ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. За умовами ст.ст.58, 59 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими

04 грудня 2013 року

За умовами ст.ст.58, 59 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги визнати обґрунтованими не можна, оскільки апелянт зазначає на обставини, які доказами не являються і прийняті до уваги не можуть бути. Так, зокрема, він посилається на часткове задоволення його позовних вимог, заявлених у іншій справі між тими же сторонами, вирішеній рішенням Красно гвардійського районного суду від 10 лютого 2011 року (ар. сп. 27,182) і вважає за можливе задоволення його вимог у справі, що розглядається нині, що діючим законодавством не передбачено. А окрім того, вказане рішення скасовано ухвалою того ж суду від 15 березня 2013 року (ар. сп. 68), одним із предметів розгляду даної справи, зокрема, являлось стягнення з відповідача суми за придбаний позивачем пам`ятник.

Доводи апелянта про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача половину вартості пам`ятника для батьків та родичів при розгляді даної справи визнати обґрунтованими також не можна, оскільки в даній справі такі вимоги не заявлялись і предметом розгляду суду першої інстанції при розгляді даної справи не були.

Пояснення ж позивача апелянта про те, що йому при перегляді справи за № 2-1200/11 було відмовлено в задоволенні позовних вимог, а тому його вимоги підлягають задоволенню суттєвими і обґрунтованими вимогами законодавства не являються.

Решта приведених в апеляційній скарзі доводів позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, зібраним доказам дана оцінка, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін[6].

7. В січні 2013 року позивачі звернулися в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», Відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області, Реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійсними, зобов`язати відділ держземагенства скасувати державну реєстрацію договорів оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивачі покликались на те, що вони є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Жуківської сільської ради, Золочівського району, Львівської області. З метою отримання у користування належних їм на праві приватної власності земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, представниками ТзОВ «Лендком ЮА» у 2011 році надано позивачам проекти примірних договорів оренди землі для ознайомлення та подальшого підписання. Усі необхідні графи, які стосувались істотних умов договору, були незаповненими, а саме: дата укладення договору, посилання на правовстановлюючий документ на земельну ділянку, загальна площа земельної ділянки, нормативна грошова оцінка, орендна плата, підпис та відтиск печатки уповноваженої особи орендаря. Вважаючи, що вони дали лише згоду на майбутнє підписання реальних, а не проектів типових, примірних договорів, вони проставили підписи в пустих примірниках, при цьому не надали уваги наслідкам таких дій, а саме подальшої реєстрації цих договорів. Аналогічним чином вони підписали і акти приймання-передачі.

УХВАЛА

Поиск по сайту: