Сутність та завдання діагностики кризи розвитку підприємства

Необхідність аналітичного (діагностичного) дослідження підприємства для визначення наявності та глибини кризи, шляхів та засобів виведення підприємства з кризовому стану, не викликає сумнівів та усвідомлюється усіма дослідниками питань антикризового управління. Але, як показав аналіз окремих публікацій, що стандарти (вимоги) до змісту процесу діагностики, перелік об’єктів дослідження, методологія узагальнення отриманих результатів ще перебувають у стадії формування та неоднозначно трактуються окремими фахівцями.

Основні концептуальні положення сучасного розуміння процесу діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства викладені у праці проф. А. П. Градова та Б. І. Кузіна [18].

У даному досліджені, по-перше, акцентується увага на необхідності постійного спостереження за станом підприємства, оскільки «економічний механізм виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження» [18, с.79].

По-друге, наголошується на потребі спостереження за безліччю параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які характеризують умови функціонування фірми. За наведеними оцінками, має бути організоване спостереження, щонайменше за 50-ма параметрами та 200-ми сигналами про виникнення кризового стану.

По-третє, введено поняття «природні коливання» ділової активності («фонові шуми»), які слід відрізняти від істинних сигналів, що сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що розмежовуюсть ці поняття, запропоновано використовувати ступінь відхилення від довгострокової тенденції, що характеризує даний прцес, та темп наростання величини цього відхилення за одниницю часу. На відміну від «фонового шуму», який виникає з певною періодичністю у вигляді незначних коливань від середньго рівня того чи іншого показника, істинним сигналом – поштовхом до початку кризової траєкторії визнано «виникнення кумулятивного зростання величини відхилень тих або інших показників, що характеризують стан зовнішньго і внутрішнього середовища фірми, від довгострокової тенденції зміни цих показників» [18, с.71].

По-четверте, визначено, що не всі явища та сигнали, нагляд за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінені кількісно. Існує багато явищ та процесів, які можуть досліджуватися тільки якісно. Однак неможливість безпосередньої кількісної оцінки подібних вихідних явищ зовсім не означає неможливість наступної кількісної оцінки наслідків, які ними спричиняються. Як прийом логічного аналізу запропоновано побудову «ланцюга економічних явищ», визначення можливих шляхів розвитку кризи, виділення контрольних точок підсилення і кількісної оцінки сигналів про кризу, що насувається.

Враховуючи викладені особливості та вимоги до процесу діагностики, найдоцільнішим способом створення інформаційного забезпечення досліждення сигналів визнано організацію сканування зовнішньго і внутрішнього середовища фірми на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і внутрішньофірмового економічного аналізу [18, с.79], під яким розуміють безперервне упорядковане спостереження за параметрами зовнішньго і внутрішнього середовища фірми, які характеризують ступінь сприйнятливості внутрішніх та зовнішніх умов для досягнення стратегічних завдань підприємства та забезпечення його життєздатності.

Критично розглядаючи викладену точку зору, автор вважає за доцільне звернути увагу, насамперед на термін, що запропоновано вікористовувати, - не аналіз, звичний для економічних досліджень пройом вивчення певного об’єкта, а діагностика стану підприємства. Необхідноість вівчення коректності застосування цього терміну обумовила потребу в проведенні гносеологічного дослідження сутності та особливостей цього поняття.

Термін «діагностика» (від грец. Diagnostikos – спроможний розпізнвати) дослівно перекладається давньогрецької як розпізнавання стану об’єкта за другорядними ознаками. Інший можливий переклад цього терміну – вивчення стану об’єкта, в тому числі й економічного, що відповідає традиційній термінології економічного аналізу [49]. Існують різні підходи до визначення сутності діагностики.

З медичної точки зору діагностика визначається як процес розпізнавання хвороби та визначення її відповідно до прийнятої медичної тремінології, тобто встановлення діагнозу [123, c. 223]. У [124] термін діагностика тлумачиться як встановлення та вивчення ознак, які характеризують стан організмів, систем для передбачення можливих відхилень в їхній роботі та діяльності. Там же визначено також сутність терміну «діагностика економічної системи» - дослідження, орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, методів їх досягнення та виявлення недоліків.

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають місце в процесі життєдіяльності певної системи, який відбувається після виявлення проблеми в результаті контролю (нагляд за стном системи) [108, c. 172-177]. Діагностикою проблеми називають аналіз величини та співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин та місця (за ієрархічними рівнями системи) виникнення проблеми.

У рамках управлінського консультування, пов’язаного з інтенсифікацією виробництва, переорієнтацією підприємств на першочергове та повне використання чинників економічного зростання та запити споживачів, отримала розвиток управлінська діагностика [125]. Цим терміном характеризують дослідницьку діяльність, спрямовану на визначення, аналіз та оцінку проблем розвитку підприємства та підвищення ефективності системи менеджменту. Діагностика в цьому контексті розглядається як перший етап процесу удосконалення управління, внаслідок якого визначаються та формулюються завдання, які підлягають вирішенню.

У спеціалізованій літературі набув поширення також термін економічна діагностика. Згідно з [126], економічна діагностика спрямована, насамперед, на оцінку стану економічних об’єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв’язання. Завданням економічної діагностики визнається виконання таких аналітичних завдань: оцінка стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінка режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі – стабільності роботи підприємства; визначення можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи із структури зв’язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінка можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність діяльності підприємства. Таким чином, економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різнманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління (табл. 3.1.)

Таблиця 3.1

Поиск по сайту: