Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст

Соціологія управління — спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини й процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування й розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Об ´єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи (групи, угруповання, організації, об´єднання, спільноти, суспільство в цілому), їх підсистеми та ланки, що створюються в суспільстві для досягнення певної мети та вирішення певних завдань.

Предметом цієї соціологічної теорії виступають управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб´єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, форми, функції та методи їх управлінської діяльності.

Серед фундаментальних категорій соціології управління виокремлюють "соціальне управління" та "управління соціальними процесами", які майже однозначно трактуються в науковій і методичній літературі.

Соціальне управління — це управління, функція якого полягає в забезпеченні реалізації потреб розвитку суспільства та його підсистем.

Структура соціального управління має наступні складові:

1. вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;
2. використання різноманітної інформації у процесі управління;
3. вироблення певних методів та стилів керівництва;
4. забезпечення самоврядування і виробничої демократії;
5. планування процесів соціального розвитку трудового коллективу.

Соціальне управління має ряд важливих функцій, які можна звести до збору інформації, прогнозування, планування, організації, координації, регулювання, обліку і контролю.

Отже, соціологія управління досліджує не лише зміст і функції, а й механізми і технології соціального управління з метою виявлення можливостей його вдосконалення та оптимізації відповідно до тих цілей і завдань, що виробляються в суспільстві як щодо ближчих, так і більш далеких перспектив його розвитку.

Управління виникає принаймні з двох обставин.

По-перше, там, де є проблема вибору.

По-друге, коли є потреба в процесі нормування, що забезпечує стійкість розвитку системи, її рівновагу, гарантію запобігання потрясінням і катаклізмам.

Виходячи з потреб суспільства соціальне управління визначає:

По-перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямі, тобто виробляє цілі.

По-друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми. У суспільстві регулююча підсистема — це суб´єкт управління, а регульована підсистема — об´єкт управління. Головним завданням соціального управління таким чином є досягнення відповідності суб´єктивної діяльності людей вимогам об´єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.

Управління як специфічний засіб організації має ряд характерних особливостей: