ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року

(витяг)

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в повному обсязі таким вимогам не відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що 25 грудня 2008 року між ОСОБА_2 /позикодавець/ та ОСОБА_4 /позичальник/ укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець в порядку та на умовах визначених договором надав позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений цим Договором термін. Розмір позики за цим договором становить 46 500 грн. /п.2.1/. Термін позики визначається з моменту набуття чинності цим Договором і становить 30 календарних днів та завершується 26 січня 2009 року. /п.4.1/. п.7.1. Договору передбачено про набуття чинності цим договором з моменту передачі коштів у сумі, визначеній у п. 2.1. цього договору, позичальнику і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Зазначену суму по цьому Договору ОСОБА_4 отримав, про що особисто розписався. /а.с. 6, 24/.

01.06.2009 року між ОСОБА_2 /позикодавець/ та ОСОБА_4 /позичальник/ укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець в порядку та на умовах визначених договором надав позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений цим Договором термін. Розмір позики за цим договором становить 62 000 грн. /п.2.1/. Термін позики визначається з моменту набуття чинності цим Договором і становить 30 календарних днів та завершується 30 червня 2009 року. /п.4.1/. п.7.1. Договору передбачено про набуття чинності цим договором з моменту передачі коштів у сумі, визначеній у п. 2.1. цього договору, позичальнику і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Зазначену суму по цьому Договору ОСОБА_4 отримав, про що особисто розписався. ОСОБА_5 підтвердила отримання зазначеної суми, про що також особисто розписалась. /а.с. 5, 25/.

Таким чином на момент звернення 16.09.011 року позивача до суду з відповідним позовом у відповідача ОСОБА_4 виникла заборгованість по обом договорам - від 25.12.2012 року та 01.06.2009 року і становила 108 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.

Факт передачі позивачем і отримання відповідачем ОСОБА_4 обумовлених у договорах коштів є доведеним, з чим погоджується судова колегія.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач - ОСОБА_4 свої зобов'язання по поверненню боргу за договором безпроцентної позики в обумовлені у договорах терміни не виконав, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення суму боргу за договором позики з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Проте ухвалюючи рішення про стягнення 3% річних від простроченої суми, суд виходив із загальної простроченої суми за три роки, тоді як необхідно було виходити із суми заборгованості за кожним договором окремо, оскільки такі укладені в різний період часу на різні суми.

Колегія суддів погоджується з наведеним розрахунком, долученим до апеляційної скарги апелянтом, оскільки правильність проведення такого розрахунку перевірена. Так, за договором від 25.12.2008 року кількість прострочених днів до дня подачі позову до суду становить 962, що в розрахунку 3% річних становить 3 676 грн. 68 коп.

За договором від 01.06.2009 року - кількість прострочених днів становить - 807, що в розрахунку 3% річних становить 4 112 грн. 38 коп. Таким чином сума трьох відсотків річних буде становити 7 789 грн. 06 коп.

Аналогічно необхідно було провести розрахунок з приводу нарахування інфляційних втрат. Так сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: І Іс = (І І 1:100) х (І І 2:100) х (ІІ 3:100) х…(І І Z:100), де І І 1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, І І 2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення,... І І Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Тому колегія суддів погоджується з правильністю розрахунку наведеним апелянтом, де розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором від 25.12.2008 року становить 57 662 грн. 57 коп. /сукупний індекс інфляції 1,240/, а за договором від 01.06.2009 року - 72 865 грн. 24 коп. /сукупний індекс інфляції 1,175/. Таким чином заборгованості з врахуванням індексу інфляції становить 130 527 грн. 81 коп.

На підставі вищенаведених розрахунків до стягнення підлягає 138 316 грн. 87 коп. /130 527 грн. 81 коп. +7 789 грн. 06 коп./.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У відповідності до вимог ст.57 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно ст. 58 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивач не довів, що кошти отримані ОСОБА_4 були використані в інтересах сім»ї.

З пояснень представника відповідачів при розгляді справи за апеляційною скаргою, остання від імені довірителів взагалі заперечувала факт отримання відповідачем ОСОБА_4 грошей, обумовлених у договорах позики. Крім того, відповідачі не зазначали про вчинення обох правочинів у інший період часу та не пояснили про наявність інших обставин, за яких складено тексти вказаних договорів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову.

[1] http://reyestr.court.gov.ua/Review/35228936

[2] http://reyestr.court.gov.ua/Review/37042231

[3] http://reyestr.court.gov.ua/Review/32973132

[4] http://reyestr.court.gov.ua/Review/32220030

[5] http://reyestr.court.gov.ua/Review/31972473

[6] http://reyestr.court.gov.ua/Review/36046447

[7] http://reyestr.court.gov.ua/Review/35226767

Поиск по сайту: