КОЛІСНІЧЕНКО Наталії 4 страница

ЗАКОН СЕЯ - закон, згідно з яким сукупна пропозиція створює свій власний сукупний попит. Сам факт виробництва певного обсягу продукту породжує дохід (у вигляді заробітної плати, прибутку та ін.), який дорівнює цьому обсягу випуску і повністю достатній для його купівлі. Але в реальному житті частина до­ходу "вилучається" в заощадження, податки тощо і немає гарантії, що всі ці "вилучення" будуть знову "влиті" в обіг у вигляді витрат. Таким чином, на про­тивагу викладеному вище твердженню економічна система "визначається (спрямовується) попитом".

ЗАКОН СЕЯ – макроекономічний принцип, сформульований французьким економістом Ж.-Б. Сеєм на початку XIX в., відповідно до якого виробництво товарів і послуг (пропозиція) створює рівний сукупний попит на них.

ЗАКОН СПАДНОГО ПОПИТУ – даний закон говорить, що коли ціна певного товару падає, споживачі купують більше цього товару за інших однакових умов

ЗАКОН СПАДНОЇ ВІДДАЧІ – закон, який говорить, щододатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва справді зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ – закон, який твердить, що коли споживається більше певного товару, його гранична корисність падає.

ЗАКОН ШЕРМАНА – один з основних законів у рамках антитрестовського законодавства США. прийнятий у 1890 р. Закон проголосив карними злочинами утворення монополій, обмеження торгівлі, створення союзу фірм і вступ у змову з цією же метою. Максимальний штраф на користь держави, стягнутий за порушення закону, складав спочатку 5 тис. дол., а потім був збільшений до 50 тис. дол. у 1955 р. і до 1 млн. дол. для корпорацій у 1974 р.

ЗАКОННИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЗАСІБ – узаконене державою загальний засіб платежу за товари, послуги і погашення боргів. Даній вимозі задовольняють лише готівка, випущені державою. У той же час продавець має законне право не приймати як оплату чи товарів послуг чеки, виписані по банківському вкладі.

ЗАКРИТА ЕКОНОМІКА - економіка країни, що не має Економічна зв'язків з навколишнім світом - У макроекономічній моделі закритої економіки сукупний попит представлений тільки особистим споживанням, інвестиціями і державними витратами. Такий компонент, як чистий експорт у закритій економіці відсутній.

ЗАЛІЗНИЙ ЗАКОН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ - в Економічна концепціях Мальтуса і Маркса теорія, за якою існує не відворотна тенденція за капіталізму у заробітній платі падати до мінімуму засобів існування. Теоретичне обґрунтування тези про те, що реальна зарплата залишається на незмінному рівні, який дорівнює мінімуму засобів існування, було здійснено Д. Рікардо, який виходив із закону спадної родючості ґрунту і закону народонаселення Мальтуса. Соціаліст Ф. Лассаль проголосив "залізний закон" заробітної плати.

ЗАМІННИКИ – товари, що конкурують один з одним, взаємозамінні товари. Навпаки, товари, що завжди ідуть у парі (наприклад, лівий і правий черевики) називаються взаємодоповнюваними товарами.

ЗАОЩАДЖЕННЯ – неспожита частина доходу домашніх господарств.

ЗАОЩАДЖЕННЯ – різниця між використовуваним індивідом доходом і його видатками на споживання. Та частина доходу, яка не споживається.

ЗАОЩАДЖЕННЯ - частина особистого розташовуваного доходу, що не витрачається на придбання споживчих товарів.

ЗАПАСИ – економічні параметри, які відображають нагромадження та використання цінностей еконо­мічними суб'єктами і визначаються на конкретний момент, певну дату (капітал, державний борг і т. ін.).

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, внески на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати у приватні пенсійні фонди.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – оплата праці (послуг) найманого персоналу в одиницю часу (година, день і т.д.). На макрорівні заробітна плата, будучи джерелом доходу, є частиною валового внутрішнього продукту, (національного доходу).

ЗАРОБІТНА ПЛАТА - частина національного доходу в грошовій формі, яка в результаті його розподілу надходить працівникам в залежності від.кількості і якості затраченої праці, що створює матеріальну зацікавленість в результаті праці. Розмір З.п. і її збільшення обумовлені зростанням продуктивності праці. Господарським організаціям надані широкі права в формуванні розмірів З.п., фонду З.п., загального фонду оплати праці.

ЗАРОБІТОК – доход, отриманий факторами виробництва у формі заробітної плати, платні, прибутку, ренти, дивідендів і відсотків.

ЗАХИСНЕ (ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКЕ) МИТО – мито, установлене для захисту внутрішніх виробників товару від конкуренції іноземних виробників.

ЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ – бюджет, за якого сума видатківякраз дорівнює сумі надходжень (виключаючи будь-які надходження від позик).

ЗБАЛАНСОВАНИЙ БЮДЖЕТ -такий бюджет, коли державні витрати дорівнюють державним доходам (податкам).

ЗВИЧАЙНА АКЦІЯ – цінний папір, що свідчить про внесення паю в акціонерне товариство І дає право на привласнення доходу у вигляді дивіденду. Акція дає право її власнику брати участь у загальних зборах акціонерів, які виступають органом акціонерного товариства. Сума, що вказана на акції, називається номінальною вартістю; продаються акції на фондовій біржі за курсом акцій.

ЗМІННІ ЗАПАСУ - макроекономічні показники, які визначаються тільки в конкретний момент і характеризують стан об'єкта дослідження на визначену дату - початок або кінець року і т. ін. (наприклад, державний борг, обсяг капіталу в економіці і т. ін.).

ЗМІННІ ПОТОКУ – макроекономічні показники, які характеризують економічний процес, що відбувається безперервно, і визначаються в одиницях на певний період часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік).

ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА – це економіка, яка ґрунтується на ринковому розв'язанні основних проблем економічної організації. Проте в такій економіці має місце державне втручання в макроекономічні процеси, щоб усунути ринкові невдачі. Змішана економіка – це поєднання ринкового і державного принципів макроекономічної координації.

ЗНОС ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ – поступове зниження вартості виробничого капіталу (машини, будинку, устаткування і т.д.) у процесі його експлуатації.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ – державний борг іноземним громадянам, фірмам і установам (наприклад, банкам).

ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – сукупна заборгованість держави перед нерезидентами, яка складається із заборгованості держави за зовнішніми кредитами та несплаченими за ними процентами або в результаті продажу фінансових активів держави за кордон. Темпи зростання зовнішнього боргу залежать від: 1) частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу; 2) процентної ставки (підвищення процентної ставки потребує збільшення зовнішніх позик).

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ДЕФІЦИТ – перевищення обсягу імпорту товарів і послуг над обсягом експорту товарів і послуг.

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО ФЕЛПСА – правило, за якого критерієм оптимальності темпів економічного зростання є максимізація рівня споживання на одну особу (питомого споживання).

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ – міжнародна валютна система, у якій золото утворить основу внутрішньої пропозиції грошей країн і використовується для фінансування міжнародної торгівлі і дефіцитів платіжних балансів. При золотому стандарті валютні курси жорстко зафіксовані в золоті. Золотий стандарт був широко розповсюджений у XIX в. і проіснував до початку 1930-х рр.

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ – така організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото. До першої світової війни банківські білети роз­мінювалися на золоті монети (золотомонетний стандарт). Характерними риса­ми золотомонетного стандарту як системи грошового обігу були: 1) в обігу перебували золоті монети; всі інші види грошей були розміняні па золото за номіналом; 2) золотий вміст кожної грошової одиниці визначався законом і підтримувався незмінним, як правило, протягом десятиліть; 3) існувала вільна взаємна конвертованість валют (свобода обміну однієї валюти на другу); 4) вільний ввіз і вивіз золота з однієї країни в іншу. Після першої світової війни золотий стандарт було відновлено в урізаній формі: в одних країнах (це, як правило, були країни-переможці) у вигляді золото злиткового стандарту, а в інших – золотодевізного стандарту. При золото злитковому стандарті центральні банки обмінювали банкноти на золото в злитках тільки при подаванні певної кількості банкнот, наприклад, в англії – на 1700 фунтів стерлінгів, Золоті монети в обігу в незначній кількості збереглися лише в США. В країнах Із золотодевізним стандартом центральні банки обмінювали свої банкноти не на золото, а на іноземну валюту, яка була розмінна на золото. Всередині 30-х років XX століття золотий стандарт відійшов у минуле.

ЗОЛОТО – грошовий актив, що утворить частину міжнародних валютних резервів країни і використовуваний для фінансування дефіциту платіжного балансу.

ЗОЛОТОВАЛЮТНИЙ (ЗОЛОТОДЕВІЗНИЙ) СТАНДАРТ – модифікована форма золотого стандарту, при якому для регулювання платіжного балансу країни поряд із золотом використовуються деякі валюти, наприклад долар США.

ЗОЛОТО-ДОЛАРОВИЙ СТАНДАРТ - один з різновидів золотого монометалізму в його останньому - золотовалютному - виді. Зв'язок національних валют з золотом забезпечується через вільний обмін їх на долари, які в свою чергу уряд США гарантував обмінювати за фіксованою ціною 35 $ за 1 трійську унцію золота для центральних банків інших країн. Був введений після Другої світової війни і проіснував до 1976 року.

ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ – форма торгової інтеграції між декількома країнами, що усувають усі бар'єри на шляху взаємної торгівлі (тарифи, квоти і т.д.), однаккожна країна продовжує зберігати деякі обмеження в торгівлі з третіми країнами.

ЗРОСТАННЯ КАПІТАЛООЗБРОЄНОСТІ – в економічній теорії позначає ситуацію, коли реальний капітал зростає швидшими темпами, ніж сукупна робоча сила. Це означає, що відношення капітал/праця зростає.

ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ – темп збільшення продуктивності запевний період часу. Наприклад, якщо індекс продуктивності праці у 1990 р. – 100 і у 1991 р. – 101,7%, то темп зростання продуктивності становить 1,7% від 1990 р. до 1991 р.

ІМПОРТ – увіз через границю товарів, послуг і факторів виробництва для внутрішнього споживання і використання в країні-імпортері. У сукупності з експортом імпорт формує торговий баланс країни. Різниця між експортом і імпортом складає частий експорт. Оскільки імпорт представляє витік готівки з кругообігу національного доходу, його розмір впливає на величину реального ВВП. Тому важливо підтримувати баланс між імпортом і експортом. Імпорт вигідний країні за умови, якщо він покривається експортом, тобто втрати доходу від імпорту компенсуються доходом, отриманим від експорту для підтримки рівноваги платіжного балансу.

ІМПОРТНА КВОТА – обмеження обсягу, що вводиться країною, увезеного з інших країн товару протягом визначеного періоду.

ІМПОРТНЕ МИТО (ТАРИФ) – податок, яким держава обкладає імпортну продукцію для збільшення своїх доходів і захисту вітчизняних галузей промисловості від іноземної конкуренції. Існує два основних види мит: а) мито, що стягується в процентному відношенні до вартості товару; б) нетоварне мито, що стягується у виді визначеної суми грошей з фізичної одиницітовару.

ІМПОРТНІ (ТОРГОВІ) ОБМЕЖЕННЯ – обмеження ввозу в країну продукції іноземного виробництва за допомогою різноманітних методів: установлення квот, тарифів, валютногоконтролю, стягування додаткових імпортних податків і т.д. Ціль політики обмежень імпорту – усунення дефіциту платіжного балансу і захист вітчизняної промисловості від іноземної конкуренції.

ІНВЕСТИЦІЇ – економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу з метою збільшення виробництва та отримання прибутку.

ІНВЕСТИЦІЇ (КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯ) – довгострокові вкладення капіталу приватним сектором у формі придбання цінних паперів (акції й облігації) чи фізичних активів (машини, устаткування, будинки і т.д.). Витрати на придбання цінних паперів одержали назва фінансових (портфельних) інвестицій. Вкладення капіталу в придбання фізичних активів називається реальними інвестиціями.

ІНВЕСТИЦІЇ В ЗАПАСИ – витрати на сировину, незавершене виробництво і запаси кінцевих продуктів,

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ – будь-які міри, спрямовані на поліпшення утворення, охорони здоров'я, підвищення кваліфікації і розвиток здібностей працівників.

ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ – вкладення засобів у будинки, машини, устаткування й інші капітальні блага тривалого користування.

ІНВЕСТИЦІЇ ПРЯМІ – вкладення капіталу, які здійснює безпосередньо інвестор в об'єкт інвестування.

ІНВЕСТИЦІЇ РЕАЛЬНІ – вкладення коштів у основний капітал та у приріст виробничих запасів.

ІНВЕСТИЦІЇ ФІНАНСОВІ СТРАТЕГІЧНІ – вкладення капіталу у контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного управління компанією.

ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ – фінансовий інститут, що випускає власні акції і спеціалізується на інвестиціях у цінні папери, головним чином в акції підприємств, а також у державні цінні папери з фіксованим відсотком. Акції інвестиційних компаній продаються і купуються на фондовій біржі.

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА – загальнодержавні заходи, що включають визначення найбільш пріоритетних напрямків капітальних вкладень, від яких залежатиме підвищення ефективності економіки.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ – відстрочення податкового платежу з метою стимулювання інвестиційної активності та оновлення основного капіталу підприємствами на основі кредитного договору з податковими органами.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ – попит підприємців на засоби виробництва для: 1) відновлення зношеного капіталу (амортизація); 2) збільшення реального капіталу.

ІНДЕКС ВАРТОСТІ ЖИТТЯ - бюджетний індекс - показник, що характеризує зміну цін на товари і тарифів (цін) на послуги, якими користується населення. Застосовують для визначення динаміки реальної заробітної плати.

ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА - середній показник курсів акцій групи найбільших компаній США, що публікується фірмою "Доу-Джонс енд компані" з 1887 р. Являє собою арифметичне середнє щоденних котирувань певної групи компаній на момент закриття біржі. Зараз публікується кілька індексів: для промислових компаній на основі акцій 30 корпорацій; залізничних - 20 найбільших фірм; комунальних -15 фірм. На основі цих індексів розраховується загальний І.Д.Д., який є показником сучасної господарської кон'юнктури США.

ІНДЕКС ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ - відносний показник динаміки середньої (середньомісячної) заробітної плати одного працівника за певний період. Розрізняють індекс номінальної і індекс реальної З.п. Індекс • реальної 3,п, обчислюється шляхом поділу індексу номінальної заробітної плати на індекс цін на товари народного споживання і платні послуги.

ІНДЕКС КУРСУ АКЦІЙ – показник зміни середніх цін на акції деяких компаній на фондовій біржі, використовуваний як показник загальної зміни курсу акцій. У США таким індексом служить індекс Доу-Джонса, у Великобританії – індекс всіх акцій газети "Файнэншл тайм", що відбиває щоденні зміни середніх цін акцій усіх компаній, внесених у списки на Лондонській фондовій біржі, у Японії – індекс Ніккей.

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН (ІСЦ) – індекс для виміру рівня цін визначеного споживчого кошика, що складає з декількох сотень (у США – 300) видів споживчих товарів, що купує статистичний середній споживач. Для визначення ІСЦ у Великобританії, наприклад, за базовий вибирається 1987 р. (індекс = 100). У 1992 м, індекс склав 139, що означає підвищення рівня роздрібних цін заданий період у середньому на 39%. Цей індекс можна використовувати для виміру рівня інфляції і як дефлятор ВНП. Крім ІСЦ використовуються і такі індекси, як індекс оптових цін (відбиває динаміку вартості "кошика" товарів, обмірюваної в оптових цінах), індекс курсу акцій, індекс умов торгівлі (використовується як показник зміни середніх цін експорту стосовно цін імпорту).

ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН (ІСЦ) – показник зміни середнього рівня цін ринкового "кошика" споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари й послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякденного життя. Склад "споживчого кошика" фіксується на рівні базисного року.

ІНДЕКС ЦІН - відносний показник, що узагальнює динаміку цін різноманітних товарів і свідчить про зміну в середньому рівні за певний час.

ІНДЕКС ЦІН – показник зміни середнього рівня цін на товари, чи послуги фінансові активи. Індекс виражається у виді співвідношення між сукупною ціною визначеного набору товарів і послуг (так називаного ринкового кошика) у даному році і ціною тієї ж "кошика" у базовому році. Найбільш розповсюдженим є індекс споживчих цін (ІСЦ).

ІНДЕКСАЦІЯ – автоматичне регулювання величини доходу (наприклад, заробітної плати) у залежності від зміни індексу цін. Індексація є засобом захисту від інфляції.

ІНДЕКСАЦІЯ – встановлений законодавством механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм підвищення цін на споживчі товари та послуги. Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, що є порогом індексації, який визначає Верховна Рада України.

ІНДЕКСАЦІЯ – механізм, який забезпечує регулювання заробітної плати і платежів відповідно до індексу цін. Найважливішою частиною індексації є трудові контракти. В багатьох розвинених країнах у 70 – 80-ті роки номінальна зарплата зростала відповідно до темпу зростання індексу цін.

ІНДЕКСИ РІВНЯ ЖИТТЯ - індекси, які кількісно виражають відносну зміну рівня матеріального добробуту, соціальних та культурних умов життя певних груп населення. До І,р,ж. належать: бюджетний індекс; індекс вартості життя; індекси, які розраховані на основі "стандартних бюджетів" сім'ї; індекси реальних прибутків. '

ІНДОСАМЕНТ - спеціальний запис на зворотній стороні векселя про порядок його передачі. Може бути: іменним, коли вказується ім'я нового власника; бланковим, коли є лише підпис індосанта (особа, якій передається вексель або цінний папір з І.).

ІНДУКОВАНЕ СПОЖИВАННЯ – частина витрат домашніх господарств на споживання, що залежить від зміни рівня розташовуваного доходу. Інша частина називається автономним споживанням.

ІНДУКОВАНІ ІНВЕСТИЦІЇ – частина інвестиційних витрат фірм, що обумовлена змінами рівня національного доходу.

ІНДУКЦІЯ – рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

ІНДУЦІЙОВАНЕ СПОЖИВАННЯ – приріст (або зменшення) споживання, зміна якого обумовлена змінами рівня національного доходу або доходу кінцевого використання.

ІНДУЦІЙОВАНІ ІНВЕСТИЦІЇ – інвестиції, зміна обсягу яких обумовлена змінами рівня національного доходу.

ІН'ЄКЦІЇ – будь-які витрати на вітчизняні товари та послуги, які здійснюються не сектором домашніх господарств, а іншими секторами (підприємницьким, державним чи "закордоном"), тобто доповнення до споживчих витрат на продукцію, виготовлену в країні. "Ін'єкції" включають: інвестиції, урядові витрати на закупівлю товарів і послуг та доходи від експорту.

ІНЖИНІРИНГ - послуги по створенню виробничих підприємств, об'єднань, об'єктів інфраструктури. Включає в себе комплекс робіт по проведенню попередніх досліджень, підготовці техніко-економічного обґрунтування, комплекту проектних документів, а також розробці рекомендацій з організації виробництва і управління, експлуатації обладнання та продажу готової продукції. Контракт на придбання інжинірингових послуг включає їх перелік, організаційні умови виконання, ціни га порядок оплати,

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність на основі використання нових форм організації, управління, фінансування.

ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА – валюта закордонної країни, що здобувається даною країною в обмін на свою національну валюту. Іноземна валюта використовується для фінансування міжнародної торгівлі і закордонних інвестицій, здійснюваних між цими країнами.

ІНОЗЕМНИЙ (ЗАКОРДОННИЙ) СЕКТОР – всі економічні суб'єкти, що мають постійне місцезнаходження за кордоном, але разом з тим зв'язані з економікою даної країни по лінії експорту й імпорту товарів і послуг, руху капіталів і торгівлі національними валютами. Іноземний сектор разом із сектором домашніх господарств, підприємницьким сектором і державним сектором складає національну економіку.

ІНСТИТУТИ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ – державні та недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.

ІНТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОС­ТАННЯ – збільшення виробничого потенціалу шля­хом вдосконалення техніки і технології.

ІНФЛЯЦІЙНА СПІРАЛЬ “ЗАРПЛАТА – ЦІНИ” виникає в економіці під час відкритої інфляції, виявляється у самозростанні темпів інфляції під дією зростання цін на готову продукцію та цін на ресурси. Початкове різке зростання цін на товари та послуги може призвести до вимог профспілок щодо підвищення заробітної плати. Якщо ці вимоги будуть виконані, то підприємці з метою утримання прибутку на тому ж рівні можуть піти на зростання цін на свою продукцію, що, в свою чергу, призведе до подальшого зростан­ня цін і ставок заробітної плати.

ІНФЛЯЦІЙНА СПІРАЛЬ (спіраль "заробітнаплата – ціни") – самопідтримуючися ріст темпів інфляції, викликуваний взаємодією зростаючих цін і витрат виробництва. Якщо в результаті росту цін профспілки вимагають підвищення заробітної плати для підтримки рівня життя, то у відповідь на це фірми підвищують ціни на продукцію для утримання прибутку. Новий ріст цін знову волоче підвищення заробітної плати і т.д. Будучи запущеним, механізм інфляційної спіралі починає сам себе розкручувати.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ ПОДАТОК –втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домаш­німи господарствами, оскільки зі зростанням цін вони витрачають більше своїх грошових коштів. Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто дер­жава.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ – величина, на яку сукупні витрати (сукупний попит) в умовах повної зайнятості перевищують рівень потенційного валового національного продукту. Оскільки неможливо розширити реальний обсяг виробництва, надлишковий попит приведе до росту цін.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ утворюється при перевищенні сукупного попиту (сукупних витрат) потенційним обсягом ВВП.

ІНФЛЯЦІЙНИЙ ШОК – одноразове підвищення рівня цін, яке може стати імпульсом для прискорення (розкручування) інфляції.

ІНФЛЯЦІЙНІ ЧЕКАННЯ – припущення громадян і фірм про те, що в майбутньому відбудеться підвищення рівня цін.

ІНФЛЯЦІЯ - знецінення грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою. Проявляється в загальному, тривалому і нерівномірному зростанні цін, в загальному зростанні товарного дефіциту. Веде до стихійного перерозподілу коштів між соціальними групами населення, падіння матеріальних стимулів до праці, зубожіння населення, падіння виробництва тощо.

ІНФЛЯЦІЯ – стійке підвищення загального рівня цін у країні r плин деякого часу. Річне збільшення цін може бути незначним і наростати повільними темпами (повзуча інфляція) чи бути істотним і наростати швидкими темпами (гіперінфляція). Інфляція зменшує купівельну спроможність грошей.

ІНФЛЯЦІЯ – тривалий безперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ – інфляція, викликана підвищенням цін господарюючими суб'єктами з метою покриття більш високих очікуваних витрат. Інфляція витрат виявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ – ріст загального рівня цін у результаті зменшення сукупної пропозиції внаслідок підвищення заробітної плати і цін на сировину. Супроводжується скороченням реального обсягу виробництва і зайнятості.

ІНФЛЯЦІЯ ІМПОРТОВАНА – інфляція, яка виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу в країнах, які залежать від зовнішньої торгівлі.

ІНФЛЯЦІЯ НЕПЕРЕДБАЧУВАНА (НЕПРОГНОЗОВАНА) – інфляція, яку населення не очікує, тому вона призводить до зниження всіх видів фіксованих доходів і перерозподіляє їх на користь тих Економічна суб'єктів, чиї номінальні доходи зростають швидше за середній рівень цін. Особливої шкоди непередбачувана інфляція завдає кредиторам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам зао­щаджень.

ІНФЛЯЦІЯ ОЧІКУВАНА (ПРОГНОЗОВАНА) – це інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці Економічна суб'єктів до свого проявлення. Очікувана інфляція є збалансованою (такою, що не змінює відносні ціни) і передбачуваною і, таким чином, суттєво не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів, бо отримувач доходів може зменшити негативні наслідки інфляції.

ІНФЛЯЦІЯ ПОДАВЛЕНА – інфляція, що виявляється у зростанні товарного дефіциту або "штучного" обмеження споживання і характеризується тимчасовим заморожуванням цін і доходів, або встановленням граничних цін на продукцію та тотальним адміністративним контролем за ними. Ознака подавленої інфляції – адміністративне регулювання цін та дефіцитні очікування споживачів.

ІНФЛЯЦІЯ ПОМІРНА характеризується повільним зростанням цін (до 10 % на рік).

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ – інфляція, яка виникає у випадку, коли щорічні темпи зростання сукупного попиту перевищують темпи зростання реального випуску, що дає можливість господарюючим суб'єктам підвищувати рівень цін у відповідь на зростаючий попит. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей.

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ – ріст загального рівня цін, викликаний тим, що рівень сукупного попиту перевищує рівень сукупної пропозиції в економіці даної країни. Згідно монетариській точці зору, надлишковий попит виникає через занадто швидке збільшення пропозиції грошей.

ІНФЛЯЦІЯ СТРУКТУРНА – інфляція, викликана макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю.

ІНФЛЯЦІЯ ЦІНОВОЇ НАДБАВКИ – підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті організаційної перебудови економіки.

ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ - довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого та житлового призначення. І.к. надається переважно іпотечним банкам. Неповернення заборгованості в строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власнику або банку.

ІПОТЕЧНІ БАНКИ - банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості, землі та міських будівель.

КАДАСТР - систематизоване зведення відомостей, яке складається періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об'єктом. Розрізняють К. земельні, водні, податкові та ін.

КАЗНА - фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру -казначейство. Вживається також в розумінні сховища грошей,

КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ ВЕКСЕЛЬ – короткостроковий цінний папір, що випускається Центральним банком країни як засіб державного запозичення. Казначейські векселі складають значну частину норми резервних активів комерційних банків, тому грошово-кредитні влади використовують їх для регулювання ліквідності банківської системи, щоб контролювати пропозиція грошей.

КАПІТАЛ – ресурси - створені людьми в результаті виробничої діяльності і використовувані для випуску Економічна благ (машини, устаткування, інструменти, будинки, спорудження, матеріали і т.п.).

Поиск по сайту: