Кастрація молодих баранів і цапів

Знеболювання не застосовують.

Техніка операції. Після підготовки операційного поля захоплюють і відтягують дно мошонки. За допомогою прямих ножиць відсікають обидві її половини (Рис. 14). Мошонку можна також розправити і розсікати перпендикулярно до її шва.

Після цього натискають на частину мошонки, яка залишається, витискають із неї сім'яники, покриті загальною піхвовою оболонкою, і на найтоншу частину сім'яних канатиків накладають лігатуру. Відступивши від неї на 1,0— 1,5 см, ножицями пересікають кожний сім'яний канатик.

Рис. 14. Ампутація дна мошонки у барана:

а —- рана мошонки після ампутації її дна;

б — сім'яники, покриті загальною піхвовою оболонкою

Кінці ниток притримують у цей час у руці і контролюють чіткість накладання лігатури, після чого відсікають її кінці, відступивши від вузла на 1 см. Рану присипають стрептоцид-йодоформною присипкою.

6.8. Кастрація молодих баранів і цапів способом А. А. Байбуртцяна. Операцію виконують без знеболювання у тварин 2—3-тижневого віку. Техніка операції. На поверхні мошонки, протилежній тілу придатка, шкіру змазують 5 %-ним спиртовим розчином йоду. Сім'яник фіксують пальцями лівої руки, черевним скальпелем проколюють шкіру мошонки, м'язовоеластичну оболонку, фасцію, загальну й власну піхвові оболонки, а також сім'яник, уникаючи розрізу оболонок протилежного (придаткового) краю.

Рис. 17. Бістурнаж: а- відшарування загальної піхвової оболонки (перший прийом); б-поворот сім'яника по його осі (другий прийом); в-скручування сім'яного канатика (третій прийом); г-фіксація сім'яників біля пахвинного каналу (четвертий прийом).

• Залишається зафіксувати сім'яники, щоб торзовані судини облітерувалися. З цією метою обидва тестикули протискують до пахвинного каналу (першим прийомом) і утримують у такому положенні 2—3 дні. Для цього мошонку, затиснуту лівою рукою і з підведеними до пахвинних кілець сім'яниками, перев'язують м'якою шворкою біля сім'яників або накладають гумове кільце. Повне припинення кровотоку супроводжується розсмоктуванням сім'яників та їх придатків у наступні місяці при відсутності ускладнень.

Про цю операцію не згадують у сучасних виданнях з ветеринарної хірургії. Це пояснюється тим, що бістурнаж у технічному виконанні трудомісткий. При достатньому досвіді хірург витрачає майже ЗО хв. на утворюється канал, через який при сильному стисканні сім'яника його паренхіма виходить назовні (Рис. 15). Таку саму операцію проводять і на другому сім'янику. У порожнині залишається власна піхвова оболонка та придаток сім'яника.

Але зазначену операцію в практиці не застосовують. Це пов'язано з тим, що при масових операціях пальці у хірурга стомлюються і паренхіму сім'яника повністю видалити не вдається, що призводить до регенерації останнього. Крім того, це дуже болюча операція.

Поиск по сайту: