Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою

Досконала конкуренція означає такий стан на ринку товарів або послуг, коли вплив кожного учасника економічного процесу на діяльність ринку настільки малий що він не впливає на загальні умови функціонування ринку та на ціни.

Ринок досконалої конкуренції — це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції.

Умови формування ринку досконалої конкуренції:

1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.

2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.

3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.

4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.

5. Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує повну мобільність у використанні ресурсів.

Мета фірми — максимізація прибутку.

Прибуток — це різниця між сукупним доходом (ТR) і сукупними витратами (ТС) за період продажу.

Прибуток = ТR - ТС.

Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТК) і валовими витратами (ТС).

Максимізація прибутку — це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами: ТК -ТС.

Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (О);

ТR= Р * Q. Оскільки конкурентна фірма -- це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.

Тому конкурентна фірма може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.

Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR— ТС).

Основні підходи до визначення максимізації прибутку

Сукупний аналіз - використовує зіставлення сукупних величин.

Граничний aналіз - використовує зіставлення граничних величин.

Графік 18.1. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.

TR— валовий доход;

ТС — валові витрати;

Q— обсяг випуску продукції.

Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між ТR і ТС найбільший (відрізок АВ (ТR >ТС), обсяг випуску Q*). Точки С і D — точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = ТR) (див. графік 18.1).

Коли обсяги виробництва менші, ніж О1, або більші, ніж О2, виробництво стає збитковим (ТС > ТR).

При випуску О*, що відповідає mах прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR). Оскільки нахил кривої ТС — це граничні витрати (МС), а нахил кривої ТR— це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва

О*, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС=МR).

Граничний аналіз

Графік 18.2. Максимізація прибутку конкурентною фірмою

Обсяг виробництва Q*, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку). (Див, графік 18.2).

МR = МС; Умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде: Р=MС.

Поиск по сайту: