Київ – 2010 22 страница

накази особовому складу, який носить зброю (наказ на відкриття вогню).

Нижнім рівнем для правил застосування сили є право на самооборону, тому що правила застосування сили не можуть обмежити право на самооборону. Зовнішньою межею правил застосування сили є міжнародне право, у тому числі і міжнародне гуманітарне право,оскільки правила застосування сили не можуть дозволити те, що заборонено цим правом.

Для кожної визначеної форми і виду участі у миротворчій діяльності, типу миротворчої операції розробляються конкретні правила застосування сили, які повинні відповідати п’яти загальноприйнятим умовам: бути чіткими та стислими; уникати надмірного вживання спеціальної термінології; бути адаптованими для тих, кому вони призначені; поділятися за визначеними завданнями; бути легкими для розуміння, запам’ятовування та застосування.

8.3. Дії взводу при виконанні миротворчих завдань

414. Підрозділи приступають до виконання завдань миротворчих операцій з попередження, встановлення або підтримання миру у встановленій зоні відповідальності тільки після досягнення домовленості сторін про припинення вогню і суворого дотримання цієї угоди. Підрозділи повинні зайняти вказаний район відповідальності після ретельної перевірки відсутності збройних формувань сторін конфлікту, що протистоять у вказаному районі, за умов обговорення та призначення лінії припинення вогню та чітко вираженої демаркаційної лінії.

Найпростішими видами тактичного розгортання миротворчих підрозділів є: розгортання в буферній зоні; розгортання в районі (вздовж лінії припинення вогню або з однієї сторони лінії припинення вогню).

Розгортання в буферній зоні передбачає чіткий розподіл відповідальності та сприяє налагодженню взаємодії сторін конфлікту і тим самим запобігає виникненню інцидентів. Негативні чинники полягають у труднощах в улагодженні інцидентів, можливих розбіжностях в оцінці інцидентів з обох сторін буферної зони.

Розгортання вздовж лінії припинення вогню застосовується з метою ведення спостереження і своєчасного повідомлення про віддалення сторін, причетних до конфлікту. Негативним фактором є те, що миротворчі підрозділи повинні відслідковувати одночасно два напрямки і змушені втримувати дві протилежні сили конфлікту.

Розгортання з однієї сторони лінії припинення вогню також використовується з метою ведення спостереження і повідомлення про віддалення сторін, причетних до конфлікту, але лише з однієї сторони лінії припинення вогню. Перевага полягає у необхідності підтримування зв’язку та організації взаємодії лише з однією стороною, причетною до конфлікту. Труднощі полягають у прийнятті рішень і розбіжностях в оцінці інцидентів, що мають місце з обох сторін лінії припинення вогню.

415. Дії підрозділів з виконання завдань, які покладаються на миротворчу місію.

Командир миротворчого підрозділу, під час виконання покладених завдань повинен звітувати перед вищим командуванням про: обстановку; пересування ворогуючих сторін; випадки відкриття вогню в миротворчій зоні, позиції миротворчих сил, ворожі дії, випадки загрози по відношенню до миротворчих підрозділів, цивільного населення; загрозу нападу терористів; удосконалення оборонних позицій ворогуючих сторін; порушення повітряного простору району відповідальності миротворчих підрозділів; порушення умов домовленостей. Інформація передається негайно по команді.

В рапортах про обстановку, про випадки відкриття вогню, конкретну діяльність у миротворчій зоні, як правило, вказується: дата (час складання рапорту); номер рапорту; позиція (СП, КПП, патруля); час (події або інциденту); опис (детальний звіт про те, що сталося, включаючи кількість особового складу, який приймав участь у події чи інциденті); прізвища та імена учасників (якщо можливо), їхні дії, спорядження (зброя, тощо), напрям руху, вогню, пошкодження (завдані особовому складу або спорядженню) та будь-яка інша інформація, що може мати відношення до події. У рапорті також зазначають будь-яку помічену діяльність у зоні відповідальності та навколо неї.

416. При постановці завдання спостережному посту командир миротворчого взводу вказує: мету спостереження; місце, час і порядок облаштування спостережного посту; особливості місцевості; позиції сусідніх миротворчих СП і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення СП; напрямок зосередження основних зусиль і методи спостереження, ліва і права межа; існуючі обмеження (якщо є); конкретні місця та населені пункти, яким необхідно приділити особливу увагу; порядок чергування та ведення журналу спостереження; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування); порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій при пожежі, затриманні порушників і їх конвоюванні, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони СП; порядок підсилення СП; порядок евакуації СП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок перевірки документів, вилучення вибухівки та боєприпасів; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

При постановці завдань рухомому спостережному посту вказуються: склад, засоби підсилення; способи виконання завдання; маршрут і швидкість руху; періодичність контролю (проїзду) по маршруту; час і місце прийому їжі та відпочинку особового складу; час готовності до виконання поставленого завдання; порядок підтримання зв’язку і надання доповідей.

Для виконання завдань СП командир взводу (відділення) проводить бойовий розрахунок підрозділу і призначає: чергове відділення (зміну); відділення (зміну), що знаходиться в резерві; відділення (зміну), що відпочиває.

Командир (старший) чергового відділення (зміни)складає графік змін і відпочинку з розрахунку: 1-2 особи ведуть спостереження, інші забезпечують охорону і відпочивають.

Спостерігач, отримавши завдання, починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначення дальностей до орієнтирів, місцевих предметів у призначеному секторі. Місцевість за якою ведеться спостереження поділяється на сектори, для якісного спостереження та швидкої доповіді Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, надає можливість вести спостереження на далекі відстані.

Командир відділення (старший зміни) записує в книгу реєстрації спостереження всі інциденти, що були помічені (навіть якщо вони здаються неважливими), і доповідає командиру взводу (відділення). Командир взводу (відділення) у встановлений час надсилає звіти в штаб-квартиру миротворчого підрозділу.

Відділення (зміна), що знаходиться в резерві, – обслуговує техніку, озброєння, знаходиться в готовності по тривозі зайняти оборонні позиції, або за наказом командира взводу здійснити патрулювання в певному районі та у разі необхідності здійснити контроль за натовпом.

Відділення (зміна), що відпочиває – займається повсякденною діяльністю на посту, відпочиває, готується згідно з бойовим розрахунком до несення служби.

Наряд для несення служби на СП може призначатися на термін до 3-х діб, при необхідності – на більш тривалий термін. Старший СП щодня узагальнює результати спостереження і до встановленого терміну доповідає їх у встановленому порядку, а у випадку виявлення незаконної діяльності – негайно.

Якщо дозволяє обстановка, особовий склад може залучатися для патрулювання на ділянці, яка не простежується із СП. У цьому випадку військовослужбовці оснащуються всім необхідним для спостереження, зв’язку і забезпечення безпеки.

Радіо і телефонний контакт з вищою штаб-квартирою здійснюється щонайменше тричі на день. При виявленні підозрілої діяльності доповідь до вищої штаб-квартири здійснюється негайно, згідно з процедурами звітування. Повідомлення про сторони (підозрілу діяльність або порушення) повинні бути закодовані у зв’язку з можливістю їх підслуховування і записування сторонами конфлікту.

При виконанні завдань особовим складом спостережного посту для контролю над заворушеннями та розгоном натовпу, який загрожує звичайному громадському порядку, дозволяється використання необхідних і виправданих заходів.

Особи, які помічені у вчиненні серйозних дій кримінального характеру, затримуються з мінімальним застосуванням сили та зброї. Для їх супроводу призначається конвой – військовий наряд у складі від трьох і більше військовослужбовців. Конвоювання здійснюється, як правило, вдень.

До дій кримінального характеру відносяться: вбивство, напад з застосуванням зброї, зґвалтування, підпал, пограбування. Якщо усі можливі методи вичерпано і подальший розвиток подій може призвести до людських втрат, застосовується зброя (як крайній засіб).

417. При постановці завдання КПП на організацію і несення служби командир вказує: мету організації КПП; місце, час і порядок облаштування КПП; особливості місцевості, методи спостереження за місцевістю; позиції сусідніх миротворчих ПС і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення КПП; порядок блокування руху транспорту і людей (часткового чи повного); порядок огляду і перевірки документів, людей, транспорту і вантажів, що перетинають зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); порядок затримання громадян і транспортних засобів, що порушують режим особливого положення, вилучення зброї та боєприпасів; порядок чергування та ведення журналу обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших заборонених предметів; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування), порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій при пожежі, конвоюванні порушників, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони КПП; порядок підсилення КПП; порядок евакуації КПП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

При встановленні прихованого або спровокованого КПП командир визначає його місце, призначає засідки (віддаляються на 50-100м в обидва напрямки), обирає місце для спостереження та організовує роботу.

Особлива увага звертається на вибір зручної позиції для спостереження, можливості взаємо підтримки (вогневої підтримки) та взаємо прикриття; розвідку території перед зайняттям позицій; перевірку місцевості на наявність скритих вибухових пристроїв і відсутності ворожих засідок; організацію безперебійного зв’язку; використовуванні допомоги патруля-супутника.

418. Для виконання завдань особовий склад, який призначений для несення служби на КПП, поділяється на групи:управління, перевірки документів і огляду транспортних засобів(поділяється на підгрупу попереднього огляду та підгрупу поглибленого огляду), прикриття (поділяється на підгрупу охорони та підгрупу підтримки),застосування спеціальних засобів і управління мінно-вибуховими загородженнями та резервну групу (відпочинку).

У встановлений час особовий склад КПП приступає до несення служби з перевірки транспортних засобів, перевезення вантажів і людей. Зони огляду і очікування повинні бути відзначені білими смугами (спеціальними щитами).

Персонал, який має дозвіл входити в зону, отримує інструкції щодо правил поведінки в миротворчій зоні. Перед входом у зону персонал перевіряють для встановлення ідентичності документів і запобігання перенесення в зону через КПП нелегальних речей. Перевірку персоналу дозволяється проводити різними способами (перевірка документів, обшук людей та техніки).

Особи, які перетинають кордон зони роз’єднання (буферної, демілітаризованої зони), пред’являють документи, що засвідчують особу. Зразки документів, що дозволяють в’їзд у вказані зони, повинні знаходитися на КПП. При перевірці місцевого населення проводиться обов’язкова його реєстрація. При цьому в книгу реєстрації заносяться наступні дані: час, повне ім’я, маршрут руху.

При перевірці місцевого населення перш за все перевіряються підозрілі особи, які мають незвичайний одяг, ведуть себе неадекватно. Огляд людей здійснюється шляхом обшуку. Проведення особистого огляду солдати повинні здійснювати погладжуванням по одягу, а не поляскуванням. Окрема увага приділяється нижнім частинам тіла. Обов’язковими для перевірки є головні убори, черевики, широкі штани, багаж. Перш за все перевіряються підозрілі особи, які мають незвичайний одяг та ведуть себе неадекватно. При проведенні обшуку доцільно використовувати металошукачі (датчики), які виявляють металеві предмети.

Жінки оглядаються тільки військовослужбовцями жінками, у випадку коли їх немає – тільки технічними засобами в спеціально відведеному для цього приміщенні. Процедуру обшуку жінок і священнослужителів командир повинен обговорити з місцевою владою. Якщо в того, кого обшукують, знайдена зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вони конфіскуються, а сама людина підлягає затриманню і допиту поліцією миротворчих сил та передачі органам місцевої влади.

При перевірці транспортних засобів здійснюється паспортний контроль водія та пасажирів, особлива увага приділяється автомобілям, в яких знаходиться одна людина. Транспортні засоби підлягають повному обшуку на предмет перевезення зброї та вибухових речовин. При значному русі можна перевіряти тільки кожний третій автомобіль, автомобілі тільки одного типу чи ти які рухаються в одному напрямку.

Автомобілі для огляду допускаються на територію КПП по одному. Поки перший на черзі автомобіль оглядається, інші, з виключеними двигунами, очікують огляду на відстані не ближче 50 метрів, під спостереженням підгрупи охорони КПП. За сигналом автомобіля, який перевіряється, водій наступного запускає двигун, повільно під’їжджає до зони огляду, пред’являє (пред’являють) посвідчення особи. Перш ніж відійти від автомобіля, водій повинен відкрити всі двері, капот і багажник.

Під час огляду автомобіля водій і пасажири знаходяться в зоні очікування, що розташовується не ближче 5 метрів від автомобіля, що перевіряється. Ця зона також знаходиться під спостереженням підгрупи охорони.

При перевірці автомобіля в якому знаходиться значна кількість людей, персонал контрольного пункту пропонує всім вийти з машини. Проводить огляд кожної людини і відводить їх у бік, не ближче 10 м від машини, після цього проводиться огляд транспортного засобу на наявність зброї та вибухових пристроїв.

Послідовність огляду транспортних засобів: двигун (звертається увага на електричні дроти, за допомогою дзеркала оглядаються важкодоступні місця); пасажирський салон (обшукуються сонцезахисні щитки, спинки сидінь, під сидіннями і килимками, кишені у дверцятах, магнітофон, речова скринька, при цьому не торкаються перемикачів або інших підозрілих предметів, при виявленні останніх викликається фахівець); багажник (перевіряється весь багажник, у тому числі, місце кріплення запасного колеса, звертається увага на клунки, конверти, газети); шасі (оглядаються бампери, колісні ковпаки та ободи, застосовується інспекційне дзеркало для огляду під машиною); вантаж (для перевірки вантажу застосовують металеві стержні).

Перевірені транспортні засоби та водії реєструються у журналі реєстрації, де вказується: час, коли пройшов огляд транспортний засіб, прізвище водія, колір, марка машини, номерний знак, напрямок руху, пункт призначення та інше. У випадку, коли люди пересуваються без автомобілів, а,наприклад, на мулах чи верблюдах, робиться спеціальна відмітка з зазначенням кількості худоби.

При виявленні зброї, боєприпасів, вибухових речовин й інших заборонених предметів начальник КПП у присутності водія і групи огляду вилучає їх, складає акт із розписами присутніх. Вилучене по акту передається командиру підрозділу, від якого виставлено КПП і записується в “Журнал обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин й інших заборонених предметів”.

Затримані особи за першої нагоди передаються у місцеві правоохоронні чи інші відповідні органи.

419. Характер служби на КПП вимагає тривалого перебування на посту, коли необхідно мати вільні руки для подачі сигналів, перевірки документів, огляду машин і обшуку людей і одночасно бути готовим до застосування зброї. Командир взводу повинен навчати особовий склад правильному носінню та застосуванню зброї. Вона повинна знаходитися в положенні, що забезпечує її швидке застосування, і в той же час люди, що перевіряються, не повинні мати можливості блокувати застосування зброї.

420.Персонал, який обслуговує КПП, має право застосовувати силу і відкривати вогонь: в умовах оборони від збройного нападу; коли безпека персоналу під загрозою; у випадках спроб арештувати, поранити або захопити військовий чи цивільний миротворчий персонал; при намаганнях зупинити або перешкодити миротворчому персоналу виконувати свої обов’язки; при спробах викрасти або знищити техніку, обладнання КПП. При цьому треба враховувати, що неприховане носіння зброї будь-ким не є проявом ворожих намірів.

Якщо при наближенні до КПП чи об’єкта, що охороняється, транспортний засіб не зупиняється за наказом, дозволяється застосування зброї для його зупинення.

Порядок застосування сили: командир КПП через мегафон подає команду зупинитись, а вартовий готує зброю до застосування; розгортається “килим цвяхів”, призначений для пошкодження шин; персонал КПП займає позиції для оборони; по засобах зв’язку викликається допомога; якщо автомобіль не зупиняється, робиться попереджувальний постріл у землю перед автомобілем, наступний постріл здійснюється по колесах, у двигун, фари (необхідно по можливості уникати ураження людей).

Для затримання людей застосовується наступна процедура: робиться попереджувальний постріл у землю перед ними; ще один постріл у землю перед ними; постріл по ногах; при необхідності розосередження натовпу застосовується сльозогінний газ.

Застосування зброї повинно припинитись як тільки попередження виконано або ситуація нормалізувалась.

421. При організації патрулювання командир взводу визначає: завдання патруля та головну мету дій миротворчих сил у районі патрулювання. Крім цього, він повинен звернути увагу: на загальну ситуацію, що склалася у районі, особливі події, які мали місце і необхідно прийняти до уваги; маршрути патруля, можливі перешкоди на ньому та межі забороненої зони; можливі шляхи проникнення в зону патрулювання, шляхи відносно поселень, позиції інших озброєних сих; наявність у місцевих поселеннях населення, що належить до ворогуючих угруповань; маршрути і завдання найближчих миротворчих патрулів у районі; райони “мертвих зон” для пунктів спостереження та КПП; місцеві процедури, які застосовують органи місцевої влади в районі; порядок підтримання зв’язку, кодові слова для непередбачених випадків; час виходу, прибуття до різних пунктів на маршруті руху, час повернення на базу, тривалість здійснення патрулювання в особливих умовах погоди; порядок застосування зброї під час виконання завдання; обмеження нічного патрулювання та нічні правила застосування зброї; порядок надання технічної та медичної допомоги; прогноз погоди; порядок дій при виявленні озброєних осіб; при виявленні мін; порядок дій при отриманні встановлених сигналів; час і місце підбиття підсумків патрулювання;коли і кому здавати звіт патруля після повернення на базу.

422. Особливості виконання завдань у населених районах пішим патрулем. У населених районах піший патруль має певну перевагу (є можливість для встановлення позитивного контакту з місцевим населенням, особливо дітьми, які можуть стати необхідним джерелом інформації, хоча вона повинна підлягати перевірці). Необхідно враховувати, що осіб, які надають миротворцям інформацію, можуть переслідувати інші особи. Разом із тим, піші патрулі мають певні обмеження: меншу гнучкість у кількості завдань, меншу оперативну зону відповідальності в межах відстані та тривалості; менш надійний і коротший зв’язок у порівнянні з радіозв’язком на техніці, крім того, піший патруль повинен носити розпізнавальний знак або прапор, який помітний з належної відстані, щоб не допустити обстрілу.

423. Під час організації засідки патруль дотримується режиму радіомовчання. Коли є собаки доречно дати їй можливість перевірити місцевість майбутньої засідки перед тим, як патруль займе свої позиції. Зайняття позицій на місці засідки повинно відбуватися приховано, щоб не привернути увагу потенційних порушників.

Найкраща система зайняття позиції – це ряд, що дозволяє уникнути можливості поранення членами патруля один одного. Старший патруля може розгорнути патруль у формі букв “U” або “V” з урахуванням характеру місцевості. Патрульний з собакою першим входить у район, прочісує його і дає сигнал на рух по одному членів патруля для зайняття позицій. Віддалення між членами патруля не повинно перевищувати 20 метрів. Позиція патруля розташовується проти вітру, як найближче до імовірних шляхів проникнення порушників. Під час контакту з порушником - старший патруля робить постріл з сигнального пістолета і вигукує: “Зупинись! Ти є у миротворчій зоні, кинь зброю, руки вгору!”

Порядок поводження з порушниками здійснюється згідно з угодами між сторонами конфлікту. Якщо порушники припинили свої дії, не чинять опір і згідні залишити район, то необхідно по можливості з’ясувати: прізвища порушників; їхню належність; завдання порушників; яка в них зброя та боєприпаси; за чиїм наказом діють.

Якщо порушники не залишають район, їх потрібно оточити і утримувати на місці, негайно викликавши додаткові сили.

Якщо затримані порушники являють небезпеку, необхідно на них надіти наручники і провести обшук. Жінок порушників повинні обшукувати тільки миротворці –жінки і, якщо такої можливості немає, то треба утримувати під посиленим наглядом та охороною. При супроводженні порушникам необхідно зав’язати очі, щоб вони не бачили маршруту руху до місця їх ув’язнення.

Порушник утримується у безпечному місці до часу, коли військова поліція або представники місцевої міліції (поліції) не проведуть допити. Порушники, які не являють небезпеки, з дозволу старшого командира звільняються в районі, де для них немає загрози.

Відповідно до існуючих правил вилучена зброя може бути повернена, а може і не віддаватись, але у будь-якому випадку боєприпаси та вибухові пристрої завжди вилучаються.

424. При постановці завдання на здійснення конвоювання командир взводу вказує: завдання конвою та маршрут руху; загальну ситуацію в районі виконання завдання, особливі події, що стались, які необхідно мати на увазі; небезпечні ділянки та розташування ворожих угруповань і формувань на маршруті руху та їх ймовірний характер дій та намірів; місця розташування на маршруті руху баз, таборів миротворчих сил, а також місць несення ними служби (патрулі, КПП, СП); на чому зосередити основні зусилля (особливу увагу); швидкість руху, дистанцію між машинами (всі машини повинні бути в полі зорової видимості), порядок ведення спостереження та огляду місцевості під час руху; бойовий розподіл особового складу (ставити завдання відділенням, екіпажам, старшим на головній та останній машині) на випадок збройного нападу чи виникнення масових порушень правопорядку, на випадок непередбаченої зупинки чи поломки техніки; склад і порядок шикування колони; радіодані, порядок і засоби зв’язку зі старшим командиром під час виконання завдання та у невідкладних випадках, порядок доповіді в штаб батальйону, кодові слова для непередбачених випадків та зв’язку; порядок дій на випадок втрати зв’язку; процедури перевірок, якими користуються інші контингенти; сигнали управління, умовні сигнали та порядок дій за ними; порядок дій по прибутті до місця призначення; екіпірування та форма одягу особового складу, положення зброї та порядок її застосування; порядок надання медичної допомоги та виклику евакогрупи; час готовності до виконання завдання.

425. Незалежно від статусу персоналу, що супроводжується, конвой знаходиться у підпорядкуванні старшого конвою, який за нього відповідає. Перед від’їздом він повинен провести інструктаж всього особового складу щодо порядку здійснення конвою, загальної ситуації і довести особливі інструкції, яких особовий склад конвою повинен дотримуватися (вказівки щодо формування конвою, відстані між автомобілями, швидкості і порядку дій у випадку нестандартних ситуацій) та представляє письмовий документ, в якому вказується склад конвою, включаючи кожну людину і транспортний засіб. Після інструктажу старший конвою перевіряє засвоєння особовим складом поставлених завдань.

Особовий склад і техніка прибувають на місце зустрічі конвою, як правило, за півгодини до початку руху. Призначений особовий склад повинен перевірити згідно списку людей у всіх видах автотранспорту (автобуси, легкові та вантажні автомобілі), а старший конвою розставити бойові машини в колоні конвою, рівномірно розподілити сили та засоби захисту конвою від нападу. Всі цивільні особи та їх транспорт, як правило, обшукуються до початку руху конвою.

426. Старший конвою повинен знаходитись у другому або в третьому автомобілі і мати радіозв’язок з кожним автомобілем конвою. З отриманням доповіді про готовність до руху він дає команду на початок руху, наприклад: “Процесія, всім 777”. Всі екіпажі по черзі доповідають: “Я Бутон 11, 777 виконав”.

Після цього старший конвою подає команду на увімкнення передавачів перешкод, якими оснащена техніка конвою. Вимикання передавачів перешкод здійснюється після прибуття у пункт призначення за командою старшого конвою.

Для відслідкування руху конвою, на протязі маршруту призначаються контрольні точки (населені пункти, перевали, повороти або перехрестя). Про проходження них екіпажі доповідають старшому конвою, наприклад: “Я Бутон 11, 635, 5”. З отриманням останньої доповіді, старший конвою доповідає командиру, який призначив конвой “Фокстрот”, я “Процесія” 635, 5 450”. При проходженні найбільш небезпечних населених пунктів в яких спостерігається висока кримінальна активність та негативний настрій щодо до осіб, які конвоюються, для швидкого та якісного управління особовим складом конвою розробляються умовні команди: “Процесія, всім 999” – увага направо “ Процесія, всім 888” – увага наліво

При здійсненні конвоювання старший конвою повинен доповідати по засобах зв’язку: про кількість людей та транспорту, про початок руху конвою по маршруту, про проходження контрольних пунктів на маршруті (закодовано) та про час прибуття до місця призначення; слідкувати за суворим виконанням дисципліни конвою (встановлену швидкість, дистанцію та візуальний контакт між транспортними засобами, при цьому дистанції можуть бути змінені, враховуючи інтенсивність руху).

427. Про всі випадки, які трапляються на протязі здійснення конвою старший конвою негайно доповідає, командиру, який призначив конвой.

У випадках виходу з ладу (поломки) цивільного автотранспорту, який конвоюється, колона конвою продовжує рух без зупинок; зламана машина охороняється миротворчим персоналом, у зоні відповідальності якого це трапилось. При виході зі строю автотранспорту конвою, необхідно перемістити транспортний засіб на обочину дороги (враховуючи можливість наявності мін); знайти причину виходу з ладу транспортного засобу; повідомити про це до штабу; якщо можливо, відремонтувати транспортний засіб власними силами, а у разі неможливості викликати технічну допомогу. Після цього перевантажити вантаж із пошкодженого транспортного засобу до інших (при наявності місця); залишити транспортний засіб із водієм і одним охоронцем для очікування технічної допомоги.

У випадку дорожньо-транспортної пригоди під час конвоювання необхідно: огородити район дорожньо-транспортної пригоди; виставити попереджувальні знаки; повідомити про це в штаб; викликати військову поліцію. Якщо є поранені, надати їм першу медичну допомогу і викликати швидку допомогу.

У випадку обстрілу необхідно: вести вогонь у відповідь (якщо можливо, спочатку попереджувальні постріли); зупинити транспортні засоби, щоб запобігти їх входу в зону обстрілу, або продовжити рух вперед, якщо неможливо здійснити безпечний відхід з метою вийти з під обстрілу. Про обстріл негайно повідомляється в штаб для виклику підкріплення й іншої допомоги на місце події. Пораненим надається перша медична допомога, вони евакуюються відповідно до інструкції щодо дій у таких випадках.

Спроби нальоту перешкоджаються жорсткими діями – щільним веденням вогню у відповідь.

428. У пункті призначення старший конвою віддає наказ щодо подальших дій і призначає особовий склад для розвантаження вантажу. При необхідності він дає вказівки щодо прийому їжі, розміщення та повернення назад.

Після повернення в розташування підрозділу старший конвою проводить розбір дій конвою та подає звіт, в якому вказує: діяльність, положення і одяг воюючих сил, час зустрічі; зміни стану шляху; про дії насильства проти конвою (націлювання зброї, метання каміння тощо); випадки ворожого ставлення цивільного населення до конвою (викрики, глузування); випадки стрільби по конвою або навколо нього; реакцію конвою; крадіжки (що було викрадено, опис злодія, місце крадіжки та реакція конвою).

429. Особливості здійснення маршу, перевезень і патрулювання в пустельно-піщаній місцевості. При виконанні завдань необхідно вибирати ділянки з твердим ґрунтом чи рослинним покривом. Вологі солончакові, мулисті і глинисті ділянки необхідно обходити або долаються після попередньої розвідки.

Поиск по сайту: