Лиатомо-топографічні дані

Фізіологічне функціонування статевих залоз самців (сім'яників) пов'язане із вирішенням проблем терморегуляції. Ось чому в процесі філогенезу сім'яники у самців були виведені за межі черевної порожнини в спеціальний орган — мошонку. Особливості її будови (тонкі шари стінок, відсутність густого покриву) забезпечують необхідний температурний режим (на 2—4 °С нижчий, ніж організму в цілому). У всіх свійських тварин, окрім кролів, мошонка є непарним утворенням, тільки всередині розділеним серединною перегородкою на дві половини. Положення перегородки помітне ззовні у вигляді тонкого валикоподібного потовщення шкіри, або так званого шва мошонки - гарИе асгоіі. У кнурів (Рис. 3), і котів мошонка розташована позаду стегон і таза, поблизу ануса. У собак вона розміщена трохи нижче, частково заходячи в простір між стегнами. У коней, великих і дрібних жуйних мошонка значно зміщена і займає місце між стегнами (Рис. 1, 2). У верхній ділянці мошонка звужена в шийку, більш довгу у жуйних. У кнурів, котів, собак, шийки мошонки немає.

Рис 1. Сагітальний розріз через ділянку таза і мошонки бугая: и - 5 подібний вигин статевого члена, (інші позначення дивись попередній малюнок). Стрілкою і крапкою показане місце анестезії статевого члена.

Рис 2. Схематичний поперековий розріз через ділянку мошонки коня: 1 - прямий черевний м'яз; 2 - косий черевний м'яз; зовнішній піднімач сім'яника; 4 - косий черевний зовнішній м'яз; 5 - жовта черевна фасція; 6 - поверхневі пахові лімфатичні судини; 7 фасція статевого члена; 8 - його печеристі тіла; 9 - уретра. Шари мошонки: а - шкіра; б - м'язово еластична оболонка; б - фасція мошонки; г - загальна піхвова оболонка; д - піхвовий канал; е — піхвова порожнина; ж - власна піхвова оболонка; с - сім'яник; п -його придаток; к - внутрішній піднімач сім'яника; сп - сім'япровід; пм -перегородка мошонки.

У мошонці розрізняють такі шари:

1 - шкіра мошонки,

- м'язово-еластична оболонка - іипіса Аагіоз, тісно зрощена зі шкірою мошонки і складається зі сполучної тканини, пронизаної еластичними волокнами і великої кількості м'язових волокон, які переплітаються між собою (Рис. 2).

- фасція мошонки / зсгоіі, являє собою парний фаціальний мішок, який вистилає внутрішню поверхню стінки мошонки. Вона починається навколо зовнішнього пахового кільця, зростаючись з апоневрозом косого черевного зовнішнього м'яза. Фасція нещільно з'єднується з м'язово -еластичною оболонкою мошонки. Вона дуже розвинена у бугаїв і кнурів, має вигляд щільної фіброзної пластинки, яка переважає товщиною загальну піхвову оболонку.

4 - загальна піхвова оболонка Іипіса уа^іпаїіз соттипіз складається з пристінної очеревини і поперечної фасції живота, яка прилягає до неї ззовні. В межах пахового каналу і шийки мошонки загальна піхвова оболонка утворює піхвовий канал - сапаїіз \а%іпаІіз - а в межах мошонки -- піхвову порожнину - сахчип уа§іпаІе. У піхвовому каналі розрізняють два відділи: паховий і позапаховий. Позапаховий відділ лежить у шийці мошонки, а у кнурів і котів і собак - у проміжку між мошонкою та зовнішнім паховим кільцем де він вміщений тільки у фаціальний мішок мошонки, який прилягає до підшкірної клітковини. Підшкірно пахвинний канал відкривається зовнішнім (підшкірним) пахвинним кільцем. Воно утворене черевною та тазовою пластинками апоневрозу зовнішнього косого м'яза черева. У пахвинному каналі, крім піхвового каналу, знаходяться зовнішні соромітні артерії та вени, зовнішній піднімач сім'яника, гілки зовнішнього нерва, лімфатичні судини. У піхвовому каналі проходить сім'яний канатик, покритий подовженням вісцерального листка очеревини; це і є спеціальна піхвова оболонка, яка з'єднується із загальною за допомогою брижі. Продовжуючись, вона покриває сім'яник і придаток сім'яника. Найнижча ділянка брижі, що з'єднує хвіст придатка із загальною піхвовою оболонкою, потовщена і називається перехідною, або піхвовою зв'язкою. У складі сім'яного канатика знаходиться сім'япровід і його артерія, внутрішній сім'яний нерв, внутрішній підіймач сім'яника, лімфатичні судини, внутрішня сім'яна артерія та вена. Останні, ближче до головчастого краю сім'яника, утворюють судинний конус — первинні і вторинні спіралі артерії, лезоподібне венне сплетення.

5 - Спеціальна (власна) піхвова оболонка іипіса га§іпа1із ргоргіа -вісцеральний листок очеревини, який вкриває сім'яник і його придаток. У піхвовому каналі спеціальна піхвова оболонка утворює серозну оболонку і брижу сім'яного канатика. Загальна піхвова оболонка, починаючі від очеревинного кільця до рівня нижньої стінки піхвової порожнини з'єднується зі спеціальною піхвовою оболонкою за допомогою перехідної дуже тонкої брижі. Між сім'яником і хвостом придатка власна піхвова оболонка утворює коротку спеціальну зв'язку сім'яника - іезііз ргоргіит; у крипторхідів (нутряків) ця зв'язка дуже коротка, внаслідок чого хвіст придатка у них віддалений на 10 - 15 см від сім'яника.

Сім'яник Шііз - парний статевий орган, в якому утворюються і розвиваються статеві клітини (спермії). Поряд з тим він є залозою внутрішньої секреції, виділяючи в кров чоловічі статеві гормони (андростерон, тестостерон). На сім'янику розрізняють два кінці -головчастий і хвостовий, два краї - вільний і придатковий, дві поверхні -латеральну та медіальну.

Зовні сім'яник покритий спеціальною оболонкою, що тісно зростається з білковою, яка знаходиться нижче. Із боку головчастого кінця білкова оболонка завертається в товщу сім'яника, утворюючи середостіння (мезорхіум), від якого відходять численні перегородки, що поділяють сім'яник на окремі камери. Всередині останніх знаходяться паренхіма сім'яника та звивисті сім'яні канальці, які переходять у прямі. Останні проходять у середостінні сім'яника й утворюють сім'яникову сітку. Прямі канальці, зливаючись, утворюють виносні сім'яні канальці, що формують головку придатка сім'яника. Придаток сім'яника фактично є початковою ділянкою сім'япроводу. Виносні канальці, продовжуючись, формують сім'яну протоку, а далі ампулоподібне розширення. Зменшуючись в об'ємі й продовжуючись, придаток входить у сім'яний канатик і називається сім'япроводом.

Сім'яний канатик /ипісиїиз зрегтаїісиз ~ являє собою конусовидної форми брижу сім'яника і придатка. Зовні він вкритий спеціальною піхвовою оболонкою; в ньому містяться: внутрішня сім'яна артерія, сплетення внутрішньої сім'яної вени, лімфатичні судини, внутрішній сім'яний нерв, внутрішній піднімач сім'яника і, нарешті сім'япровід з його судинами. У товщі нижнього потовщеного відрізка сім'яного канатика, довжиною 6-9 см, внутрішня сім'яна артерія формує чисельні закрутки, які нашаровуються одна на одну. Довжина артерії, включеної у закрутки, у коня дорівнює 80 - 85 см (тобто у кожному сантиметрі цього відділу канатика міститься майже 10 см покрученої артерії). У бичків внутрішня сім'яна артерія утворює закрутки на протяз 12-15 см, а у собак покручена частина нерідко піднімається вище від середини сім'яного канатика. Закрутки внутрішньої сім'яної артерії є регуляторами кров'яного тиску в судинній сітці сім'яника.

У жеребців сім'яник розташований у мошонці майже горизонтально, у кнурів, собак і котів він розташований косо. У бугаїв, цапів і баранів сім'яник займає у мошонці вертикальне положення.

Особливостями анатомічних даних визначається і найраціональніший спосіб кастрації самців.

Поиск по сайту: