Гепатит С в Україні

Пандемія вірусних гепатитів залишається не визнаною на офіційному рівні через складність їх діагностики, а в багатьох країнах світу (до яких належить і Україна) і через її недоступність. Якщо Україна примудрилася стати європейським лідером щодо поширення ВІЛ/СНІДу, можна уявити масштаби поширення в нашій країні вірусних гепатитів. Фахівці твердять, що ми розплачуємося за повальне захоплення переливанням крові (в тому числі і дітям) та її препаратів наприкінці минулого століття – при відсутності відповідного тестування. Тож передбачається, що пік смертності від ВГ припаде на 2017 рік. Однак вітчизняна статистика не є підставою для таких прогнозів, оскільки нагадує дуже криве дзеркало. Донедавна в нашій країні реєстрували лише гострі форми вірусних гепатитів, які не відображали реальної картини: у 2008 р. зареєстровано 2 585 хворих на ВГВ і 868 хворих на ВГС, у 2009 р.– 2 408 та 954 відповідно. За підрахунками науковців, фактична кількість захворювань на гострий вірусний гепатит в Україні у 5 – 6 разів вища (на 1 зареєстрований випадок припадає 5 – 6 безсимптомних випадків, тож кількість інфікованих вірусом гепатиту в Україні перевищує 1 млн осіб. Ще більш загрозливою є ситуація з гепатитом С, який або маскується під інші хвороби, або реєструється випадково чи в разі виникнення тяжких ускладнень. Лише з червня 2009 р. наказом МОЗ України передбачено реєстрацію хронічних гепатитів В та С. Однак доки відсутній широкий скринінг населення, на об’єктивність такої статистики годі сподіватися.

Офіційно вважається, що Україна належить до країн із середнім рівнем поширення гепатиту С з 3% інфікованих. Утім, у групах ризику цей показник набагато вищий (від 30 до 80 %). До груп ризику належать люди, що часто хворіють і отримують різні ендоскопічні та ін’єкційні процедури, особи, що вживають внутрішньовенні наркотики, представники секс-бізнесу, гомосексуалісти, пацієнти з хворобами, що передаються статевим шляхом. Окрему групу становлять медичні працівники, особливо ті, що працюють у гемодіалізній службі, хірургії, ендоскопії, лабораторіях тощо. Частота виявлення маркерів інфікування вірусним гепатитом В становить у медичних працівників 32,2 %, а серед донорів крові – 15,3 %. До того ж фахівці б’ють на сполох – зростання кількості хворих на ХГС в усьому світі відбувається за рахунок молоді. Особливе занепокоєння викликають діти. Рівень їх інфікування зростає з кожним роком. Останнім часом відкрито низку нових вірусних гепатитів – ТТV, SEN, тож гепатитний алфавіт поповнюється, як і перелік хворих, і ця тенденція триватиме й далі. Осіб, у яких одночасно виявляють маркери гепатитів В і С, також дедалі більшає. Оскільки переважна кількість інфікованих – особи працездатного віку, можна уявити, як позначиться прихована епідемія на соціально-економічному розвиткові країни.

Висновок випливає сам – за умови відсутності комплексних заходів, спрямованих на боротьбу з ВГ, населення України, яке й без того мало обізнане з проблемами гепатитів, приречене на виживання в умовах стрімкого росту рівня захворюваності на ВГ вже найближчі 5 – 10 років. Однак про це почали говорити недавно. Траплялися і спроби подолати проблему, але фінансування половинчастих державних програм діагностики та лікування гепатитів (така програма передбачалася лише для лікування ГС у ВІЛ-інфікованих) одразу ж скорочувалося до 20 % від розрахунків, а з часом і зовсім припинялося. Програм для решти категорій хворих взагалі не існувало. А відповідно залишалися невирішеними важливі питання, зокрема, відсутність державних ПЛР-лабораторій. Недоступність ПЛР-діагностики для більшості громадян супроводжується ще більшою недоступністю лікування ВГ. Адже враховуючи витрати на комплексну противірусну терапію пегільованими інтерферонами та рибавірином (що нині визнається золотим стандартом лікування ВГ), лікування супутньої патології, корекції побічних ефектів, вартість терапії ВГС сягає близько 20 000 дол. У деяких розвинених країнах обов’язкове державне медичне страхування гарантує таке лікування більшості населення, в Україні воно лягає на плечі пацієнта і найчастіше залишається для нього недосяжним. У деяких областях діють регіональні програми, згідно з якими місцева влада виділяє певні кошти на лікування здебільшого незаможних громадян або ж медпрацівників. Однак це – крапля в морі. На додачу в Україні відсутні протоколи лікування ВГ, які б відповідали міжнародним стандартам. Нормативна база щодо профілактики та діагностування ВГ також не адаптована до міжнародних стандартів. Підсумувати і головне усунути всі ці прогалини спроможна лише комплексна Загальнодержавна Програма боротьби з вірусними гепатитами.

У нашій країні розробку такої програми почали ініціювати пацієнтські організації, що нетипово для України – на відміну від західного світу.
Всеукраїнська громадська організація «Зупинимо гепатит», створена півтора року тому, взяла на себе проведення скринінгових досліджень у кількох великих містах України (їх результати свідчать, що на 1 000 жителів припадає 57 осіб, інфікованих ВГС), а також надає МОЗу України консультативну та інформаційну підтримку. Представники громадської організації взяли безпосередню участь у розробці Концепції Державної цільової соціальної програми з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року, над якою працювали представники МОЗ, провідні вчені і практикуючі лікарі з різних регіонів України. Вона передбачає запобігання поширенню ВГВ шляхом імунопрофілактики, проведення інформаційних кампаній і роз’яснювальної роботи серед населення, посилення цільової профілактики у групах ризику, поліпшення якості нагляду за ВГ, розвиток скоординованої і доступної клінічної мережі для діагностики і лікування хворих, запобігання інфікуванню ВГ у медичному середовищі, охоплення скринінговими обстеженнями груп ризику, забезпечення доступу населення до тестування, а також лабораторного його моніторингу, створення єдиного реєстру хворих на ХВГ і забезпечення їх диспансерного нагляду, зміцнення лабораторної бази вірусологічної діагностики, підвищення спроможності обласних та міських гепатологічних центрів, удосконалення нормативної бази в цій галузі. Досвід європейських країн засвідчив, що об’єднання зусиль усіх органів державної влади та громадськості – найдієвіший механізм ефективності впровадження подібних ініціатив.

У березні нинішнього року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію програми і дав доручення створити робочу групу, яка у тримісячний термін напрацює і подасть на затвердження уряду Проект програми, де буде визначено економічні розрахунки, потреби, план реалізації конкретних заходів. Серед першочергових заходів – визначення стандартів надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В і С, розробка нормативів акредитації для установ, які надають спеціалізовану медичну допомогу, а також для немедичних закладів (перукарень, косметичних кабінетів, салонів татуажу тощо) – з метою запобігти інфікуванню населення. Розробники Програми вважають надзвичайно важливим заручитися підтримкою ЗМІ в інформуванні населення, передусім молоді, стосовно проблем вірусних гепатитів, їх загроз, шляхів передачі та превентивних заходів. До виконання програм профілактики ВГ планується залучити не лише медичних, а й соціальних працівників, представників органів влади, роботодавців, профспілки. Посилення безпеки донорства та створення безпечних умов праці для медпрацівників також одна з основних вимог Програми.

До переліку лікувально-діагностичних заходів ввійшли питання розробки відповідних протоколів діагностики та лікування ВГ на основі застосування сучасних систем та засобів діагностики і забезпечення хворих лікувальними засобами (відповідно до затверджених протоколів), удосконалення системи вакцинопрофілактики тощо.

Проект розробленої Програми був переданий на обговорення і затвердження до уряду, а у Держбюджеті на наступний рік Міністерство охорони здоров’я просило виділити 304 млн грн на реалізацію першочергових заходів Програми.

Як зазначила в своєму інтерв’ю один з авторів проекту Програми, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, доктор медичних наук Ольга Голубовська, Програма матиме насамперед цільове фінансування. До того ж буде розроблено регіональні антигепатитні програми, і місцеві бюджети задіюватимуть додаткові ресурси. Програма передбачає не лише лікування пацієнтів, яке дороговартісне, а передусім профілактичні заходи, інформаційну політику і скринінг. Адже в Україні потрібно проводити скринінгові дослідження усіх хворих, які звертаються до медичних закладів. Показовим у цьому сенсі є приклади багатьох країн, зокрема Японії. Там людину не приймають на роботу, доки вона не пройде комплексне обстеження, зокрема і тест на ВГ.

Ольга Голубовська вважає: «Важливий крок для України – визначення тих категорій хворих, які потребують невідкладного та першочергового лікування. Адже є пацієнти, яким протипоказане комплексне противірусне лікування – це некурабельні хворі з цирозом печінки, пацієнти з вираженими позапечінковими проявами (на разі у ХГС їх налічується близько 30, хоча часто вони зникають саме з лікуванням ВГ), пацієнти з тяжкими аутоімунними захворюваннями тощо. Тут має застосовуватися інша терапія. Водночас люди з критичним фіброзом потребують негайного лікування. На жаль, у наших лікарів існує дві крайні точки зору, що позначається і на процесі затвердження Національного протоколу лікування вірусних гепатитів, який практично готовий. Одні лише на підставі результатів тестів на ВГ наполягають на негайному противірусному лікуванні пацієнта – без додаткових обстежень, урахування стану хворого, інші – відмовляють своїх пацієнтів від такого лікування, переконуючи, що з цією інфекцією можна жити не лікуючись. Істина, як завжди, по середині – у виваженому індивідуальному підході».

За прогнозами фахівців, за умови їх чіткого виконання вдалося б знизити рівень захворюваності на вірусні гепатити В і С у 2 – 3 рази, а рівень інвалідності та смертності від їх ускладнень – на 40%, ризик інфікування під час переливання крові буде зменшено на 90%.

У будь-якому випадку, результативність всіх зусиль МОЗ України і громадських організацій буде залежати від фінансування, яке забезпечить (або не забезпечить) держава. Проект Держбюджету на наступний рік поки що прийнятий у першому читанні. Напередодні його голосування біля стін Верховної Ради ВГО «Зупинимо гепатит» провела акцію, під час якої роздавала народним депутатам тест-системи для виявлення гепатиту. На думку організаторів акції, це повинно змусити народних обранців більш уважно поставитись до голосування щодо виділення коштів на медицину. До речі, якщо врахувати, що за статистикою ВООЗ кожен 12-ий може бути інфікований вірусним гепатитом, то гіпотетично із 460 депутатів 40 можуть виявитися хворими на цю недугу.

Перелік літератури:

Украинский терапевтический журнал №3, 2011, ст.

Cedars-Sinai Medical Center http://www.cedars-sinai.edu/

Поиск по сайту: