Еволюція системи

Правила перетворення систем, які розвиваються, не дають відповіді, як протікає цей процес у часі. Ці процеси описують закономірності еволюції систем. Під еволюцією розуміють процес історичного розвитку системи. Історичний розвиток – це повільні якісні і кількісні зміни системи, які включають: етапи функціонування, розвитку, періоди відкритого та закритого станів. Розвиток відбувається у періоди відкритого стану системи і супроводжується структурною та функціональною перебудовою. У процесі розвитку змінюються цілі існування системи. У закритому стані система тільки функціонує, цілі її існування не змінюються.

Розглянемо процес розвитку системи. Якщо у момент часу t система перебуває в стані і необхідно дослідити її стан у майбутньому, що відстоїть від даного моменту на одиниць часу, то слід побудувати закон перетворення протягом часу . Він надасть можливість передбачати стан , виходячи зі стану . Формальний запис цього процесу є: .

Закони перетворення не можуть бути довільними, тому що вони містять деякі параметри, значення яких можуть не залежати від часу або стану системи, а можуть у загальному вигляді залежати від . У випадку коли система знаходиться у стаціонарному режимі, у якому не відбувається ніяких змін, залежність від часу відсутня. Таким чином, закони перетворення представляють механізм, необхідний для обробки поточної інформації про поточний стан системи для визначення нового стану .

Характерною рисою еволюції є той факт, що існуюча структура системи перестає відповідати новій цілі і для забезпечення нової функції доводиться змінювати структуру, а іноді і склад системи. Тобто, еволюціонує не сама система, а сукупність «система – середовище».

Інструментом для опису еволюції є еволюційні моделі на основі прогнозування. Вихідними даними є динамічні ряди.

Час існування системи представляється послідовністю періодів, що називається схемою квантування часу її еволюції (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Схема квантування часу еволюції системи.

Відповідно до рисунку 9.1 час існування системи включає інтервал передісторії Т та інтервал її еволюції L. Інтервал еволюції , де – час формування системи; - перебування системи у стаціонарному режимі; – час руйнування системи.

Час формування системи

, (14)

де – інтервал виділення із зовнішнього середовища нових наукових досягнень, що є основою для розробки і використання нової техніки чи технологій у існуючій системі;

– інтервал асиміляції нової техніки чи технологій у системі;

– інтервал формування нових, адекватних до нової техніки чи технологій структурних змін;

– інтервал асиміляції нових структурних змін до існуючої структури системи.

Інтервал старіння уведеної техніки чи технологій включає:

, (15)

де – інтервал дисиміляції уведеної техніки чи технологій;

– інтервал видалення з системи уведеної техніки чи технологій;

– інтервал дисиміляції уведених структурних змін;

– інтервал видалення зі структури системи уведених структурних змін.

Асиміляція та дисиміляція техніки чи технологій, що були використані в період формування системи не вимагає зміни організаційної норми системи. Тобто, у ці періоди максимальна ентропія системи не змінюється і система замкнута в організаційному відношенні.

Включення у систему нових компонентів або видалення з неї старих призводить до зміни максимальної ентропії системи, що властиво розімкненому в організаційному відношенні стану.

У процесі еволюції відбувається періодичне розмикання і замикання системи, перехід з нестійкого стану у стійкий і назад.

Поиск по сайту: