Визначення і типи мовної агресії в журналістиці

За минулі десятиліття багато чого змінилося в суспільно-політичному житті країни, і це не могло не відбитися на засобах масової інформації. Свобода слова змінила не тільки роль ЗМІ в суспільстві, але й призвела до якісних змін мови і стилю публікацій, манери подачі повідомлень.

Однією з рис, що характеризує функціонування сучасної російської літературної мови, є посилення відносин ворожості, агресивності між учасниками спілкування, що зокрема проявляється і в ЗМІ [7].

У повсякденній мові слово «агресія» означає безліч різноманітних дій, що порушують фізичну чи психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріальної шкоди, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам або ж ведуть до її знищення.

Мовна агресія – це, відповідно, агресія, інструментом якої є не сила, а слово. Таким чином, слово – це загальна ланка між ЗМІ і мовною агресією [1].

У нашому дослідженні ми будемо використовувати наступне визначення: «языковая агрессия – превышение границ огрубления и вульгаризации литературного языка, которые проявляются в перенасыщенности текста ненормативной лексикой (ругательной, с установкой на грубость образа), негативной оценкой личности через использование ярлыков, чрезмерной экспансией иноязычных слов и нарушением языковых норм, ситуативно и стилистически не оправданных» [24].

Мовна агресія може змінюватись за ступенем інтенсивності та формами її прояву: від висловлення неприязні й недоброзичливості до словесних образ [25].

З метою привернення уваги читачів, впливу на їх думки, почуття і навіть вчинки, ЗМІ використовують різноманітні мовні засоби, синтаксичні конструкції і прийоми.

Агресія може проявлятися на лексичному, граматичному та текстовому рівнях.

Мовна агресія може бути:

- експліцитною, тобто вираженою явно, відкрито;

- імпліцитною, тобто замаскованою, вираженою неявно.

Лексичні засоби вираження експліцитної агресії:

а) невмотивоване використання іншомовних слів – мова не йде про абсолютну відмову від використання запозичених слів у ЗМІ, оскільки одні з запозичень можуть бути необхідні носіям мови, а інші – ні. Тут багато чого залежить від сфери та мети їх вживання [7].

Людина, сприймаючи іншомовне слово, найчастіше англо-американське, і не маючи необхідні знання англійської мови для розуміння його значення, відчуває стан напруженості і тривоги. Отже, адресант, що проявляє експліцитну агресію, виступає в якості агресора і викликає стан загрози самоповазі та самооцінки адресата [14].

Використання неологізмів в мові викликає великі труднощі, тому що лексична, граматична, синтаксична й стилістична характеристики багатьох нових слів ще не повністю визначилися. Звернення до неологізмів завжди повинно бути стилістично мотивованим, їх треба використовувати відповідно до літературно-мовних норм [10, 86];

б) як експліцитний прояв мовної агресії можна розглядати використання в текстах газети жаргонних і просторічних слів. Газети і телебачення заговорили «мовою вулиці», іноді здається, що журналісти ставлять перед собою мету пропагувати просторіччя, жаргони і навіть лайливі вирази. Можна говорити, що у ЗМІ спостерігається експансія лексики малих соціумів [7].

Якщо до недавнього часу можна було говорити про емоційний самоконтроль мовця, про «автоцензуру» і дотримання етикету, то зараз журналісти практично не піклуються про адресата, постійно порушуючи його мовні права.

В останні роки навіть найпопулярніші та найбільш респектабельні газети рясніють розмовними, грубо-просторічними, жаргонними і навіть лайливими словами і виразами.

Імпліцитно мовна агресія проявляється через мовну демагогію. «Под языковой демагогией понимаются приемы непрямого влияния на читателя, когда идеи, которые необходимо внушить ему, не высказываются прямо, а внушаются постепенно путем использования возможностей, которые представляются языковыми механизмами» [7].

Засоби вираження імпліцитної агресії поділяються на граматичні та лексичні.

Граматичні засоби вираження імпліцитної агресії:

а) використання імператива (наказового способу);

б) використання питання – «агресивні» питання використовуються у певному колі ситуацій, вони задають певний тип агресивного ставлення до адресата. Вони використовуються, коли, на думку мовця, адресат недостатньо спостережливий або не кмітливий, не помічає очевидного або ж не робить того, що від нього вимагає ситуація. Їх мета – дорікнути або зачепити адресата [4].

Лексичні засоби вираження імпліцитної агресії:

а) використання метафор – навіть найбільш поверхневий аналіз газетних текстів робить зрозумілим, що нам намагаються нав'язати бачення світу через призму метафори війни (наше життя визначається метафорою війни і жорстокої бійки). Для опису та характеристики соціальних, політичних, економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, використовуються слова і вирази військової тематики [7];

б) використання прагматично забарвлених синонімів замість нейтральних – одним із способів вираження імпліцитної агресії є використання гіперболи (гіперболізація дієслів і т.п.) [14];

в) використання прагматично забарвлених часток – частки, що передають імпліцитну агресію, часто використовуються в комбінації з синтаксичними конструкціями. Їх функцією є вираження непрямої агресії [4].

Таким чином, мовна агресія заснована на маніпуляції свідомістю одержувача інформації, базується на некритичному сприйнятті текстів. Посиленню впливу сприяє її імпліцитний характер, що обходить поріг свідомості і впливає на несвідому сферу споживача інформації.

Поиск по сайту: