Основні особливості ієрархічних систем

Ієрархічні системи мають деревоподібну структуру. Кожен елемент (система) може бути представлений як елемент (підсистема) системи більше високого порядку. Класифікація систем виконується у відповідності до деякого рівня, тобто до їхньої ієрархії. При виділенні рівнів враховують особливості характеристик кожного рівня.

Властивості ієрархічних систем:

1) наявність загальної керуючої (командної) підсистеми та підсистем різного рівня зі своїми керуваннями, з певним пріоритетом в ухваленні рішення між підсистемами;

2) розташування підсистем за рівнями ієрархії відповідно до пріоритету завдань, що вирішуються ними;

3) вирішення кожною підсистемою двох завдань за своїми локальними критеріями оптимальності – самокерування і координація підлеглих їй підсистем нижнього рівня (існування для підсистем своїх локальних цілей і критеріїв оптимальності є однією з основних особливостей ієрархічної системи);

4) наявність зв'язків між підсистемами з метою передачі інформації, можливо, попередньо стисненої, особливо від підсистем нижнього рівня у верхні; передачі керуючих впливів від підсистем верхнього рівня у нижні, їм підлеглі; обміну інформацією між підсистемами одного рівня з метою вирішення загального завдання;

5) існування тактів у вирішенні завдання координації і керування у кожній з підсистем, пов'язаних з тактами видачі та одержання як стисненої інформації, так і керуючих впливів, зміни структури і уточнення параметрів у системі;

6) Наявність права для підсистем нижніх рівнів (між двома сусідніми тактами видачі рішення завдання координації від верхньої системи) приймати самостійне рішення щодо керування підлеглими підсистемами з метою виконання керуючих команд верхнього рівня та самокерування;

7) Автономність функціонування кожної підсистеми є також однією з основних особливостей ієрархічної системи.

Виходячи з вищенаведеного Укрзалізниця є типовою ієрархічною системою.

Системний ефект. Створення будь-якої системи у вигляді якісно нової цілісності більш високого рівня сукупності елементів, об'єднаних для вирішення загальної мети, передбачає одержання додаткових результатів. Це збільшення результату, що має місце при раціонально об'єднаних різних елементах у єдину систему, відносять до системного ефекту. Системний ефект проявляється при функціональній взаємодії системи із зовнішнім. Одночасне функціонування окремих, але вже взаємозалежних елементів у рамках системи забезпечує більш високу загальну ефективність у порівнянні із сумарною ефективністю частин, узятих окремо. Такий вид системного результату називають синергетичним ефектом (синергія або синерги́зм від грец. συνεργία Synergos — разом діючий). Властивість системи в цілому як якісно нової сукупності елементів забезпечувати новий різновид результатів іменують емерджентністю.

Методи дослідження структури таких комплексних систем дещо відмінні від методів дослідження складових. Вони повинні дозволити виявити зазначений приріст ефективності, що отримано від комплексування. Природно, що при вирішенні цього завдання важливо знайти той показник (критерій), що дозволить виявити зазначені види системного ефекту.

Поиск по сайту: