприяють високим темпам науково-технічного прогресу. На їхню думку, монополії мають і фінансові ресурси, і стимули для проведення технологічних досліджень.

Природна монополія - це чиста монополія, існування якої визнається суспільством доцільною.

Природна монополія існує тоді, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати продукцією увесь ринок, маючи при цьому нижчі витрати на одиницю продукту, ніж вони були б за наявності декількох конкуруючих фірм. Такі умови є характерними для так званих підприємств суспільного користування, до яких належать підприємства електро-, водо- та газозабезпечення та ін.

Метою теми є: визначення процесу формування монополії та розвитку конкурентної боротьби в умовах ринку.

Поиск по сайту: