ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

Економічні відносини між людьми функ­ціонують завжди як визначена система, яка охоплює об’єкти та суб’єкти цих відносин, різноманітні зв’язки між ними. Таким чи­ном, економічна система - це система зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ, послуг. Будь-яка економічна система має свою організаційну структуру, яка відрізняється від інших, по-перше, способом вирішення головних Економічна проблем, по-друге, типом власності на найважливіші види ресурсів.

Поняття економічної системи економісти трактують по-різному.

В економічній літературі погляди на тенденції розвитку Економічна систем різноманітні. Деякі вчені говорять, що тенденція уніфікації всіх структурних елементів, однообразність - відповід­на тенденція розвитку систем. На думку Є. Преображенського, рівновага між різноманітними системами господарювання у рамках національного господарства не може довго триматись. Одна систе­ма буде поглинати іншу.

Головною проблемою соціально-економічного розвитку суспільства була і залишається проблема власності в цілому та власності на засоби виробництва зокрема. З наукової точки зору власність це економічна категорія, яка визначає відносини між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, що завжди, у всі роки і тисячоліття вело не лише до суперечок, а й до кровопролиття та братовбивчих воєн. Проте на превеликий жаль в науковій літературі останнього десятиріччя, за рідкими винятками, практично відсутній спеціальний аналіз власності її протиріч та тенденцій розвитку.

Такий схоластичний підхід до актуальної проблеми веде до того, що в суспільній свідомості формується спрощене поверхове, і як наслідок, нецілісне і недосконале уявлення про власність.

Власність являє собою складну систему Економічна і правових відносин суспільного виробництва. Вона лежить в основі всієї сукупності Економічна категорій, вивченням яких займається економічна теорія.

Відносини власності виражають корінні соціально-економічні інтереси як окремих людей, соціальних груп, так і суспільства в цілому. Адже люди з одного боку, привласнюючи матеріальні та духовні блага у певній мірі задовольняють свої життєві потреби, з іншого боку соціальний стан, статус людей, різних верств населення обумовлені їх роллю і місцем у відносинах власності. Теорія і практика стверджують, що відносини власності зазнають змін із розвитком продуктивних сил, а також самого суспільства.

Дана тема є й актуальною в часи транзитивного стану економіки, коли йде зміна форм власності, формуються змішані форми власності, виникають проблеми реприватизації та націоналізації об’єктів власності, що забезпечують реалізацію життєво важливих функцій держави.

Економічні відносини між людьми функціонують завжди як визначена система, яка охоплює об’єкти та суб’єкти цих відносин, різноманітні зв’язки між ними. Таким чином, економічна система – це система зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ, послуг. Будь-яка економічна система має свою організаційну структуру, яка відрізняється між інших, по-перше, способом вирішення головних Економічна проблем, по-друге, типом власності на найважливіші види ресурсів.

В економічні літературі погляди на тенденції розвитку Економічна систем різноманітні. Деякі вчені говорять, що тенденція уніфікації всіх структурних елементів, однообразність – відповідна тенденція розвитку систем. На думку Є.Преображенського, рівновага між різноманітними системами господарювання у рамках національного господарства не може довго триматись. Одна система буде поглинати іншу. Така думка є підставою економічної політики періоду реформ, яка націлена на повне знищення деяких Економічна явищ та процесів (наприклад, знищення особистості власності в період переходу від капіталізму до соціалізму) і відтворення нових.

Інші економісти вважають, що співіснування різних Економічна систем збагачує ці системи, що веде до економічного зростання та виникнення якісно нової господарської системи.

Важливим питанням є класифікація Економічна систем. Економічна система – складне, багато структурне соціально – економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи Економічна систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головним з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.

Поділ Економічна систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним.

Система вільного, або чистого ринку – це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання Економічна процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.

В економічній літературі випробовуються різноманітні критерії для аналізу явищ та процесів суспільного життя. Так, на початку XX століття К. Бюхер на підставі критерію характеру зв'язку у су­спільстві між виробництвом та споживанням відокремлював три види господарювання: замкнуте, міське, народне.

Перша система охоплює існування первіснообщинних сімей, кріпацтво та рабство; все, що вироблялось, споживалось у самому господарстві майже без обміну.

Друга система - відносно вільна економічна діяльність дрібних самостійних ремісників, де мав і місце безпосередній обмін між господарством, яке виробляє, і господарством, що споживає.

Третя система - велике виробництво з використанням вільно­найманої праці. Вироблені продукти на підставі товарно-грошово­го обміну надходять у споживання. Капіталістична організація гос­подарства змінює цехову і це відбувається при підтримці держави.

В кожній системі існують свої національні моделі організації господарства, так як країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціальними та національними умовами.

Американська або ліберальна модель ринку у своєму класичному вигляді існувала с початку 20 ст. аж до кінця 20 років (економічної кризи 1923-1933рр.).

Відмінністю німецької моделі є регулювання через кредитно – грошову політику, а не бюджетно – фінансову, що пов’язано з традиційно вищою організацією фінансового капіталу була найпоширенішою у повоєнній Великобританії, Франції, Італії. У міру розвитку західноєвропейської інтеграції у 60-80 - ті роки ХХ ст., уніфікації господарських механізмів відбувався процес розмивання цієї моделі і посилення рис німецької моделі ринку.

Для англійської моделі характерна наявність значної за масштабами і часткою державної власності, здійснення державних закупок у великих розмірах, значні державні інвестиції для підтримки зайнятості, вирішення соціальних завдань.

В англійській моделі держбюджет виступає як фактор впливу на попит шляхом концентрації, перерозподілу доходів, які змінюють структуру попиту і впливають на ціни через зміну попиту.

Шведська модель ринку була поширена у Скандинавських країнах, зустрічалась на окремих етапах реформи в Іспанії, Португалії, Греції.

Характерною рисою шведської моделі є сильна соціальна політика. Для шведської моделі характерні протиріччя між підтримкою зайнятості реалізацією соціальних програм.

Японська модель ринку. В цій моделі основним суб’єктом є корпорація зі специфічною внутрішньою структурою. Власником корпорації є юридична особа, представлена фізичними особами, які привласнюють доход.

Модель ринку в нових індустріальних країнах, що розвиваються, характерні для повоєнного розвитку таких країн, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Південна Корею. Характерна риса цих моделей полягає у зламі традиційних структур і формуванні ринково – підприємницьких відносин на основі створення підприємств новітньої технології та включення в міжнародний поділ праці на цій основі.

Авторитарно – бюрократична модель утвердилась в СРСР наприкінці 20- х років і проіснувала до кінця 90- х років ХХ ст..

Мета теми – визначити проблему деформації і динаміки форм власності в різних соціально-Економічна системах та з’ясувати вплив власності на соціально-економічні процеси, що протікають в окремих країнах, так і закономірність формування цих процесів в світовій практиці.

Поиск по сайту: