ВИХІДНІ ДАНІ. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

За завданням необхідно розробити план кварталу з компонуванням магістральних вулиць і внутрішньоквартальних проїздів по одному з варіантів (Додаток 1). Варіанти планувань кварталу визначаються за списком журналу: порядковому номеру студента відповідає варіант планування кварталу і схема ситуаційного плану, відповідна цьому варіанту (Додаток 7). Таким чином, для виконання розрахунково-графічної роботи студент отримує завдання у вигляді номера варіанта плану кварталу.

Головне завдання графічної роботи:

- підбір ширини вулиць, розташованих по периметру кварталу згідно з ДБН;

- влаштування внутрішньоквартальних проїздів у відповідності з існуючою забудовою кварталу;

- забезпечення парковок, автостоянок, майданчиків різного призначення.

Поняття «Житловий квартал» (житловий комплекс) - первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею до 20-50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га з неповним комплексом.

Вулиці населених пунктів - смуга міської чи сільської території, обмежена геодезично фіксованими границями - червоними лініями, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами - складовими елементами вулиці.

Червоні лінії – визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, площ, що відокремлюють території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Дорожньо-транспортні споруди – вулиці (дороги), їх перехрестя разом з розміщеними на них штучними спорудами, автозаправними станціями (комплексами), автостоянками, павільйонами на зупинках громадського пасажирського транспорту та ін.

Смуга руху – поздовжня смуга на проїзній частині вулиці (дороги), не позначена або позначена дорожньою розміткою, яка має ширину, достатню для руху в один ряд транспортних засобів, крім мотоциклів без бокового причепа.

Маршрутні транспортні засоби (маршрутний транспорт) – автобуси, тролейбуси, трамвай і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають позначені зупинки.

Бордюр – бортові камені, які відокремлюють проїзну частину вулиці (дороги) від тротуару, а також тротуар від газонів, клумб та ін. Висота бордюру - відстань від покриття проїзної частини вулиць (дороги) до верхньої площини бордюру.

ПІДГОТОВЧІ ПОБУДОВИ. РОЗРОБКА СИТУАЦІЙНОГО ПЛАНУ

Для виконання даної роботи необхідно визначиться з планом території житлової групи. Номер варіанта повинен збігатися порядковому номеру студента в журналі. Для визначення місця розташування ділянки генерального плану розробляють ситуаційний план кварталу (схеми сит. плану, додаток 7) і виконують на креслярському папері формату А2 (420x594) в масштабі 1:20000. На ситуаційному плані позначають розу вітрів (Рис. 1) та ділянку генерального плану (Рис. 2).

Рис 1. Роза вітрів.

Рис 2. Ситуаційний план.

Спочатку наносять рамку та штамп. Потім приступають до викреслювання будівель і вулиць у відповідності з отриманим завданням. За умовами розміщення на аркуші приймають розміри кварталу в червоних лініях, ширину примикають вулиць (ДБН 360-92 ** Планування і забудова міських і сільських поселень). Допускається також застосування при відповідному обгрунтуванні інших типів вулиць (див. додаток 2).

Червону лінію вказують по периметру кварталу у вигляді суцільної лінії; вказують також червоні лінії сусідніх кварталів, в цих кордонах виконують побудову будівель і планування вулиць з внутрішньоквартальних проїздів.

Схема організації руху транспорту повинна розроблятися не за окремими перехрестям або площам, а за основними напрямками в цілому, забезпечуючи комплексне вирішення всіх транспортно-планувальних питань:

- поперечного профілю вулиць;

- розміщення та організації в'їздів і виїздів з прилеглих мікрорайонів або кварталів;

- організації руху транспорту та пішоходів на площах і перехрестях;

- розміщення зупинок масового пасажирського транспорту та автостоянок;

- пропускної здатності та швидкості руху транспорту на всьому протязі розглянутого напрямку.

РОЗРОБКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ З ПРОЕКТУВАННЯМ ВУЛИЦЬ, ДОРІГ, ПРОЇЗДІВ І ВНУТРІШНЬОКВАРТАЛЬНИХ МАЙДАНЧИКІВ

Перш за все, необхідно визначити поперечний профіль вулиць, прилеглих до житлового кварталу. Ширину вулиць і доріг у червоних лініях приймають: для магістральних вулиць - 50 - 80м, для вулиць і доріг місцевого значення - 15-35м.
У додатку № 3 наведено приклади поперечних профілів вулиць, рекомендовані ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» для різних категорій та проїздів у межах червоних ліній.

Поперечні профілі проектують в напрямку, перпендикулярному до осі проїзної частини. Вихідним матеріалом для проектування служать існуючі (чорні) профілі.

Радіуси заокруглень проїзних частин вулиць і доріг по їх бортовому каменю та розділювальних смуг на магістральних вулицях (дорогах) і дорогах у промислових і комунально-складських зонах слід приймати не менше 12м; на транспортних площах - не менше 15м. В обмежених умовах і при реконструкції допускається зменшувати зазначені радіуси відповідно до 6 і 10м. На інших вулицях і дорогах радіуси заокруглень повинні бути не менше 6м.

Потім виконують трасування і вирішують конструктивні елементи внутрішньоквартальних проїздів. Відстань між в'їздами на територію групи житлових будинків слід передбачати не більше 300м, а при периметральної забудови - не більше 180м. Примикання проїздів до проїжджих частин магістральних вулиць допускається на відстанях не менше 50м від перехрестя. В'їзд приймається шириною 6м. Радіус з'єднання місцевих (бічних) проїздів з проїзною частиною магістральних вулиць повинен бути не менше 12м з улаштуванням бортового каменю заввишки не менше 15см над покриттям проїзної частини.

Проїзди слід прокладати, як правило, на відстані не ближче ніж 5-8м від стін будинків до 9 поверхів і 8-12м від будівель більшої поверховості. Проїзди, які ведуть до груп будівель з населенням до 3-х тис. жителів, можуть бути односторонніми (шириною 3,5м); проїзди які ведуть до груп будівель з населенням більш 3тис жителів і на території багатоповерхової забудови підвищеної комфортності влаштовують двосторонніми (шириною 6,0м). На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзні майданчики завширшки 6м та довжиною 15м на відстані не більше 75м одна від одної. Тупикові проїзди повинні бути завдовжки не більше 150м і закінчуватися поворотними майданчиками 12х12м, забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин. Радіуси поворотів на проїздах повинні бути не менше 6м. Разом з проїздами проектують автостоянки для гостьових автомобілів. Крім проїздів в житлових групах передбачають пішохідні зв'язки, ширину яких беруть кратною 0,75м.

Система внутрішньоквартальних проїздів мікрорайону (кварталу) складається з в'їздів, проїздів, майданчиків для роз'їздів, розворотних майданчиків і стоянок. Основне завдання системи проїздів – забезпечення зручного проїзду до житлових будинків, організацій і підприємств обслуговування, а також відведення поверхневих вод. Проїзди прокладають по кільцевій, напівкільцевій або тупиковій схемі (Рис. 3).

Рис 3. Варіант розташування проїздів у мікрорайоні і фрагмент генплану.

Поиск по сайту: