 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Облік електроенергії
Засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, що використовуються для визначення обсягу споживання електричної енергії та електричної потужності;
Для вимірювання кількості спожитої електроенергії використовують індукційні чи електронні лічильники. Лічильники – це інтегрувальні прилади. Їх установлюють для розрахункового (комерційного) обліку електроенергії. Вони повинні мати клас точності не нижче 2.0, а якщо приєднуються через трансформатори струму, то трансформатори повинні мати клас точності 0,5. Узагалі лічильники активної енергії мають класи точності 0,5; 1,0; 2,0 і 2,5. Найпоширенішими, особливо на малих підприємствах і в побуті, є лічильники індукційної системи.
Для реєстрації електричної енергії кожен лічильник має лічильний механізм, який є лічильником обертів і з’єднаний з рухомою частиною зубчастою передачею.
Індукційний лічильник має послідовну (струмову) обвитку, паралельну обвитку (напруги), рухомий алюмінієвий диск і гальмівний постійний магніт.
Два змінні магнітні потоки (утворені струмами у струмовій обвитці й обвитці напруги), що пронизують диск, утворюють обертовий момент, який в лічильниках активної потужності пропорційний активній потужності кола.
На щитку у вікні лічильника подані такі дані: позначення лічильника, наприклад, СО-2 чи С0-5 (де буквами СО російською абревіатурою називають счетчик однофазний); одиниці вимірювання електроенергії, наприклад кВт·год; номінальну напругу, наприклад 220 В; номінальний струм, наприклад 5 А; максимальне значення струму, за якого похибка обліку не виходить за межі класу точності (значення струмів подають однією стрічкою, наприклад 5 – 15, де 5 А – номінальний струм, 15 А – максимальний струм); клас точності приладу – цифри у кільці (наприклад – 2,5); передатне число лічильника, наприклад 1 кВт·год = 1250 обертів диску. Стрілка біля щілини для диска показує правильний напрям його обертання.
Випускають однофазні й трифазні типи лічильників.
Рис. 3.2. Вимірювання енергії однофазного змінного струму
Схеми вмикання однофазних лічильників змінного струму показані на рис. 3.2: ліворуч - схема безпосереднього вмикання; праворуч - схема з вмиканням струмової котушки через трансформатор струму. Індексом Г позначені проводи від джерела живлення (генератора), індексом Н позначені проводи до електроприймача (навантаження).
Кількість спожитої електричної енергії за певний проміжок часу визначається різницею між кінцевим і початковим показами лічильника; у випадку схеми безпосереднього увімкнення лічильника:
,
де Nk –кінцеві покази лічильника (на момент завершення спостережень); Nп – початкові покази лічильника (на момент початку спостережень).
Якщо лічильник увімкнено через трансформатор струму, то отриману різницю показів необхідно помножити на коефіцієнт трансформації трансформатора струму (коефіцієнт перерахунку):
,
де 
– коефіцієнт трансформації трансформатора струму;
I 1 ном , I 2 ном – номінальні струми відповідно первинної та вторинної обвиток трансформатора струму.
На заміну електромеханічним лічильникам індукційного типу тепер приходять електронні (статичні) лічильники – компактні, надійні, високоточні (клас точності 0,2 і 0,5). Вони можуть виконувати й додаткові функції: вимірювати значення струму, потужності, видавати інформацію в електронну мережу тощо. Основними їхніми елементами є електронні мікросхеми (ІС) виробництва фірм Analog Devices, SAMES тощо.
Рис. 3.3. Електронні лічильники електричної енергії типу “Каскад-1.10/2.0-П” ВО “Київприлад” (а) і СОЕ-5020 АК“Росток”(б)
Таблиця 3.2
Технічні характеристики індукційних і електронних лічильників
| Характеристики лічильника | Тип лічильника | |||||
| Індукційні | Електронні | |||||
| СО-5000, СО512 | СА4-5001-5 | СА4-5001-20 | ЦЭ6807В | ЦЭ6803В | ЦЭ6808В | |
| Кількість фаз | ||||||
| Номінальний струм, А | 1 чи 5 | 5 чи 10 1 чи 5 | 1 чи 5 | |||
| Максимальний струм, А | 1,5 чи 7,5 | 50 чи 100 1,5 чи 7,5 | 1,5 чи 6 | |||
| Номінальна напруга, В | 220/380 | 220/380 | 220, 110 | 3х220 3х57,5 3Х100 | 3х57,5 3х100 | |
| Клас точності | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 0,2 |
| Кількість тарифів | - | - | 1 чи 2 | 1 чи 2 | ||
| Напрями обліку |
Індукційні лічильники мають низку недоліків: невисокий клас точності (найвище 0,5); велике власне споживання електроенергії (споживана активна потужність 1,5 Вт); залежність показань від частоти струму; залежність показів від температури, вологості і тиску; вплив зовнішніх електромагнітних полів тощо. Цих вад не мають електронні лічильники. Крім того вони мають високу чутливість, обліковують електроенергію у двох напрямах, можуть передавати інформацію на відстань. Параметри електронних та індукційних лічильників подані у табл. 3.2.
Поиск по сайту: