Поняття міжнародного приватного права

Лекція 1. Поняття, предмет, методи МПП

1. Поняття міжнародного приватного права.

2. Предмет правового регулювання в міжнародному приватному праві.

3. Методи міжнародного приватного права.

4. Джерела, завдання та міжнародного приватного права.

Поняття міжнародного приватного права.

Міжнародне приватне право є однією з наймолодних правових дисциплін. Вперше дане поняття було запропоновано Джозефом Сторі в 1834 році.

На теренах поствітчизняного простору перша праця присвячена даному предмету була видана Миколою Ивановим у 1865 році під назвою «Основи приватної міжнародної юрисдикції».

Щодо природи міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди:

1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.

2. Міжнародного приватного права немає, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців.

3. Міжнародне приватне право — це поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права.

4. Міжнародне приватне право є окремою галуззю права, оскільки має окремий предмет і притаманні лише йому правові способи регулювання (колізійні та матеріально-правові норми).

Міжнародне приватне право — це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини між фізичними і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й за допомогою відповідних міжнародних документів. Ці відносини засновані на юридичній рівності учасників, автономії їх волі, майновій самостійності (відособленості) та вільному волевиявленні.

Іншими словами міжнародне приватне право – це система юридичних норм спрямованих на регулювання невладних відносин з "іноземним елементом".

Це відносини, в яких не бере участь держава як організація публічної влади. Саме у цьому полягає різниця між публічним і приватним правом. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн.

В основі виокремлення міжнародно-приватно правових відносин лежить „іноземний елемент”.

Під "іноземним елементом" розуміється:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання – щодо фізичних осіб; "національність" — щодо юридичних осіб);

2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Суб’єктами є учасники правовідносин. Об’єкти — це те, на що спрямовані дії суб’єктів (наприклад, майно або шлюб між громадянкою та іноземцем). Юридичний факт певною мірою нагадує іскру. Так само, як іскра, потрапляючи у циліндр двигуна внутрішнього згоряння, змушує його працювати, юридичний факт породжує правовідносини. У міжнародному приватному праві іноземний юридичний факт породжує як міжнародні, так і національні невладні правовідносини.

Можна навести такий приклад:

30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок транспортної пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту із "іноземним елементом". Щонайперше необхідно визначити які правові норми необхідно застосувати до даних відносин. Саме цим задванням займається міжнародне приватне право. В ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України говориться: "Права і обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди". Таким чином застосовуємо ЦК України.

У конкретних приватних правовідносинах іноземні елементи можуть перебувати у будь-яких поєднаннях: належати до однієї з цих груп, двох або до всіх трьох.

Наприклад, громадянин України — представник російської компанії — уклав у Парижі з представником китайської фірми договір купівлі-продажу товарів, розрахунки за які після надходження товарів до Росії повинні здійснюватися банком Німеччини. Як бачимо, виникають правовідносини купівлі-продажу, що мають кілька іноземних елементів, які належать до всіх трьох груп. За своїм складом ці відносини охоплюють п'ять держав. Кількість іноземних елементів може бути і більшою.

При цьому досить наявності у складі правових відносин одного іноземного елемента, причому з будь-якої групи, щоб вони набули міжнародного характеру. Ці правовідносини, ускладнені іноземним елементом, охоплює міжнародне приватне право, що виступає як галузь права, навчальна дисципліна і наука.

Отже, „іноземний елемент” у міжнародному приватному праві – це той суб’єкт чи приватно-правових відносин, що належить до правової системи іншої держави ніж та, на території якої він знаходиться, а також юридичний факт, що мав місце за їх участю.

Поиск по сайту: