Поняття податкової системи і вимоги до неї

Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі і формується відповідними державами структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи важливо враховувати різні підходи до її розуміння. Згідно Податкового кодексу України, податкова система – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку. Згідно теоретичного підходу, податкова система, окрім податків і зборів, включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, не можна ототожнювати поняття «податкова система», з поняттями «система оподаткування» і «система податків і зборів», які є її складовою (рис. 1):

Рис.1. Структура податкової системи України

Таким чином:

♦ система податків і зборів – це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів;

♦ система оподаткування — це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів;

♦ податкова система – це сукупність податків і зборів; механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адмі­ністрування і надходження податків і зборів до бюджету та

інших державних цільових фондів.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював основні вимоги до функціонування податкової системи:

• розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;

• мінімальний тиск на економічні рішення;

· будь-яке державне втручання, пов'язане з "надмірним оподаткуванням", слід зменшити;

• якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад, стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справед­ливістю і економічною ефективністю;

• сприяти стабілізації економіки і економічному росту;

• оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним – справедливим і основаним на законах;

• затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Науковий підхід до побудови раціональної податкової сис­теми передбачає, по-перше, системність, по-друге, встанов­лення основобудовної бази цієї системи і, по-третє, форму­вання правової бази.

Потреба системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані і органічно доповнювати один одного, не вступати у протиріччя з системою оподаткування в цілому і з окремими її елементами.

Основобудовною базою побудови податкової системи є об'єм бюджетних видатків. Податки – не самоціль, а засіб для вико­нання державою своїх функцій, і з цих позицій вони походять від державних видатків.

Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування і утримання кожного з

них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування.

Як вище було сказано, податкова система – це сукупність встановленої у країні системи оподаткування, елементів її функціонування та контролю за дотриманням податкового законодавства. Не дивлячись на різноманітність існуючих у світі податкових систем, існує ряд принципів, які визначають науковий підхід до характеристики внутрішньої сутності і суспільного призначення даного поняття.

Побудову і функціонування оптимальних податкових систем загалом необхідно розглядати під кутом зору відповідності таким науковим принципам:

1. Принцип вигоди і адміністративної зручності. Даний принцип наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були сумірні для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною для платників і для державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового законо­давства, механізму збирання податків та контролю над податковими процесами. Причому, на організацію справляння подат­ків необхідно витрачати якомога меншу суму податкових надходжень.

2. Принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно плато­спроможності платника податків (розміру доходу, обсягу споживання, вартості майна, тощо). З принципом плато­спроможності пов'язані питання горизонтальної і вертикальної рівностей в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю і податковою базою по доходу чи майну сплачують одинакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається в тому випадку, коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують різкі по величині суми податків, що диференціюються у відповідності з певними етичними принципами соціальної справедливості.

3. Принцип визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена соціально-економічна доктрина держави. Економічна доктрина держави може базуватись на одному із напрямків економічної думки класичному і неокласичному, кейнсіанському і пост кейнсіанському, марксистському і немарксистському. Кожний напрям економічної теорії передбачає свою модель економічної, фінансової і податкової політики. Проте суть не стільки в поло­женнях самої теорії, скільки в її наявності. Визначивши свою економічну доктрину на основі того чи іншого напрямку теорії, держава розробляє стратегію і тактику досягнення поставленої мети.

Виходячи із вибраної соціально-економічної доктрини держави, в країні повинен формуватись середній рівень опо­даткування, тобто та частина валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет з допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової системи.

Поиск по сайту: