Техніка закритого способу кастрації

Мошонку розтинають так само, як при відкритому способі кастрації. Загальну піхвову оболонку не розрізують, а відпрепаровують від стінки мошонки (фасції) тупим способом — за допомогою стерильного марлевого тампона або закритих ножиць. Оболонка легко відокремлюється, тому що між нею і мошонкою зв'язок не щільний; лише в задньому відділі у старих жеребців з'єднання їх більш міцне, і розташовану тут фіброзну перемичку (мошонкову зв'язку) доводиться розтинати ножицями. Загальну піхвову оболонку разом з зовнішнім напружувачем сім'яника, що покриває її, відшаровують якнайвище, до рівня шийки мошонки.

Сім'яники при закритому способі кастрації видаляють двома способами: способом роздавлювання сім'яних канатиків лещатами або способом накладання лігатури.

Видалення сім'яників способом роздавлювання сім'яних канатиків лещатами. Перед операцією лещата стерилізують кип'ятінням або в автоклаві, просушують.

Лещата, попереду зв'язані на одному кінці, накладають на відокремлену в ділянці шийки мошонки загальну піхвову оболонку і сім'яний канатик, що міститься в ній спереду назад, окремо на кожний канатик, просуваючи їх перпендикулярно до сім'яного канатика на 6—8 см вище від сім'яника, щоб випадково не защемити його придаток. Канатики, крім випадків, коли оперують з приводу мошонкової грижі за способом Сапожникова, попереду не перекручують. Вони повинні розташовуватися між лещатами рівномірно, у вигляді пластинки.

Переконавшись у правильному накладенні лещат, не зв'язані протилежні кінці їх поступово зближують кастраційним гвинтом або спеціальними щипцями для лещат до максимуму, намагаючись розплющити сім'яний канатик до тонкої плівки (Рис. 11). Після цього через жолоб лещат пропускають міцну лігатуру з шпагату у вигляді кастраційної петлі, закріплюваної подвійним морським вузлом. Сім'яний канатик разом з загальною піхвовою оболонкою відрізують на 2—2,5 см нижче від лещат. Кінець канатика обробляють настойкою йоду або припудрюють антисептичним порошком, а лещата обгортають з усіх сторін стерильним марлевим бинтом. Щоб запобігти злипливому запаленню, порожнину кастраційної рани змазують стерильним вазеліновим маслом, емульсією Вишневського або якою-небудь антисептичною маззю. Накладені лещата витримують на сім'яному канатику: в разі кастрації жеребців з незміненими статевими органами і паховими кільцями— 1—2 доби; при наявності патологічних процесів — 4—5 діб; у жеребців, з схильністю до гриж і грижоносіїв —9—10 діб або, ще краще, до самовільного повного або часткового відокремлення затиснутого кінця сім'яного канатика з лещатами (через 14—16 діб).

Перед зняттям лещат тварину фіксують в стоячому положенні; на губу її накладають закрутку. Краї рани витирають спиртом, знімаючи корки, а потім змазують настойкою йоду. Змертвілий кінець сім'яного канатика відрізують ножицями або скальпелем безпосередньо по нижній поверхні лещат і тільки після цього знімають лігатури з лещат. Якщо при цьому лещата не відпадають відразу ж самі собою, то їх обережно знімають, розсуваючи і потягуючи вниз. Струп, який утворився у вигляді тоненької плівки на місці прилягання лещат, не відрізують, щоб не спричинити дуже велику кровотечу; він відпадає через деякий час самовільно. Зняття лещат закінчують змазуванням країв рани іхтіоловою або якою-небудь іншою антисептичною маззю. Надалі лікування проводять за загальними правилами, стежачи, щоб рана залишалася відкритою, поки не відпаде роздавлена лещатами частина сім'яного канатика.

Подібний спосіб видалення сім'яників застосовують тільки у тварин, схильних до гриж, і у грижоносіїв. В інших випадках його рекомендувати не слід, зважаючи на те, що часто бувають ускладнення, зв'язані з подразненням рани лещатами (післякастраційні набряки, фунікуліти та ін.), а також тому, що загоювання таких кастраційних ран звичайно затягнеться на 3—4 тижні. Зняття лещат, особливо раннє, само по собі може обумовити вторинну інфекцію ран і кровотечу.

Видалення сім'яників способом накладання на сім 'я н и й канатик лігатури. Цей спосіб при застосуванні лігатури із матеріалу, що розсмоктується, і старанному накладанні її більш раціональний, ніж кастрація лещатами. Але треба пам'ятати, що його найнебезпечнішим ускладненням є вислизання сім'яного канатика вверх, внаслідок чого лігатура, залишаючись тільки на загальній піхвовій оболонці, слабшає, із судин канатика починає витікати кров, яка нагромаджується спочатку у піхвовому каналі, а потім вільно виливається в черевну порожнину. Звичайно ці випадки при запізнілому втручанні закінчуються смертю від великої крововтрати (внутрішня кровотеча).

Цьому ускладненню запобігають, використовуючи прошивну лігатуру, а ще краще подвійну: спочатку накладають лігатуру на сім'яний канатик, вкритий загальною піхвовою оболонкою, у вигляді кастраційної петлі. Потім на 1,2—2 см нижче від неї перерізують тільки загальну піхвову оболонку і перев'язують оголений канатик другою лігатурою. На 1,5 см нижче від другої лігатури канатик відрізують. Кінці обох лігатур зв'язують разом, щоб сім'яний канатик не вислизнув вверх.

Видалення сім'яників способом відкручування сім'яних канатиків з загальною піхвовою оболонкою, що їх покриває, за допомогою кастраційних щипців. Цей спосіб з успіхом може бути застосований у старих жеребців, особливо при наявності періорхіту, водянки оболонок або варикозного стовщення сім'яного канатика. Видалення загальної піхвової оболонки знижує процент післякастраційних ускладнень, тому що забезпечує добре скручування сім'яного канатика і утворення спайки між ним та загальною піхвовою оболонкою. Проте у грижоносіїв і тварин, схильних до гриж, цей спосіб використати не можна, щоб не сталося роз'єднання спайки і випадання кишечника.

Поиск по сайту: