Мовна агресія як маніпулювання свідомістю адресатів

Сьогодні дослідники дуже багато говорять про маніпуляції та маніпулювання свідомістю людей у зв’язку з широким розвитком в суспільстві таких явищ, як інформаційні технології, рекламний вплив та ін. У недавньому минулому про маніпулювання свідомістю людей в нашій країні у широкій пресі не говорилося майже нічого, однак саме маніпулювання в радянському суспільстві було доволі поширене. Безумовно, були знайомі з явищем маніпуляції свідомістю й закордонні країни. Сьогодні маніпулятивні практики ввійшли в соціальне життя, вони обговорюються в науковій та популярній літературі, є предметом уваги й теоретиків, й практиків у різних сферах соціуму [17, 204].

Декілька визначень маніпуляції подав російський науковець Є. Л. Доценко. У своїй роботі «Определение манипуляции» він визначав маніпуляцію як «вид психологического воздействия, искусное исполнение которого ведет к скрытому возбуждению у другого человека намерений, не совпадающих с его актуально существующими желаниями».

Але найбільш зручним в практичних цілях Доценко вважає таке визначення: «манипуляция – это действия, направленные на «прибирание к рукам» другого человека, помыкание им, производимые так искусно, что у того создается впечатление, будто он самостоятельно управлят своим поведением» [15, 248].

Західні теорії маніпулювання розроблялися довгий час як у середовищі фундаментальних психологічних шкіл, так й серед практиків, більш налаштованих на використання теорії житті. Один з найвідоміших дослідників маніпулювання – Дейт Карнегі.

Крім теорії Д. Карнегі, до чиїх робіт деякі сучасні спеціалісти з комунікації ставляться критично, найбільшу відомість отримала нова течія – нейролінгвістичне програмування (НЛП), відомими представниками якого є Р. Бендлер та Д. Гриндер.

Деякі представники НЛП, наприклад, Джозеф О’ Коннор та Джон Сеймор, оцінюють маніпуляції як позитивний феномен, сукупність моделей, навичок та технологій для того, щоб мислити та діяти ефективно в цьому світі, визначая мету НЛП – бути корисним, розширювати свій вибір та робити життя краще [17, 204-205].

Інший погляд висловлюється у працях російський дослідників, наприклад С. Г. Кара-Мурзи, який пише: «Какой же вид воздействия на наше поведение мы определим как манипуляцию? Ясно, что само слово имеет отрицательную окраску. Им мы обозначаем то воздействие, которым недовольны, которое побудило нас сделать такие поступки, что мы оказались в проигрыше, а то и в дураках» [13].

Вивчивши різні підходи до оцінки маніпуляції в соціальній практиці, В. В. Знаков прийшов до «соломонового рішення», поділивши всі існуючі в світі маніпулятивні впливи на «соціально бажані» та «несхвалювані». В першому випадку, згідно його трактовці, мова йде про маніпуляцію, яку людина чинить з кращих мотивів, бажая допомогти іншим, в другому – маніпуляція скерована лише на отримання власного зиску [12, 48].

Для нас являє інтерес саме другий тип маніпуляції, бо саме він найчастіше використовується в ЗМІ. Мовна агресія деяким чином впливає на читача, маніпулює його поглядами та думками.

У друкованих засобах масової інформації на читача впливають через мовне маніпулювання.

Мовне маніпулювання – це відбір та використання засобів мови, за допомогою яких можна вплинути на адресата мовлення [6, 109].

Російська мова має настільки багаті та виразні засоби всіх рівнів, що дозволяє одні й ті самі ситуації описувати по-різному. А це призводить до можливості створювати маніпулятивні картини дійсності, які, з одного боку, орієнтовані на підсвідомий психологічний вплив на споживача інформації, а з іншого – створюють образ такої дійсності, яка повністю підлягає авторській позиції [6, 110].

Сучасні лінгвісти, фізіологи, психологи встановлюють все більш точно виміряні співставлення в реакціях людської психіки на різні види та варіанти словесних конструкцій. Особливо детальний розбір спонукально-прагматичної підсистеми мовного спілкування міститься в монографії Л. А. Кисельової «Язык как средство воздействия» [23, 4-5].

Ю. Романюк вважає, що нинішній соціально-психологічний, моральний стан суспільства перебуває на межі повного розбалансування. І винні у цьому саме засоби масовї інформації [20, 16-17].

Поиск по сайту: