Кастрація кнурців-крипторхідів

Найпоширенішим у кнурців є лівосторонній крипторхізм, який спостерігають у 50—59 % тварин, тоді як правосторонній — у 35—40 і двосторонній — у 6—10 %. У них в поодиноких випадках діагностують ектопію сім'яників за межами черевної порожнини: в колінній складці, під шкірою внутрішньої поверхні стегна, пахвинній ділянці, біля пупка. Згадування окремих авторів про пахвинний крипторхізм у кнурів пов'язані, ймовірно, з помилками в діагностиці або таке положення сім'яників у них є винятково рідкісним явищем.

Кнурців-крипторхідів каструють у 4—5-місячному віці. При кастрації кнурців 2-місячного віку і молодших виникають значні труднощі у виявленні сім'яника в черевній порожнині, коли маніпулюють одним-двома пальцями, введеними через лапаротомний розріз (тут розуміють нераціональність широкого розрізу для введення кисті руки у тварин з обмеженим об'ємом черевної порожнини).

Фіксація. Залежно від способу операції тварину фіксують у спинному положенні (при парамедіанній лапаротомії) і боковому (доступ через здухвину) головою донизу під кутом 45—50° (кишечник зміщується до діафрагми).

Знеболювання. Застосовують нейролептаналгезію, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу. Введення розчину новокаїну в сім'яник, який підводять до розрізу або у виведений назовні, забезпечує, як і при звичайній кастрації, його неболюче відокремлення.

Техніка проведення операції. У кнурів старше 6-місячного віку при монорхізмі розріз проводять на боковій стінці черева з відповідного боку. Розріз повинен проходити по лінії, яка з'єднує передній кінець маклака з передостаннім соском. Відступивши на 5—7 см нижче від маклака, шкіру й підшкірну клітковину розтинають, а м'язові шари роз'єднують тупим способом. У розріз на цьому рівні найлегше виводити сім'яник при різній його локалізації в черевній порожнині. У кнурів частіше, ніж у самців інших видів, сім'яник буває зафіксованим на дуже короткій брижі в поперековій ділянці (спереду нирки), тому найкоротший доступ до нього через розріз у здухвинній ділянці. У 5— 6-місячних кнурів, а також у тварин старшого віку у випадках, коли невідомо, з якого боку розвинувся крипторхізм, краще виконувати парамедіанну лапаротомію (на 2—3 см у бік від білої лінії) так, щоб середина розрізу знаходилася на рівні передостаннього соска — фактично розріз починають безпосередньо спереду зовнішнього пахвинного кільця і ведуть його збоку від статевого члена, який відтісняють у протилежний бік. Довжина розрізу 4—6 см.

Виконавши лапаротомію, двома пальцями досліджують прилягаючу частину черевної стінки в такій послідовності: спочатку пальпують, пересовуючи пальці по внутрішній стінці черева, пахвинну ділянку, потім вхід у тазову порожнину біля лобкового зрощення, дорсальне від сечового міхура. В цих відділах черевної порожнини він лежить найчастіше. При відсутності сім'яника біля пахвинного каналу і в найближчих відділах черевної порожнини хірург проводить пальпацію по серединній лінії та в боки від неї у напрямку до нирок. Тут можна знайти сім'яник на дуже короткій брижі, тому за ступенем зміщення його не просто відрізнити від нирки. При цьому необхідне уточнювальне орієнтування пальпацією із визначенням сім'яника, його придатка, їхньої характерної для крипторхідії м'якості, невеликої горбистості. Заключним моментом залишається дослідження в ділянці здухвини, серед кишкових петель в напрямку до пупкової ділянки. Після цього у кнурців, яких оперують у 2—3-мі-сячному віці, припиняють шукати сім'яник. Якщо останній не знайшли, то дослідження необхідно повторити через два-три місяці. У кнурців 5—6-місячного віку надійним прийомом знаходження сім'яників є дослідження порожнини черева при введенні через розріз кисті руки.

Після того, як знайшли сім'яник, його фіксують пальцями і витягують через розріз назовні. Перед видаленням на сім'яний канатик накладають лігатуру з кетгуту (Рис. 19). Якщо кровотечі із кукси сім'яного канатика не спостерігають, то її обережно вправляють в черевну порожнину, в яку перед накладанням швів вливають антибіотики, розбавлені 1 %- ним розчином новокаїну. розтинають підшкірну жирову клітковину і поверхневу фасцію. В задньому куті розрізу часто наштовхуються на великі гілки зовнішньої соромітної вени; їх відтісняють назад. Випадково ушкоджені судини торгують кровоспинними пінцетами (великі перев'язують).

Після роз'єднання жирової клітковини в глибині рани відшукують зовнішнє пахове кільце у вигляді щілини в апоневрозі косого черевного зовнішнього м'яза. При паховому крипторхізмі в цій щілині знаходять тонкий шар клітковини, а під нею — випинання загальної піхвової оболонки (піхвовий відросток). При черевному крипторхізмі зовнішнє пахове кільце заповнене жировою клітковиною; піхвового відростка немає або він лежить трохи глибше.

У випадках пахового крипторхізму надалі роз'єднують клітковину тупим способом, захоплюють кровоспинним пінцетом або корнцангом піхвовий відросток і обережно розрізують його ножицями. У порожнині піхвового відростка пальцями знаходять сім'яник або придаток, який витягують назовні, наскільки це можливо.

При черевному крипторхізмі роз'єднують пальцями жирову клітковину не тільки в зовнішньому паховому кільці, але і якнайглибше по ходу пахового каналу (в напрямі до моклока оперованої сторони). Якщо в глибині пахового каналу в зазначеному напрямі не виявляють піхвового відростка, то різким, але коротким поштовхом пальця (в момент вдиху) продірявлюють внутрішню частину черевної стінки (косий черевний внутрішній м'яз, поперечну фасцію живота і очеревину. Через утворений отвір, який локалізується звичайно поблизу внутрішнього пахового кільця (на 5-6 см спереду і зверху від нього), вводять один або два пальці і досліджують ними найближчі ділянки внутрішньої поверхні черевної стінки. Пальці не слід витягати назад доти, поки не буде знайдений сім'яник, тому що при вторинному їх просуванні важко попасти в отвір очеревини. Іноді доводиться вводити в черевну порожнину руку і відшукувати сім'яник на більш широкій ділянці навколо внутрішнього пахового кільця.

Найчастіше пропальповують хвіст придатка або сім'яний канатик, по якому легко дійти до сім'яника. Сім'яник менший від звичайного і нагадує собою мішечок, наповнений ртуттю. Придаток сім'яника розпізнають по звивистості; хвіст його буває м'якої консистенції і веретеноподібної форми. Сім'япровід промацується як щільний тонкий тяж, а кишка на відміну від нього обвивається навколо пальця і разом з ним витягається із черевної порожнини. Якщо пошуки не дають результату, то проникають рукою в таз на дорзальну поверхню сечового міхура, знаходять тут сім'япровід і, опускаючись по ньому вперед і вниз, досягають придатка і сім'яника. їх витягають пальцями назовні. Сім'яник, уражений кістою і збільшений в об'ємі, спочатку обережно наближають до ранового отвору і потім проколюють стінку кісти тонким троакаром, введеним у рану під контролем руки. Звільнивши кісту від її вмісту, зморщений сім'яник захоплюють корнцангом і витягують назовні. Сім'яник видаляють способом накладання лігатури (краще кетгутової) на судинну частину сім'яного канатика. Кінець сім'яного канатика. Якщо немає кровотечі, обережно вправляють у черевну порожнину.

Рану, припудрену стрептоцидом, зашивають. При паховому крипторхізмі, коли не ушкоджується черевна стінка, накладають лігатуру на піхвовий відросток, потім вузлуватий шов - на зовнішнє пахове кільце і, нарешті, глухий або частковий шов з валиками - на шкіру. При черевному крипторхізмі, у зв'язку з протиканням черевної стінки, застосовують триповерховий шов: перший - на косий черевний внутрішній мускул, поперечну фасцію живота і очеревину, другий - на зовнішнє пахове кільце і третій - на шкіру.

Двосторонніх крипторхідів оперують за один прийом; якщо тварина важко переносить операцію, яка триває довгий час, то втручання на другій стороні відкладають на 2-3 тижні (при черевному крипторхізмі, коли в черевну порожнину вводять руку, слід спробувати витягти через один розріз і протилежний сім'яник).

Поиск по сайту: