|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Джерела міжнародного приватного права
У міжнародному приватному праві застосовуються такі джерела права, як 1) міжнародні договори (Гаазька конвенція про міжнародне приватне право 1951 р., Вашингтонська конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень 1958 р., Віденська конвенція про право міжнародного договору купівлі продажу 1980 р, Женевська конвенція про міжнародне перевезення вантажів 1956 р., Женевська конвенція про міжнародне автомобільне перевезення пасажирів і вантажів 1973р. тощо). Окремо слід виділити прийнятий у 1928 році кодекс міжнародного приватного права, який отримав назву Кодекс Бустаманте. Кодекс складається із вступу і 4 книг: міжнародне цивільне право, міжнародне торгове право, міжнародне деліктне право та міжнародний процес; 2) правові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні); 3) внутрішнє законодавство (вітчизняне та іноземне); 4) судова й арбітражна практика. Як джерела права розглядають правову доктрину, хоча доктринальні положення не є загальновизнаним джерелом права. Джерела міжнародного приватного права мають певні особливості, породжені наявністю міжнародних договорів і звичаїв: 1) подвійність джерел правового регулювання — існування внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулювання одних і тих самих відносин; 2) у деяких випадках джерелом міжнародного приватного права може виступати не тільки національне законодавство України (внутрішньодержавне і міжнародне), а й внутрішнє право інших країн. Скажімо, при розгляді справи про спадкування, вітчизняний суддя може постати перед необхідністю застосування до правовідносин законодавства Польщі чи будь-якої іншої держави. При цьому суд повинен використати не тільки визнані в Україні закони чи підзаконні нормативні акти, правові звичаї, а й судові прецеденти, і навіть доктринальні положення. Завдання науки міжнародного приватного права: 1. Уніфікація правових норм через прийняття міжнародних договорів і типових (модельних) законів. 2. Удосконалення і кодифікація норм міжнародного приватного права на національному рівні. 3. Виникнення колізії між нормами міжнародних договорів у сфері міжнародного приватного права. 4. Підвищення ролі принципу “автономії волі сторін” і перехід до гнучкіших норм колізійного права. 5. Розширення сфери дії міжнародного приватного права у зв’язку з науково-технічним поступом людства (атомна енергетика, космічна діяльність, прогрес у сфері транспорту, засобів зв’язку тощо).
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |