АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Завдання інформаційного консалтингу

Читайте также:
  1. I. Мета, завдання та загальні вимоги до виконання курсової роботи
  2. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  3. А. Завдання
  4. А. Завдання
  5. А. Завдання
  6. Види риторичної майстерності. (Практичні завдання, які студент готує самостійно й репрезентує публічно).
  7. Виконати практичні завдання
  8. Виконати практичні завдання
  9. Виконати практичні завдання
  10. Виконати практичні завдання
  11. Виконати практичні завдання
  12. Виконати практичні завдання

Консалтингові компанії з’являються на ринку останніми разом з появою попиту на їх послуги за переходу від часткової до комплексної автоматизації, коли підприємство не здатне самостійно вирішити проблеми і готове платити не тільки за програмне та апаратне забезпечення, а й за консультації.

Види діяльності у сфері інформатизації:

– консультації з питань вибору типу та конфігурації комп’ютерних засобів і програмного забезпечення, аналізу та пошуку оптимальних рішень;

– створення програмного забезпечення без тиражування;

– обробка даних.

У групі консалтингових послуг з інформаційних технологій виділяються такі види:

– комп’ютерні системи управління;

– застосування комп’ютерів в аудиті та оцінюванні діяльності;

– електронна видавнича діяльність;

– інформаційно-пошукові системи;

– проектування і розроблення систем.

Для успішного впровадження системи ІТ - консультанти забезпечують спільну роботу менеджменту і комп’ютерної групи клієнта із системними інтеграторами ззовні, здійснюють перепідготовку персоналу і менеджменту клієнта. Консультанти співпрацюють з виробниками для вибору оптимальних модулів і функцій, які б забезпечили найбільш раціональне та ефективне їх застосування для досягнення поставлених цілей.

Якщо раніше більшість консультантів з інформаційних технологій займалися лише консалтингом, то сьогодні основна увага приділяється впровадженню проектів. До консультантів висуваються серйозніші вимоги. Основний акцент робиться на їх здатності керувати всім процесом упровадження, тобто забезпечити повний життєвий цикл проекту.

Консультанти можуть допомогти клієнту впровадити технології або навчити, як це робиться. Згодом клієнт може залучити консультанта до завдань, для виконання яких у нього недостатньо власних ресурсів.

Консультант з інформаційних технологій є комплексним спеціалістом, який комбінує знання як у своїй галузі, так і в галузі управління взагалі, здатний досліджувати систему організації, виявляти в ній слабкі місця, оптимізувати та реструктурувати її на основі нових інформаційних технологій.

Важливий елемент консалтингу – формування і навчання робочих груп. Будь-які проекти необхідно супроводжувати. Тому співробітники підприємства від початку повинні брати участь у проекті, їм частково передаються внутрішньофірмові технології. І після закінчення робіт вони самі здатні аналізувати та поліпшувати бізнес-процеси в межах власної організації.

Перш ніж використовувати послуги консалтингових служб, керівники та власники підприємств повинні усвідомити, що саме вони хочуть змінити в своїй організації і в якій мірі їм зможе допомогти консультант. Таким чином, вивчення й удосконалення організації інформаційно-консультаційних послуг є необхідною складовою поліпшення виробничих та управлінських відносин на підприємствах різних форм власності.

Інформаційний консалтинг є особливим видом консультаційної діяльності і характеризується певними професійними рисами роботи консультантів:

1. Загальна ерудиція та компетентність. Практики-консультанти повинні володіти не тільки високим рівнем знань, навичок, досвіду та спеціальної компетенції, їх успішна робота в цілому залежить від інтелектуальних та особистих рис.

2. Незалежність та неупередженість.

Внаслідок своєї економічної, адміністративної, емоційної незалежності консультанти, працюючи з клієнтом, пропонують необхідні об'єктивні рішення, які не впливають на їхні власні інтереси.

3. Рекомендаційність пропозицій.

Консультанти не мають адміністративної влади і виступають як радники запропонованих змін. Прийняття рішення та відповідальність за нього несуть менеджери та керівники організацій.

4. Спеціальна кваліфікована експертиза.

Володіючи комплексом накопичених професійних знань та досвідом роботи, консультанти часто виступають як незалежні оцінювачі рішень клієнта.

5. Конфіденційність.

Дотримання інформаційної безпеки гарантує клієнту, що інформація з проблем даної організації не вийде за її межі.

Потреба у допомозі консультантів обумовлена не тільки їх знаннями, аналітичними уміннями та методологічними підходами, які може привнести консультант до клієнтської організації, а й тим, що сторонні консультанти покликані допомагати менеджерам орієнтуватися в складних умовах прискорення технологічних змін, швидкого зростання ділової активності з метою впливу на розвиток організації.

Потенційними користувачами консалтингових послуг виступають будь-які організації, що стикаються з управлінськими проблемами. До них у першу чергу можна віднести приватні компанії, банки, державні установи, професійні асоціації, інвестиційні фонди та ін. Проте проблема трансформації потреб в управлінському консультуванні щодо тривалого попиту на нього є актуальною як для ринку в цілому, так і для кожної конкретної консультаційної фірми.

Формування ринку товарів і послуг характерне активним впровадженням технологій реклами, серед яких можна виділити прийоми "Public Relation" - як галузі інформаційних і соціальних комунікацій. Цей напрям запозичує з інформаційної діяльності прийоми і технології, зокрема організацію інформаційно-аналітичної і експертної діяльності, проведення виставок, конференцій, презентацій, нарад; технологію прогнозування, яка використовує характерні для інформатики інформаційні джерела; технологію інформаційної розвідки по відкритих джерелах інформації (наприклад, фірмовий аналіз і прогнозування діяльності підприємств різних форм власності, підготовка й редагування аналітичних і ситуаційних матеріалів, організація в засобах масової інформації "інформаційно-іміджевої" кампанії, аналітичне забезпечення виборчих кампаній та ін.

Для ефективної роботи необхідне знання джерел інформації, характеристик інформаційних масивів: розсіяння інформації, старіння, актуальності інформації, оцінювання характеристик інформації – якісних (достовірність, об'єктивність, однозначність, своєчасність, релевантність, пертинентність, актуальність), кількісних (повнота, достатність), ціннісних.

Динаміка конкретного товарного ринку визначається маркетинговою політикою і конкурентною боротьбою фірм, які позиціонують на ринку свою продукцію. Кваліфіковане збирання й обробка інформації про конкурентів дозволяє синтезувати прогноз його ініціатив на товарних ринках, які цікавлять фірму, оцінити реальну загрозу інтересам фірми за різними напрямками її діяльності.

Компанії фінансового сектору, фірми, які працюють у сфері дозвілля і подорожей, авіакомпанії, некомерційні організації, продавці товарів довготермінового користування формують власні бази даних клієнтів, угод, проведених маркетингових кампаній. Дані для ведення таких баз даних одержують як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Робота як з традиційними джерелами інформації, так і з нетрадиційними (наприклад, мережа Інтернет) потребує знання загальних інформаційних законів розсіювання інформації, зміни актуальності інформації, систематизації інформації за різними критеріями, уміння вироблення пошукової стратегії. Слід зазначити, що в умовах формування інформаційного ринку інформація, якою володіють підприємства, є товаром, здатним викликати "інформаційний інтерес" учасників ринку до інформаційної продукції у вигляді баз і банків даних, адресно-довідкової інформації, аналітичних оглядів і прогнозів та ін.

Широкого розповсюдження набула інформаційна діяльність у віртуальному середовищі. Глобальна інформаційна мережа Інтернет стає все більш звичним і привабливим середовищем для підприємств і організацій як з технологічної, так і з комунікаційної точки зору, використовується для створення позитивного іміджу організації у зовнішньому середовищі, для здійснення маркетингових комунікацій, пошуку необхідної інформації в онлайнових базах даних, що потребує знання законів інформації, вміння її аналітичної переробки і представлення, теорії інформаційного пошуку.

Мережа Інтернет, як і традиційні масиви інформації, підпорядковується загальним інформаційним законам і класичним законам теорії інформаційного пошуку, але разом з тим відкриває раніше не бачені можливості для соціально-комунікаційної діяльності: здійснення соціологічних опитувань, зв'язків з громадськістю для органів державної влади й управління, реклами товарів і послуг для будь-яких підприємств і організацій, дистанційного навчання.

Запозичені з інших галузей діяльності терміни для позначення функцій інформаційного посередництва, зокрема термін "брокер", що визначається як "окрема особа або фірма, яка спеціалізується на посередницьких операціях з певними видами товарів або послуг", відповідає сутності діяльності інформаційного посередника.

Інформаційний посередник (або брокер) – це особа або організація, яка здійснює зв'язок між виробниками інфор­маційних продуктів та послуг і їх користувачами, володіє знаннями про ринки збуту і продукти та способи їх одержання.

Діяльність інформаційних посередників в умовах мережевого суспільства полягає у створенні іміджу організації в глобальному інформаційному середовищі, презентуючи в мережі Інтернет послуги і продукти, які надає організація, інформуючи про діяльність організації. Інформаційні посе­редники розробляють Web-сайт організації, планують його діяльність, актуалізують представлену на ньому інформацію, здійснюють пошук інформації в мережі для забезпечення інформаційних потреб організації і її клієнтів, організовують навчання працівників, надають рекомендації з пошуку інформації, розробляють інструкції, довідники з ресурсів мережі та ін. Таким чином, інформаційний брокер в організації трансформує інформацію із зовнішнього контуру у внутрішній і навпаки, здійснює маркетингову комунікацію, як систему налагодженого обміну інформацією з ринком збуту, що дозволяє підприємству адаптуватись до зміни ринкових умов і досягати поставлених цілей.

Аналіз інформаційних ресурсів підприємств, організацій, бібліотек, інформаційних центрів і застосування відповідних комп'ютерних технологій з метою представлення інформації у телекомунікаційному середовищі включає традиційні методи роботи з документами і сучасні технології представлення документів для їх функціонування у мережі Інтернет: аналітико-синтетична переробка, структурування інформації, формальний опис документів, їх вербальних і структурно-графічних компонент, проектування і підтримка WEB-сторінок, редагування і модифікація (оновлення) представленої у мережі інформації.

Узагальнену структуру діяльності інформаційних брокерів мережі Інтернет, вимоги до їх знань і умінь можна представити таким чином:

- організація комунікацій у глобальному інформаційному середовищі мережі Інтернет: організація ділових контактів за допомогою мережі, участь у проектах із створення "віртуальних корпорацій", "електронних бібліотек";

- адаптація інформаційних ресурсів підприємства до розповсюдження їх через глобальні інформаційні мережі;

- інформаційне наповнення WEB-сайта маркетинговою, рекламною, бібліографічною інформацією, повнотекстовими базами даних;

- пошук інформації у мережі Інтернет з метою задоволення інформаційних потреб користувачів;

- розробка рекламно-інформаційних матеріалів для розміщення їх у мережі Інтернет;

- аналіз і планування номенклатури інформаційної продукції і послуг, які надходять від організації у зовнішнє середовище;

- вивчення потреб працівників підприємства у зовнішній інформації;

- інформаційно-аналітичний моніторинг документного потоку мережі Інтернет;

- підготовка аналітичних і оглядових матеріалів на основі одержаної з мережі інформації;

- участь у створенні й актуалізації баз і банків даних регіональної інформації;

- володіння методами аналітико-синтетичної переробки інформації;

- вміння оцінювати інформаційно-ресурсний потенціал підприємства;

- вміння прогнозувати інформаційний попит;

- оптимізування форми і диверсифікування методів представлення інформації користувачам віртуального середовища;

- знання інформаційних ресурсів сфери культури і мистецтва, управління і законодавчої влади, науки і освіти;

- знання глобальних інформаційних мереж в інформаційно-комунікаційному аспекті;

- володіння методами системного дослідження інформаційних потреб користувачів;

- вміння раціонально й ефективно здійснювати комунікації за допомогою мережі Інтернет у політиці, бізнесі, науці, культурі, освіті, дозвіллі;

- вміння здійснювати інформаційну експертизу ресурсів.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)