АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теорія трьох біоритмів. (самостійно)

Читайте также:
  1. XV.5. Теорія водневої перенапруги
  2. А. Рішення на застосування одного з перших трьох режимів радіаційного захисту
  3. Б. Аварійний режим роботи трьохфазної мережі з ізольованою нейтраллю.
  4. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
  5. Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА
  6. Глобалізаційні процеси в сучасній світовій культурі та теорія модернізації
  7. Економічна теорія
  8. Економічна теорія.
  9. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
  10. Заняття 23. Спосіб отримання трьохфазної системи напруг та струмів. Трьохфазний генератор.
  11. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
  12. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм

Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини
На людину діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються в організмі і поза ним.

Відповідь організму на будь-який вплив прийнято називати рефлексом.

Після сприйняття рецепторами зовнішньої для мозку фізичної і хімічної енергії відбувається трансформація її в нервові імпульси і передача їх в мозок через нервові клітини.

Рецептори, шляхи по яких передається збудження і спеціальні зони кори великих півкуль головного мозку становлять єдину систему де народжується відчуття й відбувається розрізнення подразнень. Цю систему І.П. Павлов назвав аналізатором.

 

Кожен вид рецепторів сприймає тільки один вид подразнень і є дуже чутливий до подразників. Від рецепторів по чутливих нейронах нервові імпульси передаються у певні зони кори великих півкуль.

Рецептори, шляхи по яких передається збудження і спеціальні зони кори великих півкуль головного мозку становлять єдину систему де народжується відчуття й відбувається розрізнення подразнень. Цю систему І.П. Павлов назвав аналізатором.

Ушкодження будь якої з трьох частин аналізатора призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення.
Спільні властивості аналізаторів:

· Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників.

· Кількісною мірою чутливості є порогова інтенсивність подразника, дія якого дає відчуття.

· Ушкодження будь якої з трьох частин аналізатора призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення.

·
Всі аналізатори мають здатність виявляти відмінність за інтенсивністю між подразниками.

· Кодування інтенсивності подразника здійснюється шляхом зміни частоти слідування нервових імпульсів від рецепторів в мозкові центри.

 

Як правило, між інтенсивністю подразника і частотою потенціалів існує логарифмічна залежність, тобто відчуття збільшується пропорційно логарифму інтенсивності подразника. Цей вираз отримав назву психофізичного закону Вебера-Фехнера.

 

У математичній формі закон Фехнера виражається так:

 

E=klgR+c,

де Е – інтенсивність відчуття, R – сила подразника, k та c – константи.

або:

где S0 — граничное значение интенсивности раздражителяграничне значення інтенсивності подразника: если якщо S < S0, раздражитель совсем не ощущаетсяподразник зовсім не відчувається.



 

Так, люстра в якій 8 ламп, здається нам настільки ж яскравіше люстри із 4 ламп, наскільки люстра із 4 ламп яскравіше люстри із 2 ламп. Тобто кількість ламп повинно збільшуватися в однакову кількість раз, щоб нам здавалося, що приріст яскравості постійний. Так, люстра, в которой 8 лампочек, кажется нам настолько же ярче люстры из 4-х лампочек, насколько люстра из 4-х лампочек ярче люстры из 2-х лампочек. То есть количество лампочек должно увеличиваться в одинаковое число раз, чтобы нам казалось, что прирост яркости постоянен. І навпаки, якщо абсолютний приріст яскравості (різниця в яскравості до і після ) буде постійним, та нам буде здаватися, що абсолютний приріст зменшується по мірі росту самого значення яскравості. Наприклад, якщо добавити одну лампу до люстри із двох ламп, та приріст яскравості буде здаватися значним. Якщо ж добавити одну лампу до люстри із 12 ламп, то ми практично не помітимо приросту яскравостіИ наоборот, если абсолютный прирост яркости (разница в яркости «после» и «до») постоянен, то нам будет казаться, что абсолютный прирост уменьшается по мере роста самого значения яркости. Например, если добавить одну лампочку к люстре из двух лампочек, то кажущийся прирост в яркости будет значительным. Если же добавить одну лампочку к люстре из 12 лампочек, то мы практически не заметим прироста яркости.

 

Можно сказать и так: отношение минимального приращения силы раздражителя, впервые вызывающего новые ощущения, к исходной величине раздражителя есть величина постоянная.

 

 

Аналізатори мають здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.

Ця властивість дістала назву адаптації.

Завдяки адаптації при високих високій інтенсивностяхі діючих подразників чутливість знижується, і навпаки, при низьких – підвищується.

 

 

Аналізаторам притаманна здатність тренування.


Дуже своєрідною властивістю аналізаторів є здатність їх певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника.

 

Абсолютна межа має верхній та нижній рівні.

Нижня межа чутливості – це мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття.

Верхня абсолютна межа – максимально допустима величина подразника, яка не викликає у людини болю.
Диференціальна межа характеризується мінімальною різницею між сигналами, який приймає оператор.

 

У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів:

зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів.).

 

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА АНАЛІЗАТОРІВ ЛЮДИНИ

Зоровий аналізатор.
Понад 90% інформації про зовнішній світ ми дістаємо через зоровий аналізатор (світлові відчуття).
Збереження предметів фокусуються на внутрішній оболонці очного яблука – сітківці. У сітківці розташовані рецептори ока-палички і колбочки. Палички – це рецептори які реагують на слабке , присмеркове світло. Колбочки подразнюють тільки яскравим світлом, з ними пов`язане сприймання кольорів.
У сітківці світло перетворюється на нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються до зорової зони кори великих півкуль головного мозку. Тут відбувається розрізнення подразнень – форми предметів, їхнього забарвлення, величини, освітленості, розташування і руху.
Гігієнічною нормою є яскравість, яка вимірюється в канделах на квадратний метр /кд/м2/ чи в нітах на квадратний сантиметр /НТ/см2/. При яскравості понад 30000Нт виникає ефект осліплення. Діапазон чутливості ока – 10-6 - 106 НТ. Зоровий аналізатор має найбільшу величину адаптації. Світлова адаптація триває 8-10хв. Критична частота блимання, коли сигнал сприймається як безперервний, знаходиться в межах 12..25Гц. світлове відчуття, яке викликає оптична частина спектра електромагнітних хвиль довжиною від 0,38 до 0,77 мк, оцінюється світловим потоком Ф, за одиницю якого приймають люмен /лм/. Поверхнева щільність світлового потоку, що припадає на одиницю площі, називається освітленістю. За одиницю освітленості прийнято люкс /лк/. Орган зору людини здатний бачити об`єкт при освітленості від 0,1 до 10000лк.
Слід знати, що зоровий аналізатор має деякі своєрідні характеристики, такі як: інерція зору, зорове відображення (міражі, гало, ілюзії), видимість. Останнє свідчить про складність процесів, що відбуваються в зоровій системі по сприйняттю реальної дійсності і безумовної участі в цій діяльності нашого мислення.

Слуховий аналізатор
Слуховий аналізатор є другим за значенням для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. Коливання повітря, що діють із визначеною частотою і характеризуються періодичною появою областей високого і низького тиску, сприймаються нами як звуки. Більшість таких коливань мають велике сигнальне значення, тобто несуть інформацію про явища, походження яких послужили причиною цих коливань. Завдяки слуховому аналізатору людина сприймає коливання повітря.

 

Слуховий аналізатор складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, слухового нерва та системи зв`язку з мозком. Людське вухо сприймає звукові хвилі зі звуковим тиском від 2,·10-5 /поріг звукового відчуття/ до 2·,102 Па або інтенсивністю /силою звуку/ від 10-12 до 102 Вт/м2 і частотою 16…20000Гц. Коливання частотою понад 20000 Гц називають ультразвуком, а нижче 16Гц – інфразвуком.
Для частот понад 1кГц почуття присутності сигналу виникають при його тривалості близько 0,001сек. Мовне повідомлення сприймається при темпі мови до 160 слів на хвилину. Оптимальний темп – 120сл/хв при перевищенні інтенсивності слів над шумами на 6дБ. За одиницю вимірювання інтенсивності звуку прийнято децибел /дБ/.
Децибел – це відносна величина, яка показує, у скільки разів у десяткових логарифмічних значеннях даний звуковий тиск /сила звуку/ більший від порогового відчуття. Межа відчуття болю становить 130 –140дБ та залежить від частоти.
В наслідок тривалої дії шуму перестають чітко працювати вегетативна /незалежна від нашої свідомості частина нервової системи/ і ендокринна система, вони перестають стабільно регулювати роботу внутрішніх органів, що обумовлює появу гіпертонічної , ішемічної, виразкової та інших хворіб.

Шкірний або тактильний аналізатор сприймає відчуття, які виникають при дії різних механічних подразників на поверхню шкіри у вигляді дотику або тиску. Межі чутливості:
для кінців пальців руки – 3 г/мм2
для поверхні кисті – 12 г/мм2
для п`яти – 250 г/мм2
Тактильний аналізатор має високу здатність до локалізації у просторі. Часова межа тактильного відчуття становить менше 0,1 сек. Особливістю тактильного аналізатора є швидке зменшення відчуття торкання чи тиску. Час адаптації 2…20 сек.

Больова чутливість.
Були виявлені вільні нервові закінчення в епітеліальному шарі шкіри, котрі є, зокрема, спеціалізованими больовими рецепторами. Больові відчуття викликають охоронні рефлекси віддалення від подразника. Тактильна чутливість пов`язана з орієнтувальними рефлексами, зокрема, викликає рефлекс зближення з подразником.
Біологічний сенс болю полягає в тому, що він як сигнал небезпеки, мобілізує організм на боротьбу за самозбереження. Поріг больової чутливості шкіри живота – 20 г/мм2, кінців пальців 300г/мм2. При відчутті болю спостерігається майже пряма залежність між відчуттям та інтенсивністю подразнення в діапазоні до порога чутливості.

Температурна чутливість забезпечується тільки двома типами рецепторів. Одні реагують тільки на холод, інші лише на тепло. Абсолютна межа температурної чутливості для теплових рецепторів – 0,2оС, для холодних 0,4оС. диференціальна межа близько 1оС.

Вібраційна чутливість. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій – від 1 до 10000 Гц. Найбільш висока чутливість виявлена до частот 200…250 Гц.

 

Руховий аналізатор дає можливість людині керувати захисними пристроями, ручками, деталями та іншим.
Діапазон швидкостей що розвивається завдяки рухам рук становлять 0,01…8000сан/сек; найчастіше використовуються швидкості 5…300см/сек. Вертикальні рухи руками здійснюються швидше ніж горизонтальні. Рухи до себе здійснюються швидше ніж від себе. Руховий аналізатор можна значно покращити шляхом тренування.

Нюх та смак можуть використовуватись при знаходженні різних відхилень у технологічному процесі та при виникненні небезпеки. У фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку, згідно з якою існує чотири види смакових відчуттів: солодкого, гіркого, кислого та солоного. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Абсолютні межі смакового аналізатора, виражені у величинах концентрацій розчину, майже у 10000 разів вищі від нюхового.
Смакові та нюхові відчуття відбивають не лише властивості речовин, але й стан самого організму.

Вестибулярний аналізатор. З ним пов’язані відчуття положення і переміщення тіла в просторі, а також відповідні їм реакції збоку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.
Нормальне функціонування всіх аналізаторів робить людину менше вразливою до різних небезпек.


Температурна чутливість забезпечується тільки двома типами рецепторів. Одні реагують тільки на холод, інші лише на тепло. Абсолютна межа температурної чутливості для теплових рецепторів – 0,2оС, для холодних 0,4оС. диференціальна межа близько 1оС.
Вібраційна чутливість. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій – від 1 до 10000 Гц. Найбільш висока чутливість виявлена до частот 200…250 Гц.
Органічна чутливість забезпечується вісцеральним аналізатором. Мозок отримує інформацію не лише від навколишнього середовища, але й від самого організму. У внутрішніх органах під дією внутрішніх умов виникають відчуття котрі породжують сигнали, які є необхідною умовою регуляції діяльності внутрішніх органів. Внутрішнє середовище зберігає відносну сталість. Цю властивість американський фізіолог У.Кеннон назвав гомеостазом.

Вестибулярний аналізатор. З ним повязані відчуття положення і переміщення тіла в просторі, а також відповідні їм реакції збоку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.
Нормальне функціонування всіх аналізаторів робить людину менше вразливою до різних небезпек.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)