Економічні і структурні кризи

Однією із основних проблем, яка породжує суперечки в суспільстві є проблема участі всіх працівників у формуванні доходу та послідуючому його розподілі. Варто звернути увагу на суть бачення даної проблеми з класичної точки зору, яка поділила весь створений продукт на необхідний і додатковий. Класична економічна теорія визначила і соціально-економічну природу суспільного продукту, як плату за працю найманого працівника, яка на поверхні виступає у вигляді заробітної плати, або відокремленої частини чистого продукту, яка слугує для відтворення робочої сили, що зайнята продуктивною працею.

Форми розподілу необхідного продукту, відображають лише необхідну частину продукту, яка виступає у різних формах та системах заробітної плати чи частину продукту, що розподіляється через суспільні фонди споживання.

При розгляді даної теми варто також звернути увагу на те, що в реальному житті зокрема в нашій країні, чистий дохід набирає форми прибутку, відсотка і ренти, а приєднавши до них ще й заробітну плату, одержимо всі наявні первинні форми розподілу чистого продукту. В результаті цього чистий продукт розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва. За часів бувшого СРСР склалася думка про те, що в основі доходу лежить лише заробітна плата (97-99%), в розвинених капіталістичних країнах світу доля заробітної плати в сукупному доході громадян не перевищує 60-65%.

При вивченні теми необхідно акцентувати увагу студентів на первинному розподілі та перерозподілі чистого продукту і формуванні кінцевих доходів різних груп населення, держави, підприємств матеріального і нематеріального виробництва.

При переході до ринкової економіки в економічному обіході появились нові терміни: мінімальна заробітна плата, мінімальний прожитковий рівень, оптимальний споживчий бюджет, споживчий кошик, ІЛР і т.д. Всі ці поняття є надто важливими при визначенні сімейного бюджету і економічного становища народу в цілому в перехідній економіці.

Ринок праці (робочої сили) - важлива та багатопланова сфера ^\економічного і соціально-політичного життя суспільства. На ринку праці одержує оцінку вартість робочої сили, визначаються умови її найму, у тому числі величина заробітної плати, умови праці, і можливість отримання освіти, професійного зростання, гарантії зайнятості. Ринок праці відображає основні тенденції в динаміці зайнятості, її основних структурах (галузевій, професійно-квалі­фікаційній, демографічній), тобто у суспільному розподілі праці, мобільності робочої сили, масштабах та динаміці безробіття.

Існують декілька Економічна течій, в яких обґрунтовуються причини безробіття. Марксизм пов'язує його з процесом накопичення капіталу, при якому потреби у змінному капіталі (в робочій силі) зростають повільніше, ніж у постійному капіталі (машинах, обладнанні тощо). Західні науковці доводять, що безробіття відображає економічну доцільність використання ресурсів подібно до того, як ступінь завантаження виробничих потужностей відображає доцільність та ефективність використання машин і обладнання.

Ринок праці охоплює відносини, які розпочинаються при наймі людини на роботу і завершуються її звільненням. Підкорюючись в цілому законам попиту та пропозиції, вінявляє собоюринок особливого роду, що має суттєві відмінні риси від інших товарних ринків. Регуляторами на ньому є не тільки макро- та мікроекономічні фактори, але і багато інших факторів соціального та демографічного характеру.

Одним із найважливіших макроЕкономічна показників є високий рівень зайнятості населення.

Трудові ресурси - частина населення працездатного віку, що володіє фізичними і духовними спроможностями. Це потенційна маса живої праці в товаристві.

Робоча сила - індивідуальна продуктивна спроможність кожної людини до праці, котра невідокремлена від людини як від особистості. Реальною виробничою силою вона стає в процесі поєднання робітника із засобами виробництва.

Людський капітал - сформований людиною визначений запас здоров'я, знань, навичок, спроможностей, що цілеспрямовано використовуються в тій або іншій сфері діяльності. Використання людського капіталу приносить прибуток його власнику. Чим вище за рівнем розвиненості людський капітал, тим більший прибуток він приносить.

		Загальний рівень трудових ресурсів (R) складається з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F): R = L + F

Рівень фактичного безробіття (U) обчислюється, як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, що можуть і бажають працювати (R):

		Працюючі (зайняті) (L)		Безробітні (F) – ті, що не працюють, але активно шукають роботу		Добровільно непрацюючі (Н) – ті, що не працюють, і не шукають роботу за даного рівня заробітноїплати (до категорії безробітних не відносяться)

Безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над її попитом. В залежності від причин безробіття виділяють такі його форми: структурне, циклічне, фрикційне.

Велику діяльність по захисту інтересів трудящих проводять профспілки і особливо недавно створені ВОСТи. Вони можуть укладати трудові угоди з урядом країни, мають право законодавчої ініціативи та беруть участь у розробці законодавчих актів про працю та соціально-економічні проблеми, укладають колективні договори між трудовими колективами та ро­ботодавцями.

Одним із найважливіших макроЕкономічна показників є високий рівень зайнятості населення.