КОЛІСНІЧЕНКО Наталії 2 страница

БІРЖОВА СПЕКУЛЯЦІЯ - здійснення на біржі операцій з цінними паперами з метою одержання спекулятивного прибутку від різниці між курсами на час укладання та реалізації угоди. Головний метод Б.с. - купівля-продаж цінних паперів на строк. Завершується угода не фактичною передачею цінних паперів контрагенту, а оплатою різниці у цінах.

БІРЖОВЕ МИТО - мито, яке збирає біржовий комітет з тих, хто придбав цінні папери, за право укладання біржових угод (як правило, у розмірі 2 відсотків продажної ціни).

БІРЖОВИЙ БЮЛЕТЕНЬ - періодичний друкований орган біржі, в якому публікуються курси цінних паперів і біржові ціни товарів. Випускається, як правило, щоденно з зазначенням переліку цінних паперів, вищого, нижчого і заключного курсу по кожному виду цінних паперів.

БІРЖОВИЙ КУРС - продажна ціна цінних паперів. Б.к. безпосередньо залежить від розміру дивіденду, а опосередковано - від норми позичкового процента. Номінальна ціна акції на Б,к. не впливає, тому що вона (акція) не підлягає викупу підприємством, яке її випустило. Б.к. облігації залежить від її номінальної ціни, він тим вищий, чим ближче строк викупу.

БРЕТТОН-ВУДСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА – форма організації грошових відносин, розрахунків, вста­новлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд з золотом відіграє долар СІЛА.

БРОКЕР - посередник при укладанні різних угод між покупцями та продавцями товарів,, цінних паперів, валют і інших цінностей на товарних і фондових біржах, валютних, страхових та фрахтових ринках. Біржові операції Б. здійснює за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).

БРОНЗОВИЙ ВЕКСЕЛЬ - фіктивний вексель, боргове зобов'язання, що не має під собою реального забезпечення. Виписують їх неспроможні платники один на одного з метою дисконту цих векселів у банках.

БЮДЖЕТ – грошове вираження збалансованого кошторису доходів та витрат за певний період. План доходів і витрат держави, фірми, домашнього господарства на певний строк.

БЮДЖЕТНА ЛІНІЯ (ЛІНІЯ СПОЖИВЧИХ МО­ЖЛИВОСТЕЙ) – лінія, яка показує альтернативні поєднання благ, що може придбати споживач за певного рівня доходу та цін.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА – сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ – централізоване виділення асигнувань з державного (місцевого) бюджету у формі безповоротного, безоплатного надання коштів, які спрямовуються на виконання державного замовлення, реалізацію державних програм, утримання державних установ. Має чіткий цільовий характер і перебуває під постійним фінансовим контролем держави.

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – перевищення витрат держави над його доходами в даному фінансовому році. Використовується як інструмент фіскальної політики держави для підвищення рівня сукупного попиту і зайнятості.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК – перевищення надходжень від оподаткування над державними витратами.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК (ПРОФІЦИТ) – положення, при якому поточні доходи держави перевершують його поточні витрати. Використовується як інструмент фіскальної політики держави для зниження рівня сукупного попиту в економіці.

БЮДЖЕТНІ РЕЗЕРВИ - спеціальні фонди грошових коштів, що створюються в державних бюджетах з метою забезпечення стабільного фінансування всіх непередбачених заходів. Б.р. дозволяють маневрувати бюджетними ресурсами, створюють умови для динамічного розвитку економіки, відшкодовують збитки від стихійного лиха, для покриття витрат при невиконанні планів надходження доходів до бюджету. Б.р. виступають у формі: резервних фондів Кабінету Міністрів; фондів непередбачених витрат; виконкомів обласних Рад народних депутатів; оборотної касової наявності по місцевих бюджетах; перевищення доходів над витратами за затвердженим бюджетом.

БЮДЖЕТНІ РЕСУРСИ - бюджетні кошти, що надходять в державний бюджет у вигляді його доходів. Вони складають значну частину централізованих фінансових ресурсів країни. Б.р. використовуються для фінансування: розвитку народного господарства і його структурної перебудови; спеціальних потреб; витрат на оборону І утримання органів управління. Джерелом формування Б.р. є.прибуток підприємств і організацій, доходи населення, спеціальні відрахування, що включаються в собівартість продукції, зовнішні надходження.

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА – система заходів, спрямованих на регулювання державних фінансів за допомогою податкових важелів з метою забезпечення високого рівня зайнятості і стабільного динамічного розвитку економіки країни.

ВАГНЕРА ЗАКОН – гіпотеза, висунута наприкінці XIX в. німецьким економістом А. Вагнером, що установив, що економічний розвиток країн супроводжується ростом частки державних витрат у валовому національному продукті.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ - показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції народного господарства, окремих промислових та сільськогосподарських підприємств у грошовому виразі.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сукупна вартість всього обсягу зроблених на території країни кінцевих товарів і послуг протягом року. Може бути розрахований трьома способами: а) як сума доданої вартості по кожній галузі національної економіки (ВВП по виробництву): б) як сума всіх доходів, підучених від виробництва продукції в даному році (ВВП по доходах); в) як сума усіх витрат усередині країни на покупку всього обсягу виробництва товарів і послуг за рік (ВВП по витратах).

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготовлених на території країни резидентами і нерезидентами за певний період часу, як правило, за рік.

ВАЛОВИЙ ДОХОД - частина валової продукції у грошовому виразі, що включає новостворену вартість. Для народного господарства в цілому - це національний доход.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – 1. Узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку країни, що відображає кінцеві результати діяльності підприємств і організацій виробничої та невиробничої сфер. - В розрахунок приймаються результати економічної діяльності всіх господарських одиниць - підприємств, організацій, установ, сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, особистих підсобних господарств населення, окремих громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю. 2. Сукупна вартість усього обсягу зроблених у країні за рік кінцевих товарів і послуг (ВВП) плюс чистий доход на власність за кордоном (відсоток, рента, дивіденди і прибуток).

ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК - сумарний прибуток без будь-яких відрахувань.

ВАЛОВІ ВНУТРІШНІ ІНВЕСТИЦІЇ – затрати на заново створені капітальні товари у формі будівель і споруд, машин і устаткування, приросту запасів.

ВАЛОВІ ПРИВАТНІ ВНУТРІШНІ ІНВЕСТИЦІЇ – один з компонентів валового національного продукту, що характеризує витрати бізнесу на інвестиції в основний капітал протягом року.

ВАЛЬРАСА ЗАКОН – концепція загальної економічної рівноваги, висунута наприкінці XIX в. швейцарським економістом Л. Вальрасом, відповідно до якої, якщо п- 1 ринків з п знаходяться в рівновазі, те й останній ринок повинний знаходитися в рівновазі, оскільки не може існувати надлишку чи попиту пропозиції на товари (включаючи гроші).

ВАЛЮТА - в широкому розумінні - означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривна тощо). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи. міжнародних кредитних організацій - готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн. В залежності від країни-емітента валютних коштів, валюта підрозділяється на іноземну і національну, валюту експортера і валюту імпортера і,в залежності від режиму використання - на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

ВАЛЮТНА БІРЖА – організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції.

ВАЛЮТНА ВИРУЧКА – іноземна валюта, одержана від продажу по експорту товарів чи послуг, виконання робіт в інших країнах, надання міжнародних кредитів, а також реалізації товарів, послуг та виконання робіт в середині країни за іноземну валюту.

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ - втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється шляхом купівлі-продажу іноземної валюти: щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк продає іноземну валюту, а щоб знизити його - скуповує. Є складовою частиною валютної політики держави. Здійснюється за рахунок офіційних золотовалютних резервів або за рахунок міжбанківського кредиту за системою "СВОП".

ВАЛЮТНА КОРЗИНА - добірка національних валют, що використовується під час котирування іноземної валюти, а також для визначення валютного курсу національної або міжнародної колективної валюти, що дозволяє повніше враховувати купівельну спроможність валют, вплив загальноЕкономічна умов обміну. При розрахунку В.к, у ролі терезів використовуються показники питомої ваги даної країни у сукупному валовому національному продукті, зовнішньоторговельному обігу певної групи країн.

ВАЛЮТНА КРИЗА - надзвичайно гострий розлад грошової системи країни, який проявляється в різкому коливанні валютних курсів, в швидких і значних за масштабами переміщеннях валютних резервів, девальваціях та ревальваціях валют, в погіршенні міжнародної валютної ліквідності,

ВАЛЮТНА СИСТЕМА - це державно-правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

ВАЛЮТНИЙ (ОБМІННИЙ) КУРС – ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти. Розрізняють фіксований і плаваючий валютні курси.

ВАЛЮТНИЙ КУРС – ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК – ринок, на якому здійснюються операції по купівлі-продажу іноземної валюти.

ВЕКСЕЛЬ – боргове зобов'язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк.

ВЕКСЕЛЬ КОРОТКОСТРОКОВИЙ – фінансовий інструмент, що випускається фірмою (перекладний вексель) чи державою (казначейський вексель) як засіб одержання грошей у борг.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ – сума витрат, зроблених громадянами і фірмами країни для придбання реальних і фінансових активів у закордонних країнах.

ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ – кошти, що спрямовують­ся на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом на безоплатній і безповоротній основі, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

ВИКУП ДЕРЖАВНОГО БОРГУ – скорочення розміру державного боргу шляхом виплати грошей власникам урядових цінних паперів з настанням терміну погашення.

ВИЛУЧЕННЯ – частина національного доходу, що не витрачається домашніми господарствами на споживання вітчизняних товарів і послуг. Вилучення з потоків доходів і витрат складаються з заощаджень, оподатковування і витрат на імпорт.

ВИЛУЧЕННЯ – частина національного доходу, яка не використовується домашніми господарствами на споживання вітчизняних товарів та послуг. Вилучення включають: заощадження, чисті податки та виплати за імпорт.

ВИМУШЕНЕ БЕЗРОБІТТЯ – одна з форм макроекономічної нестабільності, що характеризується тим, що працівник не може знайти оплачувану роботу, незважаючи на те що його влаштовує поточна ставка заробітної плати. Виникає через недостачу робочих місць у країні через економічний чи спад відсутності в працівника необхідної кваліфікації для виконання пропонованої роботи.

ВИМУШЕНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – наслідок скорочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеже­ності фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ – функція, яка відображає зв'язок між ресурсами (факторами) виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицією.

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ – це суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Такою ж суспільною формою є й відносини власності

ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ – витрати бюджету на закупівлю державою товарів і послуг, виплату трансфертів домогосподарствам та бізнесу, а також витрати, пов'язані з поверненням державного боргу та сплатою процентів за боргом.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА – економіка країни, що здійснює експорт і імпорт товарів і послуг на ринкових принципах.

ВІДКРИТЕ ГОСПОДАРСТВО – національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обо­роту та інших форм зовнішніх зв'язків щодо рівня національного доходу й промислової продукції досить високі і відіграють стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва фор­мується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.

ВІДКРИТИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ – офіційно визнаний дефіцит у законі про державний бюджет на відповідний рік.

ВІДСОТОК – плата за використання грошей у формі позики.

ВІДТІК КАПІТАЛУ – переклад вітчизняного капіталу за кордон щоб уникнути його експропріації, високого оподатковування, чи інфляції для забезпечення більш вигідних умов його інвестування.

ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ – відсутність обмежень у виді мит і квот у міжнародній торгівлі.

ВЛИВАННЯ (ін'єкції) – будь-які витрати на вітчизняні товари і послуги, не здійснювані сектором домашніх господарств (інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг, експорт).

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – внутрішня заборгованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігацій внутрішніх державних позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формуватися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробітної плати і т. ін.

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – заборгованість держави громадянам, фірмам, банкам і іншим власникам урядових цінних паперів.

ВСЕСВІТНІЙ БАНК (Міжнародний банк реконструкції і розвитку - МБРР) - банк, у який входить 151 держава, що надає позики країнам, що розвиваються, для їхнього розвитку.

ВСЕСВІТНЯ ТОРГОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (ВТО) – організація, створена в 1993т. у рамках Генерального угода з тарифів і торгівлі в процесі Уругвайського раунду переговорів.

ГАЛОПУЮЧА ІНФЛЯЦІЯ – інфляція, що характеризується зростанням рівня цін від 10 % до 200 % на рік.

ГАРАНТОВАНИЙ ТЕМП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ – це темп, який забезпечує динамічну рівновагу та повне використання усіх виробничих потужностей, але при цьому повна зайнятість досягається не завжди.

ГЕНЕРАЛЬНЕ УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ) – міжнародна організація, створена в 1947 р. 23 державами для сприяння розвитку міжнародної торгівлі шляхом усуненняімпортних мит і інших обмежень у зовнішній торгівлі.У 1993 р. на основі ГАТТ була створена Всесвітня торгова організація (ВТО).

ГИСТЕРЕЗИС – термін, що прийшов в економічну науку з фізики і використовуваний ученими при розгляді природної норми безробіття в ситуації, коли рівновага залежить від шляху.його досягнення, тобто від фактичної чи історії траєкторії безробіття.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – інфляція з високими темпами (ціни зростають до 1000 % на рік і більше). Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності, втрачається довіра до грошей та відбувається перехід до бартеру.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ - остання стадія розвитку Інфляційного процесу, на якій темпи знецінення грошової одиниці перевищують 40-50 відсотків на рік. На цій стадії гроші втрачають здатність виконувати свої функції, падає Їх роль в економіці, господарські зв'язки набувають бартерної форми, посилюються стихійні процеси в економіці. Причинами Г. можуть бути війна, політичні катаклізми в країні, господарська розруха в зв'язку з помилковою економічною політикою уряду та інші.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – ріст темпів, що прискорюється, інфляції, при якому вартість грошей падає так швидко, що вони не можуть виконувати свої головні економічні функції - засобу платежу й особливо засобу збереження вартості (багатства). Формальний критерій гіперінфляції був введений американським економістом Ф. Каганом, що пропонує вважати початком гіперінфляції місяць, у якому ріст цін уперше перевищив 50%. а кінцем – місяць, що передує тому, у якому ріст цін падає нижче цієї критичної оцінки і не досягає її знову принаймні протягом року.

ГІПОТЕЗА – твердження на основі теоретичного аналізу, сформульоване досить точно, яке вимагає подальшої перевірки емпіричними даними. В економічній науці гіпотези отримують шляхом дедукції з набору вихідних передбачень про поведінку Економічна суб'єктів, потім їх перевіряють шляхом зібрання та обробки фактичних Економічна даних.

ГІПОТЕЗА ВІДНОСНОГО ДОХОДУ – гіпотеза, яка базується на припущенні, що для окремої особи або країни важливим є не абсолютний дохід, а відносний. Якщо це припущення правильне, то так як всі країни чи особи не можуть одночасно досягти відносного поліпшення свого стану, прагнення до зростання ради самого зростання стає безглуздим.

ГІПОТЕЗА ВІДНОСНОГО ДОХОДУ – припущення про те, що для окремої особи чи країни важливий не абсолютний, а відносний доход.

ГІПОТЕЗА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ – гіпотеза, згідно з якою поточне споживання залежить не тільки від поточного доходу кінцевого використання, але й від очікуваного доходу протягом всього життя людини. Економічне значення цієї гіпотези полягає у тому, що в короткостроковому періоді рівень споживання може бути вищим (нижчим) за певний рівень поточного до­ходу кінцевого використання.

ГІПОТЕЗА ПЕРМАНЕНТНОГО ДОХОДУ – гіпотеза, згідно з якою поточне споживання залежить не тільки від поточного доходу кінцевого -використання, але й від того, чи є він перманентним (постійним) чи тимчасовим. За цією гіпотезою, дохід, як і споживання, поділяється на дві частини – перманентну і тимчасову.

ГІПОТЕЗА ПЕРМАНЕНТНОГО ДОХОДУ – твердження, запропоноване М. Фрідменом, відповідно до якого поточне споживання залежить не тільки від поточного розташовуваного доходу (доходу після сплати всіх податків), але і від чекань того, якої буде цей доход – перманентним (постійним) чи тимчасовим.

ГІПОТЕЗА РАЦІОНАЛЬНИХ ЧЕКАНЬ – один із принципів нової класичної макроекономіки, відповідно до якого фірми й окремі обличчя можуть угадувати майбутні події, маючи доступ до відповідного інформації в момент ухвалення рішення.

ГОТІВКА – банкноти і монети, що випускаються Центральним банком, що формують частина грошової бази і грошової маси країни. Форма існування грошей. Використовується як засіб обігу та у ряді випадків як засіб платежу.

ГОТІВКОВІ ГРОШІ (СИМВОЛІЧНІ АБО ДЕКРЕТНІ ГРОШІ) – засоби обігу, представлені банкнотами і розмінними монетами, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Використання готівкових грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.

ГРАНИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КАПІТАЛУ (ІНВЕСТИЦІЙ) – норма прибутку, очікувана при вкладенні додаткових одиниць інвестицій.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ – відношення зміни заощаджень до зміни розташовуваного доходу домашніх господарств.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ІМПОРТУ – частка витрат на придбання імпортних товарів при зміні національного доходу. Визначається відношенням зміни імпортних витрат до зміни національного доходу.,

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка витрат домашніх господарств на споживання при зміні розташовуваного доходу (доходу після сплати податків). Визначається як зміна в споживанні, ділене на зміну наявного доходу.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ – частка приросту споживання у додатковій одиниці доходу.

ГРАФІК ЗАОЩАДЖЕНЬ – графік, що відображає зв'язок між заощадженнями і рівнем розташовуваного доходу. Ріст доходу сприяє збільшенню заощаджень відповідно до граничної схильності до заощадження.

ГРАФІК ІНВЕСТИЦІЙ – графік, що показує залежність між інвестиціями і національним доходом. Чим вище доход, тим більше обсяг інвестицій (похідних інвестицій і інвестицій на заміщення основного капіталу).

ГРАФІК ПОПИТУ НА ГРОШІ – графік, що відображає залежність між обсягом попиту на гроші і процентну ставку при даному рівні національного доходу. Сукупний попит на гроші знаходиться в зворотній залежності від процентної ставки.

ГРАФІК ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ – графічна залежність обсягу пропозиції грошей від процентної ставки. Чим вище процентна ставка, тим більше пропозиція грошей. Графік пропозиції грошей разом із графіком попиту на гроші визначають рівноважну процентну ставку.

ГРАФІК СПОЖИВАННЯ – графік, що відображає динаміку витрат домашніх господарств на споживчі товари при різних рівнях розташовуваного доходу. При росту доходу споживання домашніх господарств також збільшується ц відповідності з граничною схильністю до споживання.

ГРЕШЕМА ЗАКОН – закон, сформульований англійським фінансистом і державним діячем Т. Грешемом у XVI в., що говорить, що "погані гроші витісняють гарні". За цим законом там, де одночасно обертаються два платіжних засоби, гроші з більш високою цінністю будуть вилучатися з обороту і зберігатися як скарби. Даний закон застосуємо тільки до тих країнам, в основі внутрішньої грошової системи яких лежать металеві гроші (золото і срібло).

ГРИВНА -1. Грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. Походить від назви обруча з золота чи срібла, що носився на шиї як прикраса. Для зручності обручі рубалися на частини, які самостійно вступали в обіг і послужили основою для нової грошової одиниці - рубля. 2, Грошова одиниця Української народної республіки (1918р.), грошова одиниця Української держави.

ГРОШІ – актив, що повсюдно приймається людьми як засіб обміну.

ГРОШІ - особливий товар,, що виконує роль загального еквівалента (в якому виражається вартість усіх інших товарів) та є загальним засобом обміну. Як особливий товар Г. виникли стихійно в процесі розвитку товарного виробництва та обміну. Зберігають притаманні товару властивості - споживчу вартість та вартість і водночас у певному розумінні протистоять іншим товарам.

ГРОШІ (M1) – "гроші у вузькому змісті" – МО плюс внески населення і фірм до запитання.

ГРОШІ (М2) – Ml плюс строкові вклади населення і фірм.

ГРОШІ (МЗ) – "гроші в широкому змісті" – М2 плюс ліквідні цінні папери (облігації, сертифікати, казначейські зобов'язання).

ГРОШІ (МО) – сума готівки в обігу.

ГРОШІ КРЕДИТНІ - гроші, що виникли у зв'язку з розвитком кредитних відносин. Як Г,к. виступають банківські білети, векселі, переказні векселі (тратта) та ін.

ГРОШОВА (НОМІНАЛЬНА) ЗАРОБІТНА ПЛАТА – кількість грошей, одержувана працівником за одиницю робочого часу (година, день і т.д.)

ГРОШОВА БАЗА (ГРОШІ "ВИСОКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ") – частина пропозиції грошей, що знаходиться під безпосереднім контролем Центрального банку, Включає готівку (банкноти і монети) і обов'язкові резерви комерційних банків, що знаходяться на рахунках у Центральному банку.

ГРОШОВА ІЛЮЗІЯ – теоретично можлива ілюзія, заснована на нерозумінні людьми того. що загальний ріст цін (інфляція) веде до зниження реальної купівельної спроможності доходу. Люди помилково вважають, що їхній життєвий рівень підвищиться, якщо буде підвищена їх номінальна заробітна плата без обліку поточного рівня інфляції На практиці, однак, таке явище малоймовірне, оскільки люди звикають жити в умовах інфляції і намагаються вжити заходів, щоб чи запобігти зменшити її негативні наслідки.

ГРОШОВА МАСА – кількість грошей у обігу. Обсяг грошової маси визначається декількома складовими, що одержали назву грошових агрегатівчи показників грошової маси. Кількість грошей у обігу є важливим показником рівня витрат в економіці, а регулювання цієї кількості – основна задача грошово-кредитної політики Центрального банку країни.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ - встановлений в законодавчому порядку грошовий знак. Це один з елементів національної грошової системи. Г.о. служить для вимірювання та відбиття цін всіх товарів і ділиться на дрібні пропорційні частини. В більшості країн існує десятинна система поділу Г.о. (1; 10; 100).

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг)

ГРОШОВА ПОЛІТИКА – проведені державою зміни в сукупній грошовій пропозиції.

ГРОШОВА СИСТЕМА – форма організації грошо­вого обігу, яка історично та законодавчо склалася в кожній країні.

ГРОШОВИЙ АГРЕГАТ – сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками (ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси. Склад і структура грошової маси визначається рівнем розвитку і характером грошового ринку в кожній країні, а також особливостями монетарної політики, яку проводить центральний банк.

ГРОШОВИЙ ГОЛОД - один із проявів надмірного знецінення грошей на стадії гіперінфляції. Проявляється в тому. що, незважаючи на максимально можливе зростання готівкової емісії, банки відчувають гостру нестачу готівки для задоволення потреби в ній своїх клієнтів. Причиною цього явища є випереджаюче зростанняцін ізнецінення грошей порівняно іззростанням емісії.

ГРОШОВИЙ ОБІГ – безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, тобто обслуговують кругообіг товарів та послуг.

ГРОШОВИЙ ОБІГ - рух грошей в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує кругообіг товарів та послуг в процесі розширеного відтворення. В сучасний період гроші надходять в обіг через механізмбанківського кредитування Економічна суб'єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно віддаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходячи від одного економічного суб'єкта до іншого, Вилучаються гроші з обігу при погашенні банківських позичок.

ГРОШОВИЙ РИНОК – ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки, тобто ціну грошей.

ГРОШОВИЙ РИНОК – ринок короткострокових угод по кредитуванню і запозиченню грошей, що зводить разом фінансові установи (наприклад, комерційні), фірми й уряд.

ГРОШОВИЙ РИНОК - сектор чи частина ринку позичкових капіталів де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції на строк до одного року. Цей ринок обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку е тимчасово вільні грошові кошти. Основними суб'єктами Г.р. виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії.

ГРОШОВИЙ ЧЕК - письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку, яка обслуговує його, сплатити готівкою певну суму грошей чекотримачу. Банки приймають до оплати іменні Г.ч., які виписані на певну особу. Гроші видаються особі, яка вказана в Г.ч. під її розпис на звороті чека. Особа одержувача перекриється за паспортом або документом, що його заміняє, про що на звороті чека робиться відповідний запис. У Г.ч. клієнт зазначає, з якою метою він одержує гроші, Цільове призначення не зазначається у чеках підприємств зв'язку та деяких інших організацій. Банк видає готівку лише на такі потреби, за якими згідно з діючими правилами розрахунки здійснюються готівкою.

ГРОШОВІ АГРЕГАТИ – показники грошової маси в обігу, що охоплюють визначену сукупність складових її елементів.

Поиск по сайту: