Аналіз ризиків

На різних стадіях життєвого циклу інвестиційного проекту виникають різноманітні ризики, вплив яких призводить до перевитрат часу й коштів на його реалізацію за рахунок збільшення обсягів запланованих робіт за проектом і тривалості їх виконання.

Виходячи з наведених у літературі класифікацій, необхідно на кожній стадії життєвого циклу інвестиційного проекту ідентифікувати, проаналізувати, оцінити рівень проектних рішень та розробити заходи для зниження ризиків, у тому числі схарактеризувати:

· сутність ризику (опис можливих найбільш несприятливих подій при реалізації проекту);

· причини ризику (дії, що спричиняють за собою настання таких подій);

· наслідки ризику (передумови, що збільшують імовірність можливості ризикових подій);

· методи компенсації та зниження ризику (попередження несприятливих подій або ослаблення їх негативного ефекту).

Результати аналізу ризиків у реалізації інвестиційного проекту в конкретних показниках можуть бути подані як у текстовій, так і в табличній формі за зразком, що наведено в таблиці 5. За основними видами ризиків потрібно визначити їх рівень. Бажано також визначити загальний рівень ризику інвестиційного проекту.

Таблиця 5. Якісний аналіз ризику інвестиційного проекту

До методів зниження ризиків можна віднести розроблення відповідних профілактичних заходів щодо його попередження, розподіл негативних фінансових наслідків серед учасників інвестиційної діяльності, зовнішнє страхування найбільш суттєвих ризиків, створення резервних фондів тощо.

Чинники ризику та невизначеності належить ураховувати в розрахунках ефективності, якщо при різних можливих умовах реалізації витрати і результати проекту різняться.

При цьому доцільно оцінити ризиковість реалізації даного проекту за за допомогою кількісних методів, чи методу експертних оцінок.

2.6. Фінансовий план

Фінансовий план інвестиційного проекту обгрунтовує фінансову діяльність на короткий термін і на перспективу з метою забезпечення життєдіяльності суб‘єктів господарювання та ефективного використання коштів. Розробляється на основі аналізу поточної фінансової інформації й прогнозу реалізації продукції у наступні періоди. Фінансовий план інвестиційного проекту узагальнює попередні матеріали та забезпечує зіставлення у вартісному виразі витрат і вигод проекту.

Фінансовий план уключає наступні відносно самостійні підрозділи:

· прогноз обсягів реалізації (як результат аналізу ринку і плану маркетингу);

· інвестиційний план (оцінка інвестиційних витрат у цілому, за вкладами інвесторів, за джерелами фінансування);

· розрахунок поточних витрат (як результат плану виробництва) та точки беззбитковості;

· план оподаткування (як узагальнення всіх видів податків, відрахувань, зборів, що необхідно буде сплатити);

· план фінансування проекту;

· баланс грошових потоків протягом інвестиційного циклу;

· показники ефективності проекту.

Оскільки обсяг виручки від реалізації продукції є найбільш суттєвим джерелом грошових коштів і має серйозний вплив на вартість проекту, складання прогнозу обсягів реалізації продукції повинно бути максимально наближене до реальної суми грошових надходжень. Обсяг і сума реалізації прогнозуються окремо для продажу на внутрішньому й зовнішньому ринках за роками проекту, структура прогнозу обсягів реалізації наведено в додатку Б.

Для усунення впливу інфляції на вартісні показники всі розрахунки можна проводити у доларах США, користуючись для перерахунків у гривню прогнозами валютних курсів.

При підготовці фінансового плану інвестиційного проекту потрібно розраховувати інвестиційні витрати, які включають у себе капітальні та поточні витрати на підготовку і реалізацію проекту, структура типового складу інвестиційних витрат за методикою UNIDO наведено в таблиці 6. При розробленні бізнес-плану за участю іноземних інвесторів або партнерів потрібно використовувати міжнародні стандарти UNIDO.

При створенні підприємства інвестиційні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, при поточних інвестиціях у діюче підприємство — як збільшення статутного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів. Також це можуть бути витрати, що сплачуються за рахунок кредитів та інших джерел фінансування.

Таблиця 6. Типовий склад інвестиційних витрат за стандартами UNIDO

Достатті „Попередні інвестиційні дослідження і підготовчі роботи” належать витрати, пов'язані з підготовкою даного проекту:

- вартість основного та детального проектування;

- оплата праці консультантів та експертів, включаючи розроблення бізнес-плану;

- купівля патентів, товарних знаків, програмних продуктів, інших супутніх товарів та послуг.

У курсовій роботі ці витрати приймати в розмірі 5-7% вартості інвестиційного проекту.

За статтею „Освоєння земельної ділянки” плануються витрати з:

- купівлі, оренди землі й витрати, які супроводжують їх (придбання прав на користування землею);

- розміщення, переміщення і поліпшення конструкцій, ліній електропередач, доріг;

- підготовки земельної ділянки до будівництва;

- оформлення ландшафту.

За статтею „Будинки та споруди” вказується вартість будинків і споруд, що належать інвестору, або прав користування ними як інвестиційним вкладом. Вартість нового будівництва в цю статтю не включається.

За статтею „Інфраструктура” вказуються витрати на прокладання інженерних комунікацій (енергозабезпечення, водопостачання й каналізація, забезпечення транспортними комунікаціями), або вартість прав користування ними як інвестиційним вкладом у проект.

За статтею „Технологія” вказується вартість технічної документації, ліцензій, “ноу-хау” або вартість прав користування ними.

За статтями 6, 7, 8, 9 плануються витрати на:

- виконання зовнішніх робіт та будівництво будівель підприємства, складів, сховищ, офісів, об’єктів соціальної інфраструктури (медпункти, їдальня тощо);

- витрати на придбання машин та устаткування для основного й допоміжного виробництва;

- витрати на монтаж устаткування, огляд та випробування;

- витрати на придбання транспортних засобів для переміщення, транспортування та перевезення вантажів;

- витрати на устаткування для технічного обслуговування, ремонту, випробування устаткування, телекомунікації та зв’язок;

- витрати на розроблення та впровадження пробних зразків;

- витрати на організацію та проведення консультацій, переговорів і закупівель, інспекцію й нагляд за будівництвом і пуском.

За статтею „Підготовка кадрів” указуються витрати на:

- підготовку і перепідготовку кадрів;

- підвищення кваліфікації кадрів.

За статтею „Накладні витрати” показуються витрати на:

- організаційні та адміністративні витрати за проектом (підготовка установчих документів, реєстрація підприємства; укладання договорів на поставки, реклама, страхування кредиту, утримання транспорту, охорона навколишнього середовища тощо);

- маркетингові витрати (витрати відділу збуту та маркетингу, витрати на рекламу).

У курсовій роботі ці витрати приймати в розмірі 10% вартості інвестиційного проекту.

За статтею „Обігові кошти” плануються витрати на:

- закупівлю пускової партії сировини і матеріалів для основного та допоміжного виробництва;

- утримання штату працівників на період будівництва й експлуатаційних випробувань.

Таблиця 7. За статтею “Накладні витрати”

Таблиця 8. За статтею “Амортзаційні відрахування”

Таблиця 9. За статтею “Обігові кошти”

Розрахунок витрат за кожними статтями доцільно проводити в табличній формі та оформити їх у додатки до курсової роботи, а сумарні значення за статтями витрат скласти в табличній формі відповідно додатку В.

При розрахунках поточних витрат і точки беззбитковості у курсовій роботі слід користуватися класифікацією поточних витрат, наведеною в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також у галузевих Типових положеннях із планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. При цьому слід спиратися на практику ведення обліку на підприємстві, для якого розробляється інвестиційний проект.

Розрахунок поточних витрат на виробництво продукції розраховується шляхом калькулювання витрат за статтями по всіх асортиментних групах товарів, за структурою, що наведено в додатку В.

План прибутків являє собою аналітичну таблицю, де відображаються всі витрати і вигоди інвестиційного проекту за рокам його життєвого циклу, структура плану прибутків наведено в додатку Г.

Для визначення точки беззбитковості (критичного обсягу виробництва) у поточних витратах на виробничу програму підприємства виділяють змінні й умовно постійні витрати. У курсовій роботі допускається визначати точку беззбитковості тільки для перших двох років експлуатації об'єкта інвестування.

Точка беззбитковості визначається за формулою

, (1)

де Qб – точка беззбитковості;

FС – сума фінансових (постійних) витрат;

P – ціна одиниці продукції:

AVС – змінні витрати на одиницю продукції.

Якщо за інвестиційним проектом передбачається реалізація різноманітної продукції за асортиментом, до розрахунок критичного обсягу виробництва доцільно проводити за наступною формулою

, , (2)

де Qб – точка беззбитковості;

F – сума фінансових (постійних) витрат;

ВМ – валова моржа;

СОД – сумарний операційний дохід (чиста виручка від реалізації);

Увм – питома вага валової маржі в сумарних операційних доходах.

Таблиця 10. Розрахунок точки беззбитковості

Оподаткування інвесторів і підприємців узагальнюється у таблиці 11. Повний перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, наведений у Законі України “Про систему оподаткування”, порядок їх розрахунків – у відповідних нормативних актах.

План фінансування інвестиційного проекту дає змогу оцінити потребу у власних, позичкових та залучених фінансових ресурсах для реалізації проекту.

При формуванні раціонального плану фінансування потрібно дотримуватися наступних принципів:

- необхідність повернення запозиченого капіталу, що сприятиме підтриманню постійної платоспроможності підприємства;

- створення умов для зростання доходу від ведення фінансово-господарської діяльності;

- зниження капітальних витрат і ризику за рахунок раціоналізації структури інвестиційних витрат.

Таблиця 11. Оподаткування діяльності

Головною метою складання плану фінансування є визначення структури капіталу проекту на основі балансу грошових потоків. Після розрахунків оптимальної структури капіталу баланс грошових потоків може уточнюватись.

При розробленні цього плану обсяги інвестиційних витрат, що наведені в таблиці6 і джерела їх фінансування повинні збігатися в цілому та за роками інвестиційного циклу. Структура джерел фінансування проектів наведено в таблиці 12.

Далі необхідно спланувати повернення вкладених коштів (табл. 11) у розрізі інвесторів і в цілому.

Процес розроблення таблиць 10, 11 є ітераційним, їх показники можуть бути змінені після розроблення балансу грошових потоків, розрахунків показників ефективності проекту з тим, щоб структура капіталу була оптимальною.

Таблиця 11. Схема повернення вкладених коштів

Головними критеріями оптимізації співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є:

- необхідність забезпечення достатньої фінансової стійкості підприємства;

- максимізація суми чистого прибутку від інвестиційної діяльності при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування цієї діяльності.

Таблиця 12. Джерела фінансування проекту

Баланс грошових потоків складається в розрізі трьох основних видів діяльності: виробничо-поточної (операційної), інвестиційної і фінансової. Структура балансу грошових потоків наведено в додатку Д.

Дохід від реалізації є основним надходженням від поточної діяльності. Надходженнями від інвестиційної діяльності можуть бути грошові вклади засновників, збільшення уставного фонду від пайової участі залучених інвесторів, надходження від продажу власних та інших цінних паперів, реалізація основних фондів, нематеріальних активів й інших цінностей.

Витратами з операційної діяльності є поточні витрати виробництва та збуту продукції плюс частина податків та інвестиційної — інвестиційні витрати.

У грошових потоках від фінансової діяльності необхідно відобразити такі аспекти, як кредитування, фінансові вкладення, виплату дивідендів і процентів, повернення суми кредиту й процентів з нього, роботу з борговими вимогами тощо.

Грошові кошти на початок періоду передбачаються тільки для проектів поточних інвестицій у діюче підприємство. Фінансовий резерв рекомендується приймати в розмірі 5%. Показник грошового потоку становить різницю між надходженнями і витратами плюс амортизаційні відрахування. Останні у зв'язку зі складностями нарахування від балансової вартості фондів теж доцільно визначати у табличній формі за роками інвестиційного циклу.

Залишок грошових коштів на кінець періоду повинен завжди мати позитивне значення, інакше це означало б, що для здійснення проекту не вистачає коштів.

Дисконтований грошовий потік і кумулятивний дисконтований грошовий потік визначаються на основі прогнозних коефіцієнтів дисконтування (та інфляції) для кожного періоду, що входить у термін виконання проекту.

Якщо розрахунки проводяться у доларах США, то рекомендована для країн СНД Всесвітнім банком ставка дисконту – 0,15. При розрахунках у гривнях необхідна ставка дисконту визначається з урахуванням прибутковості подібних інвестицій, альтернативних інвестицій, досягнутої на підприємстві поточної прибутковості позикового або депозитного процента. В загальному випадку (коли капітал сформований за рахунок різних джерел) ставка дисконту приблизно знаходиться як середньозважена вартість капіталу, розрахована з урахуванням структури капіталу і системи оподаткування.

Поиск по сайту: