Рейтингові дослідження електоральної поведінки

Найбільш масового поширення і відомості серед різних видів електоральних досліджень набули рейтингові дослідження, метою яких є виявлення шансів на парламентських чи президентських виборах певних кандидатів та політичних партій на різних етапах виборчої кампанії. Такі опитування дають інформацію для розробки прогнозів виборчої активності і результатів голосування. Свою назву рейтингові (прогнозні) дослідження отримали від поняття рейтинг.

Рейтинг – числовий показник рівня діяльності установи чи окремої особи, обґрунтовується підсумками голосування, соціологічного опитування, анкетування.

В електоральній соціології розрізняють такі види рейтингів:

1. Рейтинг інформованості -частка виборців країни чи певного округу, яка інформована про особу чи діяльність певного політичного діяча чи політичну організацію (партію, рух, об'єднання, виборчий блок тощо). Методики вимірювання рейтингу поінформованості можуть базуватись як на самооцінках самих виборців щодо знання особи кандидатів чи назв партій, так і на тестових методиках вимірювання реального рівня поінформованості про біографію, програму, політичні орієнтації певних кандидатів чи партій.

2. Рейтинг довіри -оцінка виборців країни, регіону чи виборчого округу рівня довіри до певного політичного діяча чи певної політичної організації (партії, руху, об'єднання, виборчого блоку тощо). Найчастіше вимірюється за чотирьохбальною чи за шестибальною шкалою.

3. Рейтинг впливовості - оцінка міри впливу певного політика чи політичної організації на прийняття рішень виконавчої чи законодавчої влади. Як правило, такі оцінки отримують шляхом опитування експертів, а не масового опитування населення, яке не має достатньої інформації про рівень впливовості політиків і партій. Такі опитування дають дуже суб'єктивні результати, а головне нічого не дають для оцінки шансів кандидатів на виборах, адже впливовість мало пов'язана з привабливістю.

4. Рейтинг привабливості (вибору) - частка виборців країни чи певного округу, яка готова віддати свій голос за певного політика чи політичну організацію (партію, рух, об'єднання, виборчий блок тощо) на момент опитування.

На відміну від рейтингу інформованості, рейтингу довіри чи рейтингу впливовості політика чи партії, рейтинг привабливості (вибору) має безпосереднє відношення до оцінки шансів кандидатів в депутати чи Президенти, бо передбачає альтернативний вибір респондентами певних політиків і партій, і ніколи не може, на відміну від інших рейтингів, сума рейтингів вибору всіх кандидатів чи партій перевищувати 100%.

Основними питаннями, з допомогою яких вимірюють рейтинг популярності (вибору) є:

1. Якби Президентські (парламентські) тощо вибори проводились сьогодні, то за кого з висунутих кандидатів (партій) Ви віддали б свій голос?

Щоб впевнитись, якою мірою цей рейтинг є усталеним, додатково задають ще питання:

2. Наскільки Ви впевнені, що голосуватимете за цього кандидата (партію)?

1 - абсолютно впевнений;

2 - загалом впевнений, але можу ще й передумати;

3 - зовсім не впевнений;

4 - важко сказати (не зачитувати).

3. А за кого з вказаних кандидатів (партій) Ви нізащо не будете голосувати?

4. Якщо кандидат, за якого Ви збираєтесь голосувати зніме свою кандидатуру, то кому в цьому випадку Ви віддасте свій голос?

Тих же, хто не визначився за кого голосуватиме, але можливо братиме участь в голосуванні можна диференціювати з допомогою запитання:

5. Якщо Ви ще остаточно не визначились за кого з кандидатів (партій) будете голосувати, то кому з названих політиків (партій) Ви симпатизуєте найбільше?

6. Може так трапитись, що для обрання Президента (депутата) знадобиться II тур голосування. Якщо до П туру президентських виборів вийдуть кандидат X і кандидат Y, то кому Ви віддасте свій голос?

7. А якщо до II туру голосування вийдуть кандидат X і кандидат Z, то за кого Ви проголосуєте?

1 - кандидата X;

2 - кандидата Z;

3 - за жодного з них;

4 - важко сказати;

5 - у II турі голосування участі не братиму.

І таких пар можна визначати стільки, скільки вірогідних кандидатів мають хоча б мінімальні шанси на вихід до II туру голосування.

Така типологія електорального поля основних кандидатів дає змогу на основі рейтингових опитувань виявити їх шанси на перемогу на виборах та динаміку цих шансів на основі повторних чи "хвильових" рейтингових опитувань. Однак навіть вона не є власне прогнозом результатів голосування, адже при будь-якій типології в рейтингових опитуваннях електорату все одно залишається значна частка невизначених виборців, неусталених виборців та нейтральних щодо всіх кандидатів, а в прогнозі результатів виборів потрібно враховувати поведінку всіх потенційних виборців. А це потребує застосування різних прогнозних методів та моделей.

Питання для самоконтролю:

1. Що є предметом електоральної соціології?

2. Розкрити теорії електоральної поведінки.

3. Дайте характеристику електоральної дії, електоральної діяльністі, електоральної поведінки.

4. В чому полягає мотивація електоральної поведінки?

5. Які виборчи системи застосовувались в Україні?

6. Визначте сутність електоральної установки.

7. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники зумовлюють специфіку мотивації електоральної поведінки?

8. Охарактеризуйте моделі електоральної поведінки.

Поиск по сайту: