Апеляційний суд Кіровоградської області

Завдання індивідуальної роботи

«Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників як докази у цивільних справах»

Виконав:

Шепелєв В.І.

3 к.,1 гр.,10 ф.

Перевірив:

доц. Бігун В.А.

Харків 2014

1. В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу Будинковолодіння № 4, просив суд зобов"язати третю особу оформити окремі особові рахунки на нього та ОСОБА_4, ОСОБА_3. Оскаржуваним заочним рішенням в позові ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що згідний сплачувати комунальні послуги за себе, однак відповідно до частки житлової площі яку займає, оскільки дійти згоди з відповідачами щодо оплати комунальних послуг не може. На його думку, при ухваленні рішення судом не враховано, що апелянт добровільно хоче сплачувати кошти за комунальні послуги, однак через неприязні відносини з відповідачами, які створюють йому перешкоди у користуванні його частиною квартири, не може здійснити свій обов'язок. Просить суд скасувати рішення міського суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити, зобовязати КЕВ Будинковолодіння № 4 оформити окремі особові рахунки для сплати коштів за житлово-комунальні послуги, згідно яких 121/358 частин витрат покласти на нього, а 237/358 на відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(витяг)

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також представник третьої особи БУ № 4 КЕВ м. Львова в судове засідання не прибули, відповідачі не повідомили суд про причину неявки, представник третьої особи подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи із наступного.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що визначений позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст. 16 ЦК України, відповідно, такий може бути застосований лише після визначення порядку користування житлом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права [1].

2. В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування дозволу на будівництво двоповерхової літньої кухні - котельні - убиральні.

З врахуванням змінених позовних вимог звернувся до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4,третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування дозволу №4479 від 18.11.2005 року, виданого управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради на будівництво двоповерхової літньої кухні - котельні - убиральні розміром 11,6 х 10 м., яка належала ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 1.07.2004 року.

В обґрунтуванні своїх вимог зазначив, що у відповідності до договору дарування від 07 лютого 1987 року йому належить 19/50 частин будинку з надвірними будівлями під АДРЕСА_1, а саме: жилий будинок 1/2 частина, з надвірними спорудами: погріб літ «Б», сарай літ «Г», розмірами 4,63 х 4,20 м, вбиральня літ. «Д», навіс літ.»Ж», водопровід, ворота.

Апеляційний суд Кіровоградської області

УХВАЛА

Іменем України

06.02.2014

(витяг)

Судом першої інстанції було встановлено, що між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 порядок користування та володіння житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями визначений не був, договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до належних їм часток у праві спільної власності не укладався.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позових вимог в повному обсязі.

Зокрема зазначається, що 9 квітня 2013 року було клопотання представника позивача про залучення до справи у якості відповідача ОСОБА_4, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а в рішенні суду зазначено тільки ОСОБА_5 Посилається на покази свідка ОСОБА_7 щодо знесення сараю та збудови літньої кухні без погодження з ОСОБА_2 Далі текст апеляційної скарги по суті дублює позовну заяву. З посиланням на ст.393 ч.1 та п.4.ч.1.ст268 ЦК України зазначає, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визначається судом незаконним та скасовується.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи.

Так, довідкою про належність нерухомого майна від 9.03.2011 року встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_7 - 9/50 ч. (приватна спільна часткова) згідно договору дарування від 09.06.1995 року №288, - ОСОБА_2 -19/50 ч. (приватна спільна часткова) згідно договору дарування від 07.02.1987 року №2-344, - ОСОБА_5 - 11/25 ч. (приватна спільна часткова) згідно договору дарування від 16.11.2010 року № 2071 (а.с. 69).

Встановлено, що згідно з договором дарування від 07.02.1987 року ОСОБА_2належить 19/50 ч. будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1. Будинок 1/2 ч. цегельний, на 1/2 ч. саманний, обкладений цеглою, загальною площею 78,16 кв.м., має такі надвірні споруди: погріб літ Б, сарай літ. Г, вбиральня літ Д, навіс літ Ж, водопровід, ворота, розташований на земельній ділянці площею 555 кв.м. (а.с.8-10).

Згідно договору дарування частини житлового будинку від 01.07.2004 року ОСОБА_4 належить 11/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, за вищезазначеною адресою Цей будинок на 1/2 цегельний, на 1/2 ч. саманний, обкладений цеглою загальною площею 129,94 кв.м., в тому числі житловою площею 78,16 кв.м. має такі надвірні споруди, що до нього прилягають: літні кухні ВвЗ, сараї Г,Е, вбиральня Д, гараж Л, погріб К, водопровід +, ворота №, розташований на земельній ділянці площею 555,1 кв.м.(а.с.61).

З договору дарування частини житлового будинку від 13 грудня 2005 року видно, що ОСОБА_4 подарувала 11/25 ч житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 ОСОБА_6. Цей житловий будинок на 1/2 цегельний, на 1/2 ч. саманний, обкладений цеглою загальною площею 129,94 кв.м., в тому числі житловою площею 78,16 кв.м., має такі надвірні споруди, що до нього прилягають: сарай Е, вбиральня Д, гараж Л, літня кухня З, погріб К, л/кухня-котельня-убиральня-М, розташований на земельній ділянці площею 555,1 кв.м.(а.с.65)

У свою чергу ОСОБА_6 подарував цю 11/25 частку житлового будинку ОСОБА_5 відповідності договору дарування від 16 листопада 2010 року.(а.с.66-68).

На аркуші справи 7 мається спірний дозвіл Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин № 4479 від 18 листопада 2005 року на будівництво ОСОБА_4 двоповерхової літньої кухні - котельні - убиральні розміром 11,6 х 10 м. в домоволодінні по АДРЕСА_1, - правовий акт індивідуальної дії,- який видано на підставі рішення міськвиконкому від 24 грудня 2003 року №1699 (а.с. 7).

У відповідності до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач, який мешкає в тому ж самому будинку АДРЕСА_1 (як вказано у позовної заяві), не міг не знати та не бачити таке будівництво. Також позивач мав право ознайомитися з дозвільною та будівельною документацією саме на стадії будівництва, тобто в грудні 2005 року.

У відповідності до ч.15 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на 2005 рік, у разі, якщо фізична особа або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.

Спірне будівництво було закінчено в грудні 2005 року, тому підстав для настання зазначеного наслідку немає. Інших підстав для припинення чинності дозволу на будівництво або для його скасування законодавством не передбачено.

Що стосується порушення у зв'язку з прийняттям спірного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то як убачається з позовної заяви та зміни до позовної заяви відсутні посилання на порушення будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача. (а.с.2-5;153-154).

Відповідно до ч. І ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 4 ст.357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається, що у відповідності до даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 20.12.2012р. збудована літня кухня-котельня-вбиральня (літера «М») на місці сараю (літера «Г»), який згідно розподілу часток належав позивачу.

Згідно ч.ч.І,4 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку у праві спільної часткової власності на це майно.

Судом першої інстанції було встановлено, що між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 порядок користування та володіння житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями визначений не був, договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до належних їм часток у праві спільної часткової власності не укладався.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те що, не було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 є безпідставним, оскільки в суді першої інстанції було встановлено, що вказана особа померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що судом не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 є також безпідставним. Оскільки цей свідок пояснив у суді, що позивач раніше проживав у спірному будинку. На час слухання справи не проживає близько 10 років, проте свідок його бачив у будинку за цей період близько 5-6 разів.

Тобто, як вище вже було зазначено, що позивач не міг не знати та не бачити таке будівництво, також мав право ознайомитися з дозвільною та будівельною документацією саме на стадії будівництва, тобто в грудні 2005 року.

Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.[2]

3. В червні 2012 року позивач звернувся в суд з вищезазначеним позовом і просив стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10187 грн. 05 коп. та в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 5 000 грн. та витрати пов'язані із розглядом справи.

Поиск по сайту: