Тенденції, проблеми та перспективи розвитку сучасної сім'ї

У західній соціології існує спеціальний напрям — історична соціологія, яка здійснює порівняльний аналіз еволюції сім’ї в історичній перспективі. Дж. Ґолтроп, вважає, що сім’ю і родине життя слід розглядати в динаміці, а не в статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім’ї в англосаксонському середовищі:

1-й етап — сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей);

2-й етап — сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

3-й етап — сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислового перевороту наприкінці XVIII ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, значне поширення жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т. ін.).

Останній етап, що триває і в наш час, привніс у розвиток сім'ї радикальні зміни, які дістали серед науковців визначення революційних. Соціологи, характеризуючи сучасний етап розвитку сім'ї, називають його черговою (другою) революцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні стосунки, місце та роль сім'ї у суспільстві, а й, на думку частини вчених, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Серед соціальних умов, які дають підставу робити подібний висновок, називають такі:

по-перше, зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності;

по-друге, утворення двох центрів життя — місця праці і дому;

по-третє, еволюція поглядів на сексуальну мораль;

по-четверте, винахід надійних контрацептивних засобів і методів запобігання вагітності.

Аналіз впливу названих обставин показує їхню загальність, типовість для сучасного цивілізованого світу. Отже, можна зробити висновок про типовість та порівняну універсальність наслідків впливу всіх обставин на сім'ю, на визначення тенденцій її розвитку. До таких тенденцій відносять:

1. збільшення кількості розлучень (абсолютне і відносне);

2. збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

3. зменшення середньої тривалості шлюбу;

4. відкладення часу вступу до шлюбу;

5. проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

6. зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з подальшим старінням населення та навіть його депопуляцією;

7. збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються;

8. зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Позитивною тенденцією розвитку сім'ї в українському суспільстві є те, що шлюб, ще лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб.

Однією з тенденцій сучасних шлюбно-сімейних відносин є прагнення (особливо молодих сімей) до створення індивідуальних сімей. Це означає, що «складні» сім'ї, де разом проживало декілька поколінь, потроху відходять в історію.

Однією з тенденцій в розвитку сучасної сім'ї є зростання кількості розлучень. Так, у 2010 році в Україні було зареєстровано 290,6 тис. шлюбів. У той же час кількість розлучень становила 119,4 тис.

Зростає також кількість неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом. Частка дітей, народжених жінками, які не перебували в зареєстрованому шлюбі, в Україні в 1990 р. становила 11,2%, в 1996 р. - 13,6%, в 2003 р. - 18%, в тому числі в сільській місцевості 17,5%. Кожна десята українська сім'я є неповною. У значній більшості неповних сімей дітей виховує мати. Частка таких сімей в Україні становить близько 90%.

Зменшується чисельність членів сім'ї і народжуваності в Україні. Середній розмір сім'ї в сільській місцевості скоротився з 3,3 до 2,89 осіб. Однодітна сім'я в Україні стає дедалі поширенішою: 62,4% українських сімей мають одну дитину, в сільській місцевості таких сімей 46,2%. Сімей з двома дітьми в Україні 31,3%, в тому числі в сільській місцевості таких сімей, 40,2%. Сімей з трьома і більше дітей в цілому по Україні 6,3%, в тому числі в сільській місцевості - 13,6%.

Понад 3/4 молодих одружуються до 30 років. Пік розлучень припадає на 1—4-й роки подружнього життя. Найміцніші шлюби на Закарпатті, найменш міцні — в Криму. Зростає питома вага повторних шлюбів (23—24 %). Щорічно 150—160 тис. дітей залишаються без одного з батьків. Збільшується кількість матерів-одиначок, дошлюбних дітей. Через підвищення рівня смертності та еміграції в Україні з 1991 р. відбувається природне скорочення населення.

Поступово зростає вік чоловіків і жінок, які вперше вступають в шлюб і відповідно відбувається відкладання часу вступу в шлюб. Ця тенденція також неоднозначна. З одного боку, це свідчить про складну соціально економічну ситуацію в Україні, стан соціальної невпевненості. З другого - це характеризує зростання певною мірою власної відповідальності за долю майбутньої сім'ї і реальні можливості забезпечення її успішного функціонування.

Останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкубінат). Співжиття - це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються. Соціологи свідчать, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до «пробного шлюбу».

Негативною тенденцією розвитку сучасної сім'ї, в тому числі в Україні, є збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються.

У середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н. Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі: шлюбні контракти на певний період часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), «консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час - час нанесення візиту).

Демографія — одна із суспільних дисциплін, що вивчає населення та закономірності його розвитку.

Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення населення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху (народжуваність, смертність), так і міграції населення.

Демографічна політика — це система соціальних, економічних та юридичних заходів, спрямованих на досягнення в перспективі бажаного рівня дитячої народжуваності.

Основні елементи демографічної політики: охорона материнства; поліпшення матеріального рівня багатодітних та малозабезпечених сімей; створення і розвиток широкої мережі медичних та дитячих закладів; надання безкоштовної медичної допомоги; надання допомоги при народженні дитини (виплати і пільги); надання оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми, пільг молодим сім'ям і, передусім, забезпечення їх житлом.

За останній період розвитку українського суспільства демографічні проблеми суттєво загострилися. Чисельність населення є 45 795 911 осіб. Нині загальний приріст населення України характеризується від'ємною величиною через перевищення смертності над народжуваністю. У 2010 р. в Україні кількість народжених становила 456,9 тис., кількість померлих становила – 638,4 тис. Таким чином, природній приріст населення становив «-181,5» тис.

У 1988 р. в Україні на одну жінку припадало дві дитини, з 1998 р. цей показник знизився до 1,2 дитини. Для того, щоб у перспективі населення не зменшувалось, на кожну жінку має припадати в середньому по 2,15 дитини.

Як у всіх розвинутих країнах, в Україні відбувається процес старіння населення. Питома вага осіб 65 років і більше наближається до країн Західної Європи (від 12 до 15%). Нині питома вага осіб непрацездатного віку в Україні становить понад 20%.

Складовою погіршення демографічної ситуації в Україні є трудова міграція. Так, за оцінками експертів від 2 до 7 млн. громадян України перебувають у тимчасовій трудовій міграції.

Основні сучасні тенденції розвитку сім'ї, що зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:

по-перше, шлюб, що лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;

по-друге, дотримується принцип егалітарності, не обмежуються права й не принижується гідність жінок і чоловіків, що забезпечує кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;

по-третє, у сучасній сім'ї долається відчуження подружнього життя; системою прав та обов'язків створюються реальні передумови для усунення суперечності між любов'ю та обов'язком;

по-четверте, суспільство об'єктивно зацікавлене у зміцненні шлюбно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім'ю, правових та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртованості, посилення подружньої і батьківської відповідальності.

Питання для самоконтролю:

1. Чому шлюб і сім'я є одним з найдавніших соціальних інститутів?

2. Охарактеризуйте соціальні функції сім'ї.

3. Як ви вважаєте: який з типів сім'ї домінує в нашому суспільстві?

4. Які, на вашу думку, чинники виникнення моногамної сім'ї?

5. Чи можна сказати, що зараз настала загальна криза сім'ї?

6. Чи правильно вважати бездітне подружжя сім'єю?

7. Які з існуючих проблем сім'ї ви вважаєте найгострішими?

8. Яке ваше відношення до міжетнічних шлюбів?

9. Які, на вашу думку, можуть відбутися зміни у сім'ї в майбутньому?

10. Подумайте, якою ви бачите сім'ю у майбутньому. Аргументуйте свою думку.

Поиск по сайту: