КОЛІСНІЧЕНКО Наталії 8 страница

РЕВАЛЬВАЦІЯ – здійснюване державою підвищення курсу національної валюти стосовно курсів інших валют при системі фіксованих валютних курсів. Ревальвація робить імпорт дешевше, а експорт дорожче. Проводиться для сприяння зменшенню активного сальдо платіжного балансу країни і надмірному нагромадженню валютних резервів.

РЕГРЕСИВНИЙ ПОДАТОК – податок, середня ставка якого зменшується (підвищується) у міру збільшення (зменшення) доходу платника податків.

РЕЗЕРВНА ВАЛЮТА - 1. У вузькому розумінні - валюта країни, в якій центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків; 2. У широкому розумінні - національні, кредитні гроші провідних держав, що використовуються для міжнародних розрахунків.

РЕЗИДЕНТ - у податковому праві особа (юридична або фізична), яка постійно проживає у даній країні. Фізична особа розглядається як Р, будь-якої країни, якщо мешкає в ній понад 6 місяців і має там центр своїх життєвих або ділових інтересів", користується імунітетом і дипломатичними привілеями.

РЕЗИДЕНТИ – 1) фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасово знаходиться за її межами); 2) юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні; 3) підприємства та організації – неюридичні особи, які створені відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами; 4) дипломатичні та інші представниц­тва країни за її межами; 5) закордонні філії і представництва резидентів країни.

РЕМІТЕНТ - особа, на ім'я якої виписано переказний вексель, перший векселеутримувач. В ролі Р. може виступати як третя особа, так і векселедавець.

РЕНОВАЦІЯ - економічний процес оновлення елементів основних виробничих фондів, що вибувають внаслідок фізичного чи морального зносу. Здійснюється шляхом заміни ліквідованих елементів основних фондів новими, які технічно досконаліші. Витрати на Р. фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

РЕНТА – плата, яка встановлюється за користування землею та іншими ресурсами, які є власністю інших Економічна суб'єктів, за умови, що пропозиція їх обмежена.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ - один із показників ефективності виробництва, діяльності підприємств, організацій, галузей, народного господарства в цілому. Характеризує рівень віддачі витрат і використання коштів. Р. може обчислюватись двома методами: віднесенням прибутку до поточних витрат; віднесенням прибутку до авансованої вартості.

РЕНТНИЙ ДОХОД – доход Економічна суб'єктів, що поставляють на ринок природні ресурси.

РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – виплата урядом власникам державних цінних паперів з терміном погашення, що наступив, грошей, отриманих від продажу нових цінних паперів, або обмін погашених цінних паперів на нові.

РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ (РИНОК ПРАЦІ) – ринок, на якому домогосподарства пропонують трудові послуги, а фірми пред'являють на них попит.

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – частка робочої сили, не зайнята в кожен даний момент.

РІВЕНЬ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ характеризує витрати, які несуть макроекономічні суб'єкти при вико­ристанні грошових позик у розрахунку на одну пози­чену грошову одиницю за рік.

РІВЕНЬ ФАКТИЧНОГО БЕЗРОБІТТЯ обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних у загальній чисельності робочої сили.

РІВЕНЬ ЦІН – середньозважена величина цін, що сплачуються за продавані товари і послуги в країні.

РІВНОВАГА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ – ситуація, коли протягом ряду років країна витрачає й інвестує за кордоном не більше і не менше, ніж інші країни витрачають і інвестують у ній самої. Це значить, що країна не поповнює свої міжнародні резерви, але і не сприяє їхньому скороченню.

РІВНОВАЖНИЙ ВВП – загальний обсяг зроблених у країні товарів і послуг (сукупна пропозиція), дорівнює обсягу спожитих товарів і послуг (сукупний попит).

РІВНОВАЖНИЙ РІВЕНЬ ЦІН – рівень цін, установлюваний при рівноважному ВВП (коли кривасукупного попиту перетинається з кривою сукупної пропозиції).

РІВНЯННЯ ОБМІНУ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ – рівняння MV= PY, де М – кількість грошей у звертанні, V – швидкість обертання грошей, Р – рівень цін, Y – реальний обсяг ВВП.

РІКАРДО Д. – великий англійський економіст періоду промислового перевороту, представник класичної політичної економії, У своїйголовній праці "Початки політичної економії і податкового обкладання" (1817р.) розвинув теорію трудової вартості А- Сміта і розробив вчення про розподіл доходу (про заробітну плату, прибуток, ренту).

РОБОЧА СИЛА – загальне число обличчя, що знаходяться в працездатному віці, що працюють чи безробітних, за винятком тих, хто знаходиться в психіатричних лікарнях і виправних установах.

РОЗРИВ У ВВП – потенційний реальний ВВП за винятком фактичного реального ВВП.

САНКЦІЇ -у господарських відносинах - заходи примусового впливу, що застосовуються до об'єднань, підприємств, організацій, які порушують порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. Економічні санкції застосовуються, коли мають місце порушення державних стандартів і технічних умов, правил ціноутворення тощо.

СВІДОМИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – бюджетний дефіцит, який виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО – багатогалузева глобальна економіка, яка пов'язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю міжнародним поділом праці.

СВІТОВИЙ БАНК – юридично самостійна міжна­родна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка надає допомогу у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвит­ку переважно країнам, що розвиваються. До складу Світового банку входять: Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку МБРР – головна установа Світо­вого банку, заснована у 1944 р. Штаб-квартира – Ва­шингтон. Розпочав діяльність у 1946 р. Надає довго­строкові кредити під державні програми тільки урядам

СВІФТ -система електронної передачі інформації за міжнародними розрахунками. В системі “С.” беруть участь понад 1500 банків 54 держав світу. Банки-учасники системи через термінали зв'язані з її центральними пунктами, а через її посередництво - один з одним.

СВОП - операція по обміну національної валюти на іноземну, що передбачає зобов'язання зворотного обміну через певний строк; здійснюється між центральними банками.

СДР - скорочена назва спеціальних прав запозичення в Міжнародному валютному фонді. Таким правом наділяється кожна країна-член МВФ, якій відкривається в фонді спеціальний ліміт у грошових одиницях СДР. В межах свого ліміту кожна країна може купувати потрібну їй іноземну валюту в інших країн-членів МВФ, розраховуючись за неї в СДР через фонд."

СЕЙ Ж.-Б. – видатний французький економіст початку XIX в., що розвив ряд положень класичної школи у своєму “Трактаті політичної економії” (1803 р.),

СЕКВЕСТР – 1) скорочення витрат бюджету в межах надходження доходів за всіма статтями (крім захищених). Застосовується у випадках, коли при виконанні бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або у разі суттєвого зниження надходжень від прибуткових джерел; 2) арешт майна або тимчасова передача спірного майна, на яке претендують обидві сторони, третій стороні до вирішення в арбітражі суперечки щодо питання, кому має належати майно. Особливо широко застосовується у французькій юриспруденції.

СЕКТОР ДЕРЖАВНИЙ (ДЕРЖАВА) містить усі державні інститути та установи, які мають юридичну та політичну владу для здійснення контролю за іншими економічними суб'єктами і ринком у цілому. Основне завдання держави – створення суспільних благ (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо).

СЕКТОР ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

СЕКТОР ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ – сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни, мета діяльності яких – отримання прибутку. Підприємницький сектор виявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

СЕК'ЮРИТИЗАЩЯ – розширення економічного поля для використання цінних паперів як інструментів (важелів) регулювання ринкових відносин і руху позикового капіталу; надання іншим фінансовим інструментам форм, що традиційно притаманні цінним паперам.

СЕНЬЙОРАЖ – дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші.

СЕРЕДНЯ ПОДАТКОВА СТАВКА – відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатко­вується.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ (НОРМА) ДО СПОЖИ­ВАННЯ – частка споживання у доході.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ – частка розташовуваного доходу, що домашні господарства зберігають.

СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка розташовуваногодоходу, що домашні господарства витрачають на споживання.

СИНТЕЗ – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

СІФ - умова продажу товару, згідно з якою до ціни реалізації товару включається його вартість, витрати на страхування та транспортування до місця призначення. При продажу на умовах С. продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар у порт відвантаження, зафрахтувати судно, сплатити податки, мито і збори, застрахувати товар.

СЛАБО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ – країни з доходом на душу населення набагато нижчим, ніж у розвинених країнах. Розвинені країни – це більшість держав Західної Європи та Північної Америки. Слабо розвинені країни (країни, що розвиваються) – це країни Африки, Азії та Латинської Америки.

СМІТ А. – великий англійський економіст XVIIІ в., що заклав у своїй головній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.) основи класичної політичної економії.

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, організацій на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг. В кошторисі витрат на виробництво виділяють такі елементи: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальне та медичне страхування; амортизація основних фондів та Інші витрати.

СОЦІАЛІЗМ – політична теорія, за якої всі чи переважна більшість засобів виробництва повинні бути власністю держави. Це дає можливість рівномірніше розподіляти доходи і забезпечувати більшу справедливість у суспільстві, ніж за капіталізму.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – система розподільчих відносин, в процесі яких за рахунок частки національного доходу утворюються і використовуються суспільні фонди грошових коштів для матеріального забезпечення громадян за старістю, інвалідністю, у випадку втрати годувальника та інших випадках, передбачених законом.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ – це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних Економічна умов всім членам суспільства (зростання інфляції, спад виробництва, економічна криза, безробіття та ін.).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ – зумовлюють систему зв’язків “людина – людина„. До них належать закономірності розвитку відносин власності тісно пов’язаних з ними розподілу і відтворення суспільного виробництва в цілому як економічного кругообігу який, відбувається через виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ГАРАНТІЇ – це метод забезпечення з боку держави, задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм.

СПАД (КРИЗА) – одна з фаз економічного циклу, що характеризується зниженням рівня національного виробництва, скороченням інвестицій і зайнятості.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ – визначається намаганням Економічна суб'єктів мати пев­ний грошовий запас у вигляді майна, а не для здійснення угод.

СПОЖИВАННЯ – індивідуальне та сумісне вико­ристання споживчих благ, спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ - різновид кредитів, що служать задоволенню потреб населення.

СПОТ - різновид угоди на наявні товари, у тому числі за умови біржової торгівлі, що передбачає негайну оплату товару.

СТАГФЛЯЦІЯ – інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (співіснування інфляції та безробіття).

СТАГФЛЯЦІЯ - поєднання припинення розвитку і навіть падіння виробництва (стагнації) із прискореним зростанням цін, що не припиняється (інфляцією).

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ - сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність, Визначається статутом або угодою про заснування підприємства. Створюється за рахунок виручки від продажу акцій, державних коштів, вкладень приватних капіталів. До С.к. належить вартість основних та оборотних коштів. Найпоширеніша форма - акціонерний капітал.

СТАТУТНИЙ ФОНД - сукупність матеріальних та грошових коштів, які надаються засновником (державою, організацією, установою, трудовим колективом, фізичною особою) в постійне розпорядження підприємства. Розмір С.ф. не залишається незмінним в процесі господарської діяльності. Він може збільшуватися або зменшуватися. С.ф. збільшується за рахунок інвестицій, введення в дію нових потужностей, переоцінки або індексації засобів праці. Його зменшення може бути наслідком списання основних засобів, нарахування зносу, їх переоцінки.

СТИМУЛЮЮЧА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА (фіскальна експансія) – 1) в короткостроковому періоді має за мету подолання циклічної кризи в економіці і передбачає зростання державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи; 2) в довгостроковому періоді – політика зниження податків, що може привести до розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

СТРАХУВАННЯ (- система Економічна відносин,.які включають утворення за рахунок товариств, об'єднань, підприємств та населення спеціального фонду коштів і використання його для відшкодування втрат майна від стихійного лиха та інших несприятливих явищ, а також для надання громадянам (або Їх сім'ям) допомоги при настанні різних подій в їх житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть). С. буває майнове, особисте та С. відповідальності. Воно може бути добровільним та обов'язковим. В Україні поряд з державною страховою організацією існує багато альтернативних страхових товариств.

СТРИМУЮЧА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА (ФІСКАЛЬНА РЕСТРИКЦІЯ) -має за мету обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування вказаних заходів в цій фазі економічного циклу. В короткостроковому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу знизити темпи інфляції ціною зростання безробіття і скорочення виробництва.

СТРУКТУРНЕ БЕЗРОБІТТЯ – спостерігається у тому випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не збігаються. Часто існує така ситуація, коли мають місце вакансії робочих місць, але безробітні не можуть Їх зайняти, бо не мають необхідної кваліфікації; нерідко не збігаються регіональна потреба в робочій силі та її регіональна пропозиція.

СТРУКТУРНИЙ БЮДЖЕТ відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо).

СУБВЕНЦІЯ - вид грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави; на відміну від дотації, спрямовується на фінансування певного заходу і полягає поверненню у випадку порушення її цільового використання. С. надаються на фінансування певних програм, проектів, що здійснюється ними з власної ініціативи, але схвалених центром.

СУБРАХУНКИ - підсобні рахунки, що відкривають в банках (крім основних рахунків) підприємствам і організаціям, які мають негоспрозрахункові одиниці (філії, цехи тощо), а також профспілковим і деяким іншим організаціям.

СУБСИДІЯ - допомога у грошовій формі чи натурою, що надається державоюза рахунок коштівдержавного чи місцевий бюджетів, а також спеціальних фондів юридичним чи фізичним особам, іншим державам.

СУБСИДІЯ, ДОТАЦІЯ – платежі, що здійснюються урядом фірмі, чи сім'ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ – обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати про­тягом року за будь-якого рівня цін (та інших сталих умов).

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ – загальний обсяг товарів і послуг, зроблених підприємницьким сектором і державою за визначений час (наприклад, за рік) і пропонованих при різних рівнях цін.

СУКУПНИЙ ПОПИТ – величина обсягу про­дукції, яку готові купити макроекономічні суб'єкти за будь-якого можливого рівня цін (Р).

СУКУПНИЙ ПОПИТ – загальна сума витрат домашніх господарств, підприємців. держави й іноземців на придбання вітчизняних товарів і послуг при різних рівнях цін.

СУКУПНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ – загальна сума готівки, що тримають економічні суб'єкти для здійснення угод і збереження багатства (заощаджень). Залежить від рівня національного доходу і процентної ставки.

СУСПІЛЬНИЙ ВИБІР – напрям в економічній теорії та політичній науці, що досліджує процес прийняття урядом рішень, наприклад, теорія, як в демократичних системах здійснюється вибір серед альтернативних програм. Найважливішим правилом є прийняття рішень виборними представниками.

СУСПІЛЬНИЙ ТОВАР (товари колективного споживання) – товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежно від того, чи окремі індивіди бажають споживати даний товар. Наприклад, вакцина, що знищує віспу, захищає всіх, не тільки тих, хто вакцинований. Протилежним є товари індивідуального споживання – такі, як хліб, що споживаються окремою особою.

СУСПІЛЬНІ БЛАГА – товари і послуги, надані державою населенню країни (охорона здоров'я, утворення, охорона суспільного порядку і т- п.).

СУСПІЛЬНІ БЛАГА – товари та послуги суспіль­ного використання (національна оборона, контроль за навколишнім середовищем, контроль за правопорядком та інші). Ці блага споживаються колективно усіма членами суспільства незалежно від того, платять вони за них чи ні, а витрати фінансуються із бюджету за рахунок податків.

СХОВАНА (ПОДАВЛЕНА) ІНФЛЯЦІЯ – інфляція, при якій держава контролює загальний рівень цін в економіці. Виявляється в дефіциті товарів і послуг.

ТАРГЕТУВАННЯ – встановлення цільових орієнтирів грошової системи, регулювання приросту грошової маси, яких дотримуються у своїй політиці цент­ральні банки.

ТЕЗАВРАЦІЯ – 1) нагромадження населенням грошей шляхом вилучення їх із обігу та зберігання нагромадженої готівки поза кредитними установами; 2) нагромадження приватними особами золота у формі багатства, скарбу; 3) створення золотого запасу країни.

ТЕОРІЯ ІГОР – теорія, що шукає паралелі між поведінкою учасників азартної гри (такої, як - покер) і поведінкою фірм і людей в малих групах, зокрема, в олігополіях. Теорія Ігор також використовується, щоб пояснити поведінку окремих індивідів чи фірм, що діють в умовах невизначеності, таких, як страйки або конфлікти (такі, як війни).

ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ – частина економічної теорії, що вивчає причини міжнародної спеціалізації виробництва й обміну, а також вигоди, одержувані країнами від них.

ТЕОРІЯ ПОРТФЕЛЯ - економічна теорія, яка описує, як передбачливі інвестори розміщують своє майно серед різних фінансових активів, тобто як вони кладуть своє багатство у портфель.

ТЕХНІЧНИЙ КРЕДИТ – грошовий міждержав­ний кредит, який надається для закупки певних товарів, може бути погашений або зворотними поставками товарів, або оформленням державної заборгованості.

ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС – запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до переміщення межі виробничих можливостей.

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА - сукупність не облікованих, нерегламентованих, а також протиправних видів діяльності по виробництву товарів і наданню послуг. Сектор Т.е. умовно поділяють на два напрямки діяльності. До першого відноситься діяльність, яка здійснюється напівлегальне,- у більшості випадків без порушення діючого законодавства, але при недотриманні правил, інструкцій, нормативів, включаючи ухилення від сплати податків, особистих зв'язків при прийнятті планових і управлінських рішень, фіктивна робота в державному та інших секторах народного господарства, що є джерелом нетрудових доходів. Друга частина Т,е. охоплює різні види економічної діяльності з порушенням кримінального законодавства (крадіжки, хабарі, спекуляція тощо).

ТОВАРИ НИЖЧОЇ ЦІННОСТІ – товари, споживання яких падає зі зростанням доходу споживача.

ТОВАРИ ТРИВАЛОГО КОРИСТУВАННЯ – устаткування або машини, що звичайно використовуються більше, ніж 3 роки, тобто виробниче устаткування, вантажівки, автомобілі.

ТОВАРНА МАРКА - знак або символ, або їх поєднання, які ідентифікують продукцію та послуги виробника (продавця). Т.м. може бути виражена словом, буквою, групою слів або букв, символом, малюнком, кольором, персо­ніфікованою товарною маркою. Т.м., яка захищена юридичне, - це вже торговий знак.

ТОРГОВИЙ БАЛАНС – різниця між товарним експортом і товарним імпортом.

ТОРГОВИЙ ЗНАК - фірмове Ім'я, фірмовий знак, товарний образ або Їх поєднання, зареєстровані в установленому порядку і в зв'язку з цим захищені законом. Використання без згоди чужих Т.з. забороняється І карається згідно з діючим законодавством..

ТРАНСАКЦІЙНІ ДЕПОЗИТИ (ЧЕКОВІ РАХУНКИ, АБО ДЕПОЗИТИ ДО ЗАПИТАННЯ) – засіб обігу, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати третім особам у вигляді платежів за угодами (розрахунки здійснюються чеками або електронними грошовими переказами).

ТРАНСФЕРТ – безвідшкодовна передача товарів, послуг, грошових виплат (передача права власності на них). Трансферт має односторонній характер, тобто це економічна операція, яка не супроводжується зустрічним потоком грошей, товарів, послуг. Трансферт може здійснюватись як у грошовій, так і натуральній формах.

ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ - виплати з державного бюджету; субсидії (субвенції) підприємцям, виплата процентів по державному боргу населенню на соціальні потреби, пенсії. Мають також назву "переказні платежі". Грошові виплати із державного бюджету населенню і приватним підприємцям, які не пов'язані з виконанням ними обов'язків державних службовців, а здійснюються у порядку перерозподілу коштів через бюджет на користь тих, хто особливо їх потребує. Перерозподіл держбюджетних коштів може здійснюватись у формі субсидій приватним підприємцям, державних грошових виплат на соціальні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).

ТРАНШ – частка валютного кредиту, що надається МВФ та Світовим банком країнам-членам МВФ.

ТРАСАНТ - особа, яка видає переказний вексель (тратту). Відповідає за акцепт та платіж за векселем. Підпис Т.- обов'язковий реквізит переказного векселя.

ТРАСАТ - особа (боржник), яка видає зобов'язання сплатити за переказним векселем. Наказ Т,- обов'язковий реквізит тратти.

Трасувати - виставляти переказний вексель (тратту); погашати заборгованість в іноземній валюті.

ТРАТТА - переказний вексель, в якому одна особа (векселедавець, трасант) наказує другій особі (боржникові, трасатові) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний строк.

ТРУДОВА ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ – підхід в економічній теорії, що був розвинутий В.Петті, А.Смітом, Д. Рікардо, К.Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожний товар обмінюється відповідно до кількості суспільно необхідних витрат праці.

УЛЬТИМО - в банківській справі означає останній день місяця, кварталу, року, а в комерційній і біржовій практиці - останній день певного періоду, що встановлений на строк виконання укладеної угоди.

УМОВИ ТОРГІВЛІ – співвідношення експортних і імпортних цін для даної країни.

УНІВЕРСАЛЬНІ БАНКИ - кредитні установи, що здійснюють усі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові, інвестиційні і надають послуги.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – держава, яка надає мінімальну господарську самостійність регіонам.

УНІТАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО – комерційна організація, яка не наділена правом власності на закріплене за нею майно; державне або комунальне підприємство, власність якого закріплена за комерційною організацією, але не передана їй.

УНЦІЯ - сучасна головна вагова одиниця коштовних металів, насамперед золота, дорівнює 31.1035 г чистого золота,

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ – це сукупність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позикових капіталів, випуском нових позик, з виплатою позикових процентів, проведенням конверсій (зміни умов дохідності) та консолідацій (зміни строків) позик, визначенням процентних ставок з державного кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких закінчився.

УПРАВЛІННЯ ПОПИТОМ – використання методів фіскальної та грошово-кредитної політики з метою збільшення або скорочення сукупного попиту.

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР - форма договору, що укладається засновниками товариств, спільних підприємств, банків, страхових компаній тощо. В ньому вказується, для чого і на яких засадах засновується та чи інша господарська структура, перераховуються всі засновники (з зазначенням Їх юридичних адрес), частка кожного з них у статутному фонді та загальна сума останнього та ін. У.д. підписується всіма засновниками та завіряється їх печатками (для юридичних осіб). У.д. одночасно зі статутом подається в орган, котрий повинен зареєструвати створювану господарчу систему.

УЧАСТЬ У ПРИБУТКАХ – розподіл певної частки прибутку компанії між її найманими робітниками, які не є акціонерами компанії, здійснюється у вигляді грошових премій або у вигляді видачі акцій компанії, які сплачуються з прибутків.

ФАКТИЧНИЙ БЮДЖЕТ відображає реальні над­ходження, видатки і дефіцити за певний період.

ФАКТИЧНИЙ ВВП – рівень реального випуску товарів і послуг у країні в даний період.

ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА – продуктивні фактори, такі, як праця, земля і капітал; предмети праці, засоби праці та робоча сила; необхідні ресурси, щоб виробляти товари і послуги.

ФАКТОРИНГ - одна з нетрадиційних послуг, яка з'явилась в банківській практиці в 50-ті роки. Вона являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг. Факторингова послуга оформляється укладенням між банком і клієнтом спеціального договору. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80-90 відсотків суми боргу; залишені 10-20 відсотків суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингову операцію банк стягує з клієнта плату, яка складається: з комісії за послуги по обслуговуванню боргу у розмірі 1 -2 відсотків загальної суми куплених банком рахунків;

Поиск по сайту: