Тема 1. ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Від часу поділу “економіки” Аристотелем на господарську діяльність по задоволенню повсякденних потреб сім’ї і “хромастику”- “мистецтво наживати багатство” пройшло більше двох тисячоліть і лише у вісімнадцятому столітті такий поділ трансформувався у два напрямки економічної думки. Як виявилося при повному розвитку ринкових відносин предмет економічної теорії не зівпадає з іншими предметами, що вивчають економіку.

В центрі уваги економічної теорії знаходиться проблема рідкості Економічна ресурсів, проблеми вибору і рівноваги, яка досягається в суспільстві автоматично в ході конкуренції.

Економічна теорія на відміну від політичної економії пропонує схему технологічного розвитку суспільства у відповідності із якою всі агенти економіки виступають як рівноправні партнери – власники будь-якого фактору виробництва і ділять доход пропорціонально реальній участі кожного із них (капітал, земля, праця).

Хоча й суперечка не носить виключного характеру і методи дослідження цих наук практично зівпадають і все ж кожна із наук має свій предмет дослідження.

В сучасній економічній літературі склалася така ситуація, що в кожному підручнику чи посібнику з економічної теорії можна знайти власне визначення предмета її дослідження. Це цілком природно, зважаючи на те, що існує багато шкіл і напрямків, засновниками яких були видатні дослідники Економічна про­блем в різних країнах світу. Спираючись на авторитет того чи іншого вченого, що залишив помітний слід у економічній теорії, автори сучасних підручників дають різні визначення її предмета, що відбивають підходи різноманітних сучасних та минулих Економічна шкіл. Прикладами найбільш поширених трактувань пред­мета економічної теорії можуть бути такі, що визначають її як науку про:

- національне багатство і способи його нарощення;

- боротьбу за поліпшення добробуту народу;

- намагання заробити собі на прожиття;

- механізми, що регулюють стосунки між покупцями і продавцями;

- діяльність у сфері виробництва і обміну між людьми;

- види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми;

- поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання

матеріальних благ і послуг за умови обмежених ресурсів;

- рух економічного життя;

- тенденції розвитку цін, виробництва, безробіття;

- вибір способу використання обмежених виробничих ресурсів (землі,
праці, устаткування, технічних знань) для виробництва різних товарів і

розпо­ділу їх між різними членами суспільства;

- розв'язання проблем організації споживання і виробництва;

- гроші, норми відсотка, капітал і багатство;

- виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і політичною
надбудовою;

- економічні закони, що керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства.

Слово “економіка” має давньогрецьке походження та складається з двох слів: “ойкос” - дім, домашнє господарство та “номос” - закон, вчення. Тобто пере­кладається як "домоустрій” - правила ведення домашнього господарства. Слід пам'ятати, що за часів Давньої Греції окремі домогосподарства були основними виробничими одиницями, за допомогою яких суспільство в цілому задовольняло свої нагальні потреби. Тож економіка - це діяльність по створенню речей та по­слуг, що задовольняють людські потреби. Зважаючи на сказане, можна було б визначити економічну теорію як науку, що вивчає процес виробництва матеріаль­них благ та послуг для задоволення суспільних потреб.Таке визначення, як і багато інших, має право на існування, бо у найбільш загальному вигляді визначає пра­вильно предмет дослідження, але потребує певного уточнення у зв'язку із склад­ністю такого поняття, як процес виробництва матеріальних благ та послуг.

Сучасна економічна наука є результатом тривалого процесу накопичення знань про закономірності госпо­дарської діяльності, послідовної зміни різноманітних концепцій та шкіл. Перші думки та зауваження щодо процесів господарювання можна відшу­кати у найдавніших письмових документах Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю та інших давніх цивілізацій. Перші, справді, теоретичні економічні розробки з'являються лише у IV-V ст. до н. е. у Давній Греції. Філософ Ксенофонт пише трактат "Економія", що дає життя новому терміну - "економія", який застосовується відтепер для ок­реслення окремої галузі знань, що стосується суто господарської діяльності. Вчений-енциклопедист Аристотель закладає основи теорії вартості товару, роз­мірковуючи про його дві основні властивості та пропорції, в яких одні товари обмінюються на інші. Свій подальший розвиток ідеї давньогрецьких філософів отримують у працях мислителів Давнього Риму.

Відновлення інтересу до теоретичних Економічна досліджень відбувається у ХV-ХVІІ ст., коли виникла та панувала перша школа економічної теорії - школа меркантилістів.Назва школи походить від італійського слова “мерканте” (торговець, купець), хоча найбільш видатними її представниками є не італійські, а англійські та французькі економісти. Саме представник французьких меркантилістів А. Монкретьєн у 1615 р. дав нову назву економічній теорії – “політична економія” (“політикос” - державний, суспільний і “ойкономія”), яка одноособове зберігалася за нею до кінця XIX ст. і використовується ще й сьогодні поряд з “економікс”.

Тож головну увагу меркантилісти приділяли дослідженню проблем забезпечення державних інтересів у зовнішньоторговельній діяльності.

Об'єктивні зміни, що відбулись у економіках провідних західноєвропейських держав у ХVІІІ ст., змусили змістити акцент в Економічна дослідженнях і привели до появи нової школи, що отримала пізніше назву - класичної. Класична економічна теорія виникла як відповідь на недо­сконалість попередньої школи і найбільш відома вона у двох своїх варіантах - французькому та англійському.

Школа класичної французької політичної економії більше відома як школа фізіократів.Термін “фізіократія” походить від грецьких слів “фізіо” - при­рода та “краток” - влада, панування, сила. Така назва даної школи (“влада природи”) відбиває головну її особливість - визнання єдиною продуктивною галуззю землеробства. Стверджуючи, на відміну від меркантилістів, що багат­ство держави створюється не в обігу, а у виробництві, фізіократи вважали за останнє тільки виробництво сільськогосподарської продукції, Незважаючи на заслуги фізіократів у боротьбі з поглядами меркантилістів та закладанні основ нової теорії, все ж класичною теорією у її завершеному вигляді вважається англійська класична політекономія: головний представник цієї школи є автор “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) - А. Сміт.

У XIX ст. розвиток економічної теорії набуває бурхливого характеру. Інте­рес, пробуджений до цієї галузі знань класичною теорією, породжує виникнення десятків різноманітних концепцій та шкіл. Але визначальною для цьо­го періоду можна вважати боротьбу двох основних теорія, що сформувались і зміцніли, відстоюючи свої позиції від взаємних критичних атак. Мова йде про боротьбу марксистського та маржиналістського напрямків у економічній теорії.

Поява у 1867 р. першого тому “Капіталу” К. Маркса була визначною подією не тільки для свого часу. Один з найвидатніших теоретиків в історії економіч­ної думки - К. Маркс із суто німецьким сумлінням, логічно та педантично об­ґрунтовував на сторінках своєї книги власну модель капіталістичної економі­ки, що базувалась на доведеній ним до досконалості теорії трудової вартості А. Сміта і Д. Рікардо (ще одного представника класичної англійської політеко­номії). Виходячи з того, що величина вартості будь-якого товару визначається кількістю суспільне необхідної праці, витраченої на його виробництво, автор "Капіталу" доводив наявність експлуатації у капіталістичній системі, розкри­вав її антагоністичні суперечності та передрікав її крах у недалекому майбутнь­ому. Найбільш впливовим напрямком, що протистояв марксизму в економічній теорії у XIX ст., був маржиналізм (від французького “маржинал” - граничний). До цього напрямку можна віднести велику кількість шкіл та окремих економістів зрізних країн: К. Менгер, Ф. Візер та Є. Бем-Баверк (Австрійська школа), У. С. Джевонс (Англія), Д. Р. Кларк (США) та ін. При усіх розбіжностях у поглядах на ті чи інші проблеми політекономії, маржиналістів поєднувало однакове запе­речення марксистської теорії трудової вартості та використання натомість теорії граничної корисності. Згідно з даною теорією величина вартості будь-якого товару визначається його граничною корисністю для людей, а не витратами праці на його виробництво.

У 1890 р. видатний англійський економіст А. Маршалл видав свої “Прин­ципи економіки (економікс)”. Ця книга не тільки дала ще одну назву еко­номічній теорії - економікс,а й запропонувала принципово новий підхід до вирішення питання про утворення вартості товару. А. Маршалл поєднав в одній теорії дві протилежні: теорію трудової вартості та теорію граничної корисності. Запропонована ним теорія ціноутворення практично без змін відтворюється в сучасних підручниках “Економікс”.

Найбільш помітною подією XX ст. в економічній теорії стала поява ще однієї школи - кейнсіанської. Свою назву вона отримала за ім'ям її заснов­ника Дж. М. Кейнса (Англія). Економічна концепція Дж. М. Кейнса була ви­кладена у його відомій праці – “Загальна теорія зайнятості, проценту та гро­шей” (1936р.) та стала відповіддю на необхідність осмислення “Великої деп­ресії” (світової економічної кризи 1929-1933 рр.). До першої третини XX ст. в економічній теорії Заходу панувала думка про саморегульованість капіталі­стичної економіки за рахунок дії механізмів вільного ринку. Потужна, а го­ловне, затяжна криза 1929-1933 рр. спростувала ці уявлення. Кризу було по­долано врешті-решт, тільки завдяки енергійним зусиллям урядів країн, що були охоплені нею. Тож головним у кейнсіанській теорії стало обґрунтування ідеї про необхідність постійного державного регулювання ринкової економі­ки та розробка інструментарію такого регулювання.

Серед найбільш сучасних теорія, що виникли в останніх два-три десятиріччя, можна назвати: монетаризм (М. Фрідмен), теорію раціональних очікувань (Р. Лукас), теорію економіки пропозиції (А. Лаффер). Суть цих теорія буде розг­лянуто пізніше, коли мова йтиме про сучасні методи державного регулювання економіки.

В одному з визначень економічної теорії (з тих, що наводилися вище), про неї було сказано як про науку, що вивчає економічні закони, які керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства. Справді, пізнання об'єктивних Економічна законів та розробка механізмів їх використання є одним з найголовніших завдань економічної теорії. Економічні закони - це об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування економіки.

До основних функцій, що притаманні економічній теорії, належать: теоретико-пізнавальна, практична та виховна.

Одним з найважливіших зав­дань економічної теорії є пізнання об'єктивних Економічна законів. Але якщо мова йде про теоретико-пізнавальну функціювзагалі, то коло питань, які досліджує економічна теорія, слід уявляти собі значно ширшим. Перш ніж досліджувати дію законів розвитку Економічна процесів, необхідно мати категоріальний апарат, без якого неможливо уявити собі жодну науку.

Крім сказаного, до теоретико-пізнавальної функції економічної теорії слід віднести і розробку методології Економічна досліджень. Методи, розроблені в економічній теорії, застосовуються не тільки для її власних потреб, а й вико­ристовуються у величезній кількості практично-прикладних Економічна наук, стосовно яких вона є базовою.

Будь-яке знання є цінним не само по собі, а тим, що служить практичним цілям суспільства. Отже, економічна теорія не може обмежуватись простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності, її теоретико-пізнавальну функцію має доповнювати практична функція.

Головною метою практичної функції є безпосереднє забезпечення еконо­мічної політики, управління виробництвом на різних "поверхах" економіки (пригадаємо про пізнання та практичне використання Економічна законів).

Не менш важливою ніж дві попередні є виховна функціяекономічної теорії.
Вивчення економічної теорії допомагає формуванню економічного мислення
у людини, надає їй можливість свідомо діяти як "економічній" особі. Знання
механізму дії сучасної економіки дозволяє людям чіткіше усвідомлювати своє
власне місце і роль у ній, коригувати лінію своєї поведінки як суб'єкта Економічна відносин.

Особливо важливу роль відіграє виховна функція економічної теорії в умовах реформування економічної системи, як це має місце в Україні сьогодні. Люди повинні усвідомлювати, що являє собою економіка суспільства, до яко­го вони прямують і як правильно в ній поводитися.

Мета теми – визначити місце і роль економічної теорії в системі Економічна наук, розкрити суть предмету та шляхів її дослідження.

Поиск по сайту: