АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Напрямки розвитку інформаційно-аналітичних технологій

Читайте также:
  1. II. Сучасний стан розвитку освіти
  2. IV етап – концепція поліхудожнього розвитку учнів Б.П.Юсова.
  3. Аналіз асиметрій розвитку галузі побутової хімії у старих (ЄС-15) та нових (ЄС-12) країнах-членах
  4. Аналіз розвитку МСБ в країнах ЄС
  5. Аналіз, діагностика та прогнозування розвитку регіональної економіки
  6. Аноректальні вади розвитку.
  7. Вади розвитку у дітей, діагностика,лікувальна тактика та надання екстреної медичної допомоги.
  8. Вади розвитку, які супроводжуються кишковою непрохідністю
  9. Вибір розрахункових схем розвитку пожежі
  10. Вивчення і особливості розвитку молодшого шкільного віку.
  11. Види ігрової діяльності дошкільника і їх роль у психічному розвитку
  12. Визначення критичної тривалості пожежі для обраної схеми її розвитку

Проблеми побудови інформаційного суспільства в Україні все активніше стають на порядок денний. За цією темою було проведено міжнародний конгрес, учасники якого прийняли підсумковий документ, де, зокрема, було зазначено, що обізнаність суспільства щодо можливостей нових інформаційно-телекомунікаційних технологій ще недостатня, а увага політичних та урядових діячів до проблем побудови інформаційного суспільства не досягла потрібного рівня, проте Україна має потенціал та реальні можливості щодо розбудови інформаційного суспільства.

Указом Президента України надано потужний імпульс розвитку українського сегмента світової мережі Інтернет. Створення сприятливих умов для інвестування цієї сфери дозволить активізувати використання мережі Інтернет в закладах освіти та науки, поєднати зусилля державних органів, операторів, і громадських організацій, заінтересованих в удосконаленні, підвищення ефективності п використання.

Вироблення чіткої державної позиції з питання відтоку спеціалістів у сфері інформаційних технологій за межі країни дозволить вирішувати як в інтересах громадян, які виїжджають за кордон, так і сприяти розвитку цієї стратегічної сфери. Початок фінансування Національної програми інформатизації дозволив перейти до стадії реального виконання її завдань. Бюджетні кошти використовувалися виключно на підтримку загальнонаціональних пріоритетів - інформатизація соціальної сфери, науки, освіти, культури, а також створення загальнодержавної системи інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформаційно-аналітичного забезпечення правоосвітньої діяльності, законотворення, нормотворення та правозастосування.


А ось показники, за якими Україна відстає найбільше:

· Негативний для IT ефект від системи оподаткування - 127-е місце < 134 країн

· Захист прав власності - 123

· Незалежність судової системи -119

· Ефективність правової системи -116

· Захист прав інтелектуальної власності -114

· Важливість інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в урядовому баченні майбутнього країни -114

· Ефективність органів правозастосування (МВС, прокуратура) -113

· Наявність ІКТ серед пріоритетів уряду - 110

· Загальне податкове навантаження -107

· Інтенсивність конкуренції на внутрішньому ринку -105

· Вартість телефонних ліній для бізнес-абонентів - 104

· Застосування широкосмугового Інтернету в домогосподарствах -100


До найбільш нагальних проблем, що стосуються питань галузевої інформатизації, належать:

1. Неврегульованість нормативної бази щодо порядку, форм та змісту інформаційного обміну між управлінськими установами, результатом чого с як дублювання інформації, так і її відсутність.

Користувачі вимагають доступу до інформаційних ресурсів інших структур, але не формулюють конкретно, для вирішення яких завдань яка саме інформація потрібна та хто її продукує. Це свідчить про недостатню ефективність інформаційної взаємодії підрозділів на організаційно-адміністративному рівні.

Головним неврегульованим моментом щодо форм та засобів інформаційної взаємодії на сучасному технологічному рівні є відсутність правового статусу електронних документів.

2. Неврегульованість нормативно-технічного забезпечення (стандарти, технічні умови тощо) процесів інформатизації є чинником, що певною мірою

утруднює взаємодію та координацію програм інформатизації Тут є досить багато неврегульованих моментів - починаючи з відсутності сталої термінології та стандартів і закінчуючи відсутністю критеріїв класифікації засобів інформатизації. Ці чинники впливають переважно саме на органи, оскільки приватні підприємницькі структури мають змогу вирішувати їх у робочому порядку, як, власне, і закріплюються зараз більшість стандартів у цій сфері діяльності. Орієнтація Держстандарту України на прийняття ISO-сумісних стандартів у сфері інформатизації за прискореною процедурою слід вважати оптимальним шляхом вирішення цієї проблеми.

3. Використання застарілої або нестандартної обчислювальної техніки для забезпечення виконання функцій. Це не завдає перешкод виконанню функцій, що покладені на інформцентри чинним законодавством. Переважну більшість (приблизно 70%) персональних комп´ютерів, що використовуються у виробництві в якості робочих станцій, становлять Windows-сумісні комп´ютери класів 486DX2-80 - Intel Pentium 166-233 (орієнтовані на роботу з операційними системами сімейства Windows 95, 98). Всі вони, незважаючи на моральну застарілість (комп´ютери цих класів зняті з виробництва), сумісні з найсучаснішими моделями, принаймні на рівні обміну даними.

4. Проблема придатності існуючих галузевих інформаційних систем для інтеграції на національному рівні ще не знайшла відповідного відображення в інформатизацінних програмах. Інтеграція галузевих інформаційних систем до загальнонаціональної можлива за умови чіткого формування інформаційних потоків та їх технічної реалізації на платформі, що належить до відкритих систем.

Виконанню цього завдання має сприяти розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо інтеграції програмного, інформаційного, технічного забезпечення інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення, інженерії якості програмних систем. На підтримку процесів соціально-економічного розвитку будуть створені інтегровані системи баз даних та різнострокового моніторингу основних індикаторів перебігу цих процесів в країні, окремих регіонах та галузях економіки. Продовжуватиметься створення інших інформаційно-аналітичних систем, які значною мірою дозволять автоматизувати виконання їх функціональних завдань.

У межах формування національної інфраструктури інформатизації основна увага приділяється виконанню інтегруючих завдань:

розробленню концепції та програми створення національної телекомунікаційної інфраструктури, а також створенню першої черги телекомунікаційної інфраструктури;

- розробленню концепції та програми створення інформаційнім ресурсів органів державної влади, а також створенню автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру і державного банку цифрової картографічної інформації території України з використанням геоінформаційиих технологій.

Передбачається розвиток інформаційних технологій, насамперед у тих ділянках, де вітчизняні розробки відповідають світовому рівню. Це стосується, зокрема, нейромережних технологій, створення засобів інтелектуалізації широкого призначення.

Головною характеристикою стану інформатизації в Україні е посилення її ролі та значимості для суспільства.

Державна політика інформатизації спрямовувалася ш, раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалv матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної´ „формаційної інфраструктури в інтересах розв´язання комплексу поточних.а перспективних завдань розвитку України, забезпечення системного, комплексного і узгодженого розвитку інформатизації.

Продовжувалося міжнародне співробітництво у сфері інформатизації, ринок інформатизації все більш окреслюється і поступово розвивається, помітно активізувався процес інформатизації у регіонах.

Завдяки великій наполегливій і копіткій роботі Державної, галузевих та регіональних комісій широке коло складних науково-технічних га високоінтелектуальних завдань, які стосувалися роботи більш як 15 тисяч комп´ютеризованих систем, знайшли в нашій країні своєчасне і ефективне вирішення з мінімальними матеріальними та фінансовими витратами.

Проведений аналіз стану інформатизації у виробничих та управлінських структурах засвідчив, що в більшості структур ще не на достатньому рівні сформована цілісна система інформаційних потоків як у межах галузі (сфери діяльності), так і між різними галузями. Це можна вважати ознакою того, що ніс не встановлено зв´язок між функціями, які покладені на відповідні структури, та потрібними для цього інформаційними ресурсами, технологіями й технічними засобами, а також відповідними повноваженнями.

Відповідним чином різний характер мають і програми інформатизації галузей, що існують у різних формах. Однією з головних причин такої ситуації є фактична відсутність системної, багаторівневої, нормативно підкріпленої, базованої на певній ідеології та стратегії галузевої державної політики. Тому, незважаючи на низку незаперечних здобутків та амбітних планів (наприклад, розгортання національної 40-мережі), потрібно констатувати наступне.

1. Спостерігається низка сталих негативних тенденцій у динаміці показників розвитку:

- збереження значного дисбалансу між віковими, регіональними аудиторіями вітчизняного сегмента мережі інтернет: Київ та міста-мільйонники досі запишаються основним джерелом вітчизняної інтернет-аудиторії (на 6 міст припадає 25 % від загальної інтернет-аудиторії). Крім того, інтернет на сьогодні залишається переважно молодіжним середовищем - частка користувачів старше 45 років складає лише 18 % від загальної кількості;

- ступінь розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет (один з найактуальніших глобальних трендів) в Україні можна оцінити як критично низький. Рівень проникнення таких послуг в Україні складає лише 4,17 %, що значно нижче середньосвітового показника - 7,02 %; амбітні за своєю суттю проекти (на кшталт Національного проекту «Відкритий світа - створення інформаційно-комунікаційної 4G освітньої мережі національного рівня) не завжди мають повноцінне обгрунтування в сенсі перспектив використання та готовності

України функціонувати в межах подібних систем на технологічному, управлінському, економічному, освітянському, політичному рівнях.

2. Зберігаються значні прогалини на нормативному рівні (включно з міжнародними зобов’язаннями):

- усупереч рішенням і домовленостям Женевського (2003 р.) та Туніського (2005 р.) самітів з розвитку інформаційного суспільства Україна досі не прийняла ані Стратегію розвитку інформаційного суспільства, ані Стратегію впровадження електронного урядування;

- в Україні досі не прийнято низку ключових документів, що мають сприяти формуванню розвиненого інформаційного суспільства: Інформаційний кодекс України, Стратегія розбудови інформаційного суспільства, не створено Національну систему індикаторів розвитку інформаційного суспільства.

Рекомендації. З метою подолання негативних тенденцій у розбудові інформаційного суспільства України та надання цьому процесу системності та впорядкованості необхідно здійснити низку заходів.

3. Має бути вжито заходів задля зміни самого розуміння суті й сенсу розвитку ІС в Україні, подальшої механічної технологізації проблеми розвитку інформаційного суспільства та створено належні умови для розбудови суспільства, що базується на знаннях. Цей процес мяг бути підпорядкований Президенту України та спрямовуватися в межах Програми економічних реформ і Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу.

Зокрема пропонується:

- прийняття Указом Президента України нового концептуального документа - Стратегії розбудови інформаційного суспільства (з подальшим переглядом пріоритетних напрямів колені 3 роки), яка б визначала ключові параметри нового типу суспільства, пріоритети розвитку, конкретні цілі та механізми їх забезпечення. На концептуально-програмному рівні Стратегія має базуватися на нині чинних основних профільних актах - законах України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007-2015 роки», а також Національній програмі інформатизації - продовжувати їх і розвивати (або коригувати) основні їх положення. У Стратегії мають бути розкриті програми дій та/або системи заходів за ключовими напрямками розбудови ІС в Україні;

- з метою контролю за виконанням Стратегії вбачається доцільніш створити при Президентові України Національну раду з розбудови інформаційного суспільства в Україні під його головуванням та зі входженням до її складу представників органів державної влади, що відповідають за інформатизацію, науковців, представників відповідних недержавних організацій і тих політичних сил, що зацікавлені в розвитку нового, конкурентного типу суспільства в Україні.

4. Прийняття Інформаційного кодексу України. Для цього, необхідні:

1) визначення внутрішньої структури та ієрархії актів інформаційного законодавства України на рівні правової доктрини;

2) прийняття необхідних змін та доповнень до законів України, що регулюють інформаційні відносини.

Такі кроки дозволять упорядкувати інформаційні відносин,, и у країн, „ межах чіткої ієрархи законів та єдиної системи правових норм і понять

Такі системи має врахувати вже розроблені пропозиції Державним комітетом з питань науки інновацій та інформатизації України для Держкомстату, однак із доопрацюванням з огляду на необхідність гармонізувати дані показники з відповідними європейськими критеріями вимірювання інформаційного суспільства.

Доречним є ініціювання створення в межах проекту «Східне партнерство» спеціальної європейської програми, в межах якої відслідковувались би тенденції розвитку інформаційного суспільства, і зокрема порівнювалися б статистичні дані (індикатори) такого розвитку, в країнах-учасницях згаданого проекту. Цс дозволило б принаймні на рівні підходів до формування масивів статистичних даних уже нині адаптуватися до вимог ЄС.

У довгостроковій перспективі Україна потребує перегляду державної політики щодо залучення інтернет-користувачів до активнішого соціального життя в інформаційному суспільстві. Крім традиційних для будь-якої демократичної країни проблем залучення громадян до функціонування систем електронного урядування, об’єктивною потребою є вирівнювання регіонального розподілу кількості інтернет-користувачів з метою збільшення рівня проникнення інформаційної інфраструктури в сільську місцевість і здешевлення її використання.

Важливими залишаються проблеми призупинення на засадах матеріального та морального стимулювання «відток мізків», трудової міграції за межі країни фахівців високого рівня та налагодження системи пожиттєвого навчання, а також інноваційного реформування ринку праці та забезпечення його гнучкості на засадах упровадження прямих і зворотних зв´язків між ринками праці та ринками фахової підготовки й перепідготовки (післядипломної освіти).

Задані проблеми зумовлюють необхідність структурної реорганізації освітньої системи та істотне збільшення бюджетних і позабюджетних видатків на освічу в тій частині, що стосується науково-дослідницької роботи викладачів та студентів. У перспективі треба перетворити українські університети за кращими західними взірцями у центри науково-дослідницької роботи й технологічних інновацій, а також позбавиш статусу «національний» університети й інші освітні заклади, що не відповідатимуть даним критеріям і не будуть конкурентоспроможними на національному, європейському та світових освітніх ринках.

Необхідно розробити конкретні державні механізми для забезпечення стратегічного розвитку економіки в напрямі «десировинізації» та збільшення у структурі економіки питомої ваги інтелектуальних послуг, що базуються на новітніх наукових знаннях; збільшити частку ринкової економіки в секторі ІКТ з відповідним зменшенням державних дотацій та протекціонізму; впроваджувати заохочувальну фіскально-податкову політику для розвитку спектра послуг ІКТ.

В Україні назріла дебюрократизація на засадах упровадження технологій електронного урядування держапарату. Це зумовлює необхідність налагодження системного діалогу між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства шляхом використання новітніх ІКТ.

Враховуючи складну демографічну ситуацію, необхідно залучати старше покоління до використання сучасних інформаційних технологій, і зокрема мережі інтернет. На сьогодні лише 3 % від загальної кількості користувачів становлять особи старші 60 років, що фактично означає їх виключність із загальнодержавних процесів розбудови нового типу суспільства, хоча одним із гасел європейських програм інформатизації було й залишається таке: «Нікого не залишати позаду». Як відомо, кількість лише пенсіонерів в Україні сягає 13,7 млн осіб, отож майже третина населення держави залишається поза межами важливих суспільних процесів

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)