СТАН РИНКУ КРУПІВ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Світове виробництво зерна

Зерно є найважливішим продуктом сільськогосподарського виробництва, кормовою базою для тваринництва і товаром світової торгівлі.

З 1995 р. по 1999 p. виробництво зерна у світі становило від 2 до 2,3 млрд т на рік. Монополістами з виробництва зерна є КНР (500—510 млн т на рік), США (340—350 млн т) і Європейський Союз (195—205 млн т). До великих продуцентів зерна належать Індія, Бразилія, Аргентина, Мексика, Канада, Австралія. В Європейському Союзі такими країнами є Франція і Німеччина. Багато зерна виробляють Росія, Польща та Україна.

В Україні з року в рік виробництво зерна зменшується. В 1986—90 pp. середньорічний валовий збір становив 47,4 млн т. У 1990 р. було продуковано понад 51 млн т зерна. Починаючи з 1990 p. спостерігається значне зниження виробництва зерна в нашій країні. У 1995 p. воно становило 33,9 млн т, 1998 p. — 26,5 млн т. У 1998 р. порівняно з 1990 p. валовий збір зерна зменшився майже удвічі і був на рівні 1940 p. Незважаючи на таку ситуацію, Україна залишається великим європейським виробником зерна.

З 1995р. по 1999р. щорічне світове виробництво зерна основних культур становило, млн т.: пшениці — 590—610, кукурудзи — 550—580, рису — 540— 560, ячменю— 145—155.[14]

Монополістами з виробництва пшениці є КНР (110—120 млн т), Європейський Союз (95—105 млн т) і США (65—70 млн т). В ЄС найбільше зерна цієї культури продукують Франція і Німеччина (35—38 і 18—20 млн т відповідно). Іншими країнами світу виробляється така кількість пшениці, млн т: Канадою — 24—26, Австралією — 19—21, Росією — 30—35, Пакистаном — 18—20, Україною — 14—18.

Великий попит у світі має тверда пшениця "дурум". У ній є багато білків, зокрема таких, які здатні утворювати клейковину. Пшениця "дурум" є у 2—З рази дорожчою за звичайну і використовується переважно для виготовлення макароних виробів. Для вирощування такої пшениці придатні обмежені території деяких країн: Італії, Іспанії, Греції, Канади, США, Австралії. У невеликіх обсягах її вирощують у південних областях України.

Світовими монополістами з виробництва кукурудзи є США (190—240 млн т на рік) і КНР (105—125 млн т). Іншими країнами продукується така кількість кукурудзи, млн т на рік: ЄС — 35—40, Бразилія — 30—35, Мексика — 17—19, Аргентина — 15—18, ПАР — 8—10, Україна — 4—5.

До найбільших світових виробників рису належать КНР (175—195 млн т на рік) та Індія (119—121 млн т). Багато такого зерна вирощують Індонезія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія, США, Південна Корея, Пакистан і Єгипет.[14]

Із 145—155 млн т світового виробництва ячменю 50—53 млн т припадає на ЄС, у тому числі 12—13 млн т на Німеччину. Значна його частина вирощується в Росії (16—20 млн т), Канаді (13—16 млн т), США, Україні, Туреччині та Австралії (по 6—8 млн т).

Приблизно 10% світового виробництва зерна є продуктом світової торгівлі. У 1995—99 pp. щорічно на світовий ринок поставлялось 220—230 млн т зерна, у тому числі пшениці — 98—102 млн т, кукурудзи — 65—75 млн т, рису — 19—21 млн т, ячменю — 12—16 млн т.

Крупи

Крупи — харчовий продукт, одержаний від переробки круп'яного зерна, в якому сконцентровані добре засвоювані поживні речовини. Крупи займають важливе місце в харчуванні жителів України.

Споживні властивості крупів

Споживні властивості крупів залежать від їх хімічного складу, засвоюваності окремих речовин (вуглеводів, білків, жирів), енергетичної цінності, органолептичних показників, використання.

Дані хімічного складу та енергетичної цінності крупів подано в табл. 1.

Таблиця 1. Хімічний склад та енергетична цінність крупів

(середні дані)

Споживні властивості крупів у цілому та їхній хімічний склад зокрема визначаються, насамперед круп'яною культурою, з якої вони виготовлені. Хімічний склад крупів залежить також від технології їх виготовлення. Вона полягає у тому, що зерно повністю вивільняють від неїстівних квіткових плівок і частково або повністю від плодових і насіннєвих, до складу яких входить переважно клітковина. Білки крупів, особливо, гречаних, вівсяних і рисових, здебільшого повноцінні, однак вони не збалансовані за вмістом лімітованих амінокислот (триптофану, лізину, метіоніну). У зазначених крупів співвідношення цих кислот становить відповідно 1: 2,6: 1,1; 1: 2,8: 0,8; 1: 2,5: 1,3 при оптимальному співвідношенні у продуктах 1:3:3. Білки пшона і кукурудзяних крупів за амінокислотним складом поступаються білкам крупів інших культур. У пшоні є дуже мало лізину, у кукурудзяних, крім того, метіоніну і триптофану.

У більшості крупів міститься від 1 до 1,5% жирів, у гречаних і пшоні —до 3%, у вівсяних — понад 6%. При зберіганні жири крупів швидко окислюються.

Крупи багаті на вуглеводи, особливо на крохмаль. Вміст цієї речовини складає 75—80% загальної кількості сухих речовин і 95—96% кількості вуглеводів.

Вуглеводи і жири крупів засвоюються на 90—92%, білки — дещо гірше. Енергетична цінність крупів коливається від 314 ккал/100 г (горох лущений) до 348 ккал/100 г (пшоно).

Біологічна цінність крупів визначається залежно від вмісту повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, мінеральних речовин і вітамінів.

Крупи використовують у кулінарії для виготовлення перших і других страв, у харчоконцентратній промисловості—для виробництва овочевих, м'ясних та рибних консервів. З усіх крупів найкращими органолептичними властивостями (смаком і зовнішнім виглядом) характеризуються манні, рисові та гречані крупи. Ці крупи використовують для дієтичного і дитячого харчування.[9]

На формування споживних властивостей крупів впливають такі фактори:

вид круп'яної культури, якість зерна (плоду гречки, насіння бобових), технологія виготовлення. Крупи різних круп'яних культур відрізняються за формою, розміром, кольором, структурою, смаковими властивостями, хімічним складом. Крупи з високими поживними властивостями одержують із свіжого і добре виповненого великого зерна.

Технологія виготовлення впливає на вміст у крупах квіткової плівки і плодової оболонки, зародка, алейронового шару, їх розмір, форму і колір.

Поиск по сайту: