КУРСОВИХ ТА ДИПЛОМНИХ РОБІТ

Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з додержанням сучасних вимог до наукових робіт. Загальний обсяг курсової роботи – 30-35 сторінок, дипломної – 60-80 сторінок.

Обов’язковою вимогою до курсової (дипломної) роботи є написання її державною мовою, за винятком списка використаної літератури, де джерело записується мовою видання. Цитати з цих джерел наводяться у тексті виключно українською мовою. Cтиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність – логічна.

Текст курсової роботи набирається на комп’ютері на одному звороті аркуша білого наперу формату А4 (210 × 297 мм). Сторінки обмежуються полями: ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Відстань між заголовком і текстом – 15 – 20 мм. Колір шрифта – чорний. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28 – 30 рядків по 57 – 60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів). Шрифт – Times New Roman, 14 кегль, інтервал між рядками – 1,5.

Курсова (дипломна) робота починається з титульної сторінки, яка оформлюється за певним стандартом (дод. А).

Усі структурні одиниці курсової або дипломної роботи починаються з нової сторінки, а кожен із підрозділів – після закінчення попереднього.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацу. У кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Математичні символи та невеликі формули входить до речення як його рівноправні елементи і виокремлюються розділовими знаками відповідно до правил пунктуації. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, бажано наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

Ілюстративний матеріал (схеми, блок-схеми, графіки, діаграми, рисунки) разом з підписами необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому їх згадано вперше, або на наступній сторінці. На увесь ілюстративний матеріал у роботі необхідно подавати посилання. Окремі сторінки з ілюстраціями включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Підрисунковий підпис розміщують по центру під ілюстрацією. Складається він зі скорочення "Рис.", номера ілюстрації (номера розділу та її порядкового номера у ньому, відокремлених крапкою) та назви ілюстрації – тексту з характеристикою зображеного, наприклад: "Рис. 3.2. Еластичність попиту на туризм за прибутком".

Цифровий матеріал, зазвичай, оформляють у таблиці. Назву таблиці розміщують по центру зверху над таблицею і складається вона зі слова «Таблиця», номера таблиці (номера розділу та порядкового номера таблиці у ньому, відокремлених крапкою) і тексту з характеристикою таблиці, який друкують малими літерами (крім першої великої). У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться: «Закінчення» або «Продовження» – у випадку, якщо таблиця займає всю наступну сторінку, а закінчується на іншій.

У таблицях слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо одиниці виміру однакові для всіх показників, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті. На всі таблиці необхідно подавати посилання у тексті роботи. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку у кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому – боковик. Якщо текст повторюється в графі таблиці, то за першого ж повторення його замінюють словами «Так само». Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (–).

Таблиці та ємний за обсягом ілюстративний матеріал доцільно виносити у додатки. У такому разі після посилання на відповідну таблицю або ілюстрацію в дужках зазначають «див. додаток» і ставлять відповідну букву додатка.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. Друга сторінка – перелік умовних позначень (скорочень або термінів), третя – зміст. На цих сторінках номер не ставиться. Не нумеруються також додатки. Номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», далі крапка, а потім з великої літери друкується заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Під час написання дипломної роботи студент повинен робити посилання на джерела та літературу, дані з яких наводяться у тексті роботи. Наявність посилань на джерела у тексті є обов’язкова. Вони дають змогу відшукати і перевірити достовірність відомостей, поданих у тексті роботи.

Посилання на джерела та літературу у тексті слід оформлювати таким чином:

Метод перший – включати у квадратні дужки і зазначати послідовний номер джерела у списку використаних джерел та номери сторінок, на яких подано інформацію, наприклад [5, с. 15-17]. Може бути посилання на джерело в цілому, наприклад [5], або на декілька джерел – [5; 10].

Метод другий – подача посилань на джерело чи працю у зносках внизу кожної сторінки тексту із зазначенням порядкового номера посилання.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад «на рис. 4.1. зображено...». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «у формулі (2.1)...». На всі таблиці в тексті курсової роботи повинні бути посилання, які при цьому пишуться скорочено, наприклад «див. табл. 1.1.».

Наукове дослідження завершується списком використаних джерел. Відомості про джерела, що містяться у списку, необхідно подавати відповідно до вимог державних стандартів, наприклад: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12–93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Джерела можна розміщувати:

• в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб – найпоширеніший та універсальний);

• у хронологічному порядку;

• послідовно до посилань у тексті.

Для курсових та дипломних робіт доцільний є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Авторів з однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їх ініціалів; праці одного автора – за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою – за хронологією. Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі – латиницею і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі українською мовою. Крім того, є певний порядок розташування літературних джерел:

а) закони України (у хронологічній послідовності);

б) укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

в) директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідов­ності);

г) монографії, брошури, підручники (алфавітний порядок);

д) статті із журналів (алфавітний порядок);

е) інструктивні, нормативні та інші матеріали (алфавітний порядок);

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела (Інтернет-ресурси, CD та DVD-диски).

Для курсових та дипломних робіт найбільш уживаним є наступний порядок:

а) закони України, укази Президента, постанови уряду, директивні матеріали міністерств та інший джерельний матеріал (алфавітний порядок);

б) наукова література (алфавітний порядок);

в) іншомовна наукова література (алфавітний порядок).

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, що послуго­вуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кири­личного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Зведений кириличний алфавіт складається із 42 букв:

АБВГҐДЂЕЄЖЗИІЇЙJКЛЉМНЊОПРСТ

ЋУФХЦЧЏШЩЪЫЬЭЮЯ

Абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрстћуфхцчџшщъыьэюя

Латинський алфавіт складається із 26 букв:

Поиск по сайту: