Контрольні бюджетні показники є відображенням як поглядів уряду на вплив держави на економіку, так і його пріоритетів щодо обсягів оподаткування, позик і видатків

Сутність бюджетної політики відображається в статтях доходів і видатків бюджету, в джерелах формування і напрямах використання, також вона виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Загальноприйнятим у фінансовій науці є поділ бюджетної політики залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються, на

· бюджетну стратегію

· бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія – це цілісна система дій держави спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів довготривалого курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Метою стратегії має бути забезпечення відповідних цілей держави, незважаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин.

Основні завдання бюджетної політики держави

· Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабілізації, подолання інфляційних процесів та структурній перебудові

· Формування взаємовідносин у бюджетній системі щодо забезпечення самостійності місцевих бюджетів

· Здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки

· Здійснення податкової політики щодо стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг усіх форм власності та зменшення податкового тиску на них

· Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування

· Пошук податкових джерел доходів бюджету

Цілями бюджетно-податкової політики можуть бути:

· забезпечення приросту реального обсягу ВВП,

· досягнення прийнятних темпів інфляції,

· збільшення ефективної зайнятості,

· фінансування державних соціальних програм,

· створення умов для розвитку підприємницької діяльності, та ін.

Інструментом бюджетної політики є бюджет, який згідно з статтею 2 Бюджетного Кодексу України являє собою план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду.

Уряди багатьох країн оприлюднюють прогнозні показники для того, щоб стимулювати обговорення бюджетної політики в суспільстві та досягти злагоди щодо її цілей і засобів їх досягнення.

Контрольні бюджетні показники є відображенням як поглядів уряду на вплив держави на економіку, так і його пріоритетів щодо обсягів оподаткування, позик і видатків.

До контрольних показників бюджетної політики належать:

· відносні показники – виражені у відсотках до ВВП або іншого показника сукупної економічної діяльності держави. Наприклад, відносний показник може стосуватись обсягів державного боргу, державних позик, надходжень, видатків;

· темпи змін обсягу видатків – зростання величин контрольних цифр може бути виражене в номінальних показниках, тобто з урахуванням підвищення цін, у такому випадку темпи зростання оприлюднюються разом з відносними показниками;

· абсолютні показники – планові цифри, які мають грошовий вираз.

Сукупність цих показників є підґрунтям для визначення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Оскільки бюджетна та податкова політика націлені на формування та розподіл бюджетних ресурсів, з метою забезпечення ефективності управління ними ці складові об’єднують в бюджетно-податкову політику.

2. Інституційна складова бюджетної політики.

Бюджетна політика має розглядатися як складова системи інститутів суспільства.

Необхідні інститути у сфері державних фінансів формуються у процесі суспільного розвитку, певні функціональні зв'язки, що встановлюються між ними, стають підґрунтям виникнення відповідних фінансових відносин.

Інституційні засади системи бюджетного регулювання визначаються відповідними нормативно-правовими актами, які регламентують порядок утворення основного централізованого грошового фонду в сукупності з напрямами й методами використання бюджетних коштів та забезпечують можливість виконання органами державного управління, місцевого самоврядування відповідних функцій, сприяють досягненню пріоритетних цілей.

У зв'язку з цим важливим аспектом є наявність інститутів законодавчого регламентування бюджетної політики.

Держава, спрямовуючи діяльність на вдосконалення базових інститутів економічного розвитку (власності, управління, праці), тим самим створює умови для формування й реалізації ефективної бюджетної політики.

Відбувається вилучення з інституційного середовища інститутів, котрі гальмують поступ суспільства та перешкоджають ефективному впливу бюджетної політики на соціально-економічні процеси. Проте дані процеси є еволюційними та потребують часу....

У перехідній економіці інституційне середовище складається з різних інститутів, суперечності між якими створюють певну невизначеність економічного середовища; трансформаційні процеси призводять до одночасного існування інститутів, відповідних як плановій, так і ринковій економіці.

Держава створює інституційне правове поле, що регламентує економічну поведінку суб'єктів економіки з допомогою відповідних нормативно-законодавчих актів, які регламентують правила формування, затвердження і виконання державного й місцевих бюджетів. Бюджетним кодексом України регулюються суспільні відносини щодо складання, розгляду, затвердження і схвалення звітів про виконання бюджетів усіх рівнів, а також контролю їх виконання.

Необхідний рівень доходів бюджетів усіх рівнів досягається за ефективного функціонування інституту податкової політики, адже понад сімдесят відсотків доходів зведеного бюджету України становлять податкові надходження.

Податковий кодекс України як інститут податкової політики має підґрунтям проведення скоординованих заходів щодо забезпечення запланованого рівня надходжень до бюджетів та формування ефективної регуляторної системи впливу на суб'єктів економічних відносин.

Державні органи управління, які визначають чинну систему податків, пільг, державних кредитів, умов державних закупівель, правил розподілу трансфертів, у сукупності формують інституційне середовище, яке утворюється внаслідок фінансової діяльності держави й інших суб'єктів економічних відносин та регламентує, впорядковує, ревізує взаємовідносини в бюджетно-фінансовому просторі.

Система бюджетного регулювання характеризує процеси перерозподілу валового внутрішнього продукту та є потужним інструментом розвитку суспільства; бюджетна політика здатна впливати на розвиток виробництва, активізацію інвестиційної діяльності та є дієвим механізмом, із допомогою якого держава справляє відповідний вплив на економічне зростання. Бюджетне регулювання як вагома складова системи державного регулювання соціально-економічних процесів є сукупністю функціональних фінансово-бюджетних і економічних елементів, серед яких дохідна частина бюджету, видаткова частина бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету, державний борг, податкове регулювання, міжбюджетні відносини, економічні процеси країни, зовнішнє економічне середовище та їх взаємозв'язок. Реалізація основних напрямів бюджетної політики потребує узгодженості і збалансованості податкової політики, регулювання видатків бюджету, міжбюджетних відносин, внутрішнього й зовнішнього державного боргу, фінансової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності, бюджетного регулювання цін, інноваційної діяльності.

Впровадження інституційного підходу до дослідження бюджетної політики є важливим та включає визначення ознак інституту бюджетного регулювання, інституційного середовища, яке забезпечує його функціонування, ігрансакційних витрат із застосуванням теорії суспільного вибору.

Теорія інституціоналізму надає можливість щодо врегулювання суперечностей і невизначеностей, які супроводжують фінансові, економічні, соціальні, політичні процеси.

Економічні інститут формуються у процесі історичної еволюції та структурують взаємодію між людьми в економічній, політичній, соціальній сферах.

Інститути й організації доволі тісно пов'язані між собою, тобто інститут виступає як функціональна організація, котра забезпечує реалізацію конкретної системи однорідних інституцій, при цьому види організацій можуть бути різноманітними: політичні організації, парламент, державні установи, уряд, економічні структури, громадські організації, домогосподарства, профспілкові організації, підприємства, навчальні заклади тощо.

Інститути бюджетної системи є економічними інститутами, які мають складну внутрішню структуру формальних і неформальних норм, правил; еволюція цих інститутів тісно пов'язана з розвитком інститутів державного управління, макро- економічного регулювання.

Розробка бюджетної політики повинна відбуватися виходячи з інституційного розвитку країни; невідповідність її цілей отриманим результатам є наслідком недостатнього врахування інституційного середовища суспільства.

Формальні інститути суспільства, які визначають процеси формування й розподілу коштів бюджету, мають бути підпорядковані бюджетним принципам.

Відповідно до теорії інституціоналізму інституційні зміни не відбуваються дискретно, для них характерний поступовий перехід від старих до нових інститутів; залежність від тенденцій попереднього розвитку визначає інституційну стійкість суспільства.

Взаємовплив спостерігається між інституційним середовищем суспільства й бюджетною політикою держави. Позитивні результати запланованих інституційних змін сприятимуть підвищенню ефективності механізмів бюджетної політики в системі державного регулювання, у протилежному випадку можуть виникнути відповідні стани системи бюджетного регулювання, які проявляються в утворенні інституційних порожнин, розривів, що негативно позначиться на суспільно-економічному розвитку.

Поиск по сайту: