Види риторичної майстерності. (Практичні завдання, які студент готує самостійно й репрезентує публічно)

1. Промова (політична, урочиста);

2. Доповідь (з питань економіки, політики, наукова);

3. Проповідь;

4. Інформаційні новини;

5. Реклама;

6. Телеведучий (монолог, діалог, полілог);

7. Акторська майстерність (монолог, діалог, полілог);

8. Образ героя комедії, трагедії, драми;

9. Поетична майстерність;

10. Музична майстерність;

11. Сатира, гумор, іронія;

12. Публіцистичний нарис;

13. Журналістський огляд новин;

14. Критика жанрів мистецтва;

15. Дискусія, диспут, полеміка, суперечка;

16. Дипломатичні перемовини;

17. Укладання угод, складання документів (політичних, економічних);

18. Слова автора;

19. Репрезентація чуток, міфів, анекдотів;

20. Інформаційний проект, технологія;

21. Дезінформація;

22. Психотренінг;

23. Месмеризація (ворожіння, віщунство, пророцтво);

24. Невербальне мовлення за допомогою міміки, жестів;

25. Невербальне мовлення за допомогою символів, малюнків;

26. Пантоміма;

27. Шаради (невербальна демонстрація образу, слова тощо);

28. Живі картини.

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ: Оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять, написання контрольних робіт, виконання підсумкових завдань до основного модуля, знання основних термінів.

Основними формами роботи студентів в аудиторних умовах є: лекції, семінари, консультації (групові й індивідуальні), контрольні роботи, підготовка і написання есе, залік (чи іспит).

А) Основна форма навчального процесу – лекція. Лекція повинна розкривати перед студентами найбільш важливі й суттєві проблеми, давати методичні вказівки і поради для підготовки до семінарських занять. Для того, щоб лекція не сприймалася абстрактно, студентам необхідно навчитися активно і уважно слухати лекцію, вести змістовні конспекти, в яких повинна бути вказана тема лекції, основні питання і рекомендована літерату, записані найбільш важливі визначення, цікаві приклади тощо.

Якісний конспект з курсу «політична риторика» надає велику допомогу в самостійній роботі студентів, їх підготовці до семінарів, співбесід, заліку. Засвоєння конспекту полегшує розуміння нового матеріалу і скорочує час на вивчення основної та додаткової літератури.

Результатом засвоєння теоретичного курсу з «Політичної риторики» є лекційний контроль, який передбачає написання контрольної роботи.

Б) Найбільш активною формою самостійної роботи є семінар. На семінарі студент не лише закріплює, але й розвиває та поглиблює свої знання, вчиться творчо мислити, отримує практичні навички мистецтва політичного красномовства. Творчо підготовлені семінари з постановкою дискусійних питань спонукають студентів до самостійного аналізу явищ дійсності і сприяють розвитку світоглядної, громадянської зрілості особистості.

Якісна підготовка до кожного семінарського заняття передбачає виконання студентами таких вимог:

1. Вивчення плану семінарського заняття: а) плану основних питань заняття; б) плану підготовки та відповіді на кожне головне питання заняття; в) списку основної та додаткової літератури.

2. Вивчення конспекту лекції з даної теми.

3. Вивчення відповідних розділів рекомендованих підручників, навчально-методичної та науково-дослідної літератури, першоджерел з політичної риторики.

На семінарі кожен студент повинен активно слідкувати за логікою виступів, бути готовим доповнювати виступи своїх колег.

Результатом засвоєння практичного курсу з «Політичної риторики» є написання низки контрольних робіт, серед який підсумковими є модульні контрольні роботи.

В) Однією з важливих форм контролю за самосійною роботою є співбесіда. Співбесіда проводиться протягом всього семестру і в період підготовки до екзаменаційної сесії (за графіком, затвердженим кафедрою). За формою організації вона може бути груповою та індивідуальною.

Групові співбесіди проводяться, як правило, напередодні семінарських занять, контрольних робіт, заліку. Метою співбесіди є зясування найбільш складних чи слабко засвоєних питань курсу. Тут можуть читатися оглядові лекції, лекції по засвоєнню першоджерел і методичні поради по їх вивченню тощо.

Індивідуальні співбесіди проводяться, коли закріплюється вивчений матеріал, уточнюються знання студентів з окремих тем.

Завершальним етапом перевірки самостійної роботи студентів є практична демонстрація засвоєних видів риторичної майстерності та прийомів політичної риторики чи написання есе. Основними етапами підготовки до написання есеє: а) ретельно опрацювати питання, які виносяться на самостійне опрацювання; б) вибрати напрямок дослідження для написання творчої роботи; в) встановити відповідність обраної теми конкретній темі курсу для поглибленого вивчення рекомендованого списку обов’язкової та рекомендованої літератури; г) отримати індивідуальну консультацію з написання есе у викладача, який проводить семінарські заняття в групі; д) здати роботу в строки, встановлені викладачем.

Г) Завершальною формою самостійної роботи студентів є залік. Під час самостійної підготовки до заліку студент повинен:

- уважно ознайомитися з програмою курсу і рекомендаціями викладачів;

- вивчити конспект лекцій і матеріал, що подається в учбовій літературі;

- перевірити наявність першоджерел, повторити їх зміст, а у випадку пропуску – доповнити конспект;

- виявити складні питання та уточнити їх на консультаціях;

Завершальним етапом заліку є виставлення оцінки (зараховано / не зараховано). Студенти, які складають залік, мають відмінний за якістю рівень знань. Ці відмінності повинні бути відображеними в кількісних характеристиках за допомогою єдиних вимог до оцінки (див. «Шкала оцінювання засвоєння навчального матеріалу»).

9. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів:

Етапи підготовки промови:

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Оратор, виступаючи перед аудиторією, завжди має проголошувати щось вагоме, нове. Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть. Оратор повинен грунтовно володіти основними аспектами проблеми. Той, хто виступає перед аудиторією, має бути освічений в галузі знання, яку пропонує увазі своїх слухачів. Поверховість і малоерудованість одразу помітні, й довіри в аудиторії такий оратор не викликає.

Промова, як правило, потребує попередньої підготовки. Підготовка промови − творчий процес, який можна поділити на такі епати: вибір теми − складання плану − збирання матеріалу − запис промови − розмітка тексту знаками партитури − тренування. Розглянемо докладніше кожний блок цього алгоритму.

1) Вибір теми. Часто лекторові пропонують виступити на чітко визначену тему. Так, академічна доповідь у стінах вузу визначається навчальним планом чи науковим керівником; церковна проповідь визначена наперед євангельським текстом.

2) Складання плану. Плани бувають трьох видів: простий, складний і цитатний.

Простий план являє собою, по суті, ряд непоширених речень.

Складний план − це своєрідне поширення простого плану шляхом розгалуження основних питань. Крім того, сюди зазвичай вводять вступ та висновки (хоча це не обов’язково).

Цитатний план − це план, подібний, як правило, до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які конденсують суть цього питання.

3) Збирання матеріалу. Матеріал для промови може конденсувати власний і чужий досвід. Матеріалом з власного життя можуть бути: власні думки, спостереження, емоції тощо. Матеріал, що містить чужий досвід, − це, насамперед, книги, журнали, газети (хоча можуть бути й випадки з життя знайомих, друзів і т. ін.). Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають більшої ваги.

4) Запис промови. Початківець (та й не лише) мусить після попередньої роботи записати зібраний матиріал у вигляді звичайного тексту. Після запису необхідно уважно проглянути отриманий текст. Перше, на що слід звернути увагу − чи правильно було дібрано слова. Далі йде робота над стилем: чи відповідають обрані слова меті промови? аудиторії, до якої буде вона звернена? чи не будуть деякі слова „випадати” з тексту стилістично? Прослідкуйте, чи не втратили логічність і доказовість думок, чи не перевантажений ваш текст цитатами та прикладами.

5) Розмітка тексту знаками партитури. Навіть досвідчений оратор, не кажучи вже про початківця, стикається з потребою певної графічної підготовки написаного тексту: виділити найважливіші місця чи такі, що залишають простір для неточного витлумачення, тощо. Для цього використовуються знаки партитури, які допомагають зафіксувати наголошене слово, правильну інтонацію, паузи і т. ін.

Знаки партитури за місцем іх розташування в тексті поділяють на три групи: рядкові, надрядкові, підрядкові.

Рядкові знаки:

1. Фразові паузи: | коротка (на один рахунок); || на два рахунки (раз, два); на три рахунки (раз, два, три).

2. Дужки ромбічні <>, якими варто позначати вставні речення або слова.

3. Дужки квадратні [] вживаються, якщо варто додати слово (слова), що допомогло б утримати непевний зміст речення, знайти потрібну інтонацію.

4. Лапки «…», в які беруть слова, що вимовляються з інтонацією іронії.

Надрядкові знаки:

5. Знак наголосу. Якщо для вас якісь слова в тексті нові і ви не знаєте, де правильно поставити наголос, подивіться у словник і позначте наголос на письмі.

6. Підвищення тону. Цей знак використовується для інтонування і означає незавершеність вислову, питання, непевність, використовується в окличних реченнях, при звертанні тощо.

7. Пониження тону. Пониження тону використовується для позначення інтонації, що знаменує завершення вислову чи певної частини його.

8. Злам інтонації.. Використовується при зламі інтонаційного малюнка (від підвищення до пониження чи навпаки).

Підрядкові знаки:

9. Логічний наголос __. Логічний наголос не можна плутати з наголосом граматичним: це знак партитури, що виділяє семантичний центр фрази (слово або групу слів). На відміну від граматичного наголосу, він може змінюватися залежно від мети, яку хоче досягти оратор. Зазвичай місце логічного наголосу підказує контекст.

10. Уповільнення темпу_ _ __ __. Цей прийом використовується для того, щоб зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими.

11. Прискорення темпу……Використовується для позначення вторинності, додаткового характеру інформації (вставні речення або слова тощо).

12. Легато. Використовується для позначення злиття слів у вимові, якщо вони вимовляються як одне ціле. Знак свідчить, що пауза тут непотрібна.

Процедура тренування.

Тим, хто тільки-но прагне стати оратором, необхідно потренуватися у проголошенні промови вдома, перш ніж виходити з нею до аудиторії. Можна проголошувати вголос чи «про себе». Це допоможе вам визначити час звучання промови, орієнтуючись приблизно на 100-120 слів на хвилину (саме такий темп найсприятливіший для аудиторії). Дуже зручними помічниками тут виступають відео-магнітофон, магнітофон чи дзеркало. З їх допомогою ви можете оцінити себе ніби «збоку», розробити систему жестів, попрацювати над виразом обличчя тощо.

Поиск по сайту: