Політичні відносини та політичне життя суспільства

Конкретним проявом політики і влади в суспільстві є пол­ітичні відносини та політичне життя. Політичні відносини є різновидом суспільних відносин, але вони визначаються спе­цифічними особливостями. По-перше, вони виникають між великими соціальними спільностями (державами, націями, партіями) з приводу політичної влади. По-друге, вони вислов­люють інтереси і потреби соціальних груп. По-третє, політичні відносини проявляються у боротьбі за владу. По-четверте, вони не статичні, а є проявом об'єктивного і суб'єктивного, стихій­ного і свідомого в політиці.

Політичні відносини - це зв'язки та взаємодії між членами суспільства стосовно загальних та обов'язкових для всіх інте­ресів, що реалізуються через державну владу. Політичні відно­сини охоплюють головні питання суспільного життя: хто воло­дарює та управляє в суспільстві, в чиїх інтересах здійснюється влада, як взагалі здійснюється влада та управління.

Політичні відносини складаються між суб'єктами різних рівнів і підсистем політичного життя. Вони можуть бути відно­синами на макрорівні (загальнодержавні, загальнопартійні), а також на регіональному та місцевому рівнях. За методами здійснення вони можуть бути насильницькі або не насиль­ницькі. За характером здійснення політичні відносини бувають конфронтаційні, консенсусні, компромісні, елітарні, авторитарні, демократичні тощо. Межі та форми політичних відносин зада­ються політичними традиціями і культурою, політико-держав-ними інститутами, а також політико-правовими нормами й нормативною системою певного суспільства. До основних форм політичних відносин належать:

♦ політична позиція - стійка сукупність взаємодій і взаємоз­в'язків політичних суб'єктів, що формує спосіб їхньої спільної діяльності;

♦ політичний компроміс - знаходження згодрі на основі взаємних поступок між представниками різних, проти­лежних інтересів, думок, поглядів;

♦ політичний конфлікт - крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з протиставленням політичних інтересів, цілей і цінностей;

♦ політична консолідація - об'єднання суб'єктів політики з метою досягнення загальних цілей на основі спільних принципів взаємовідносин;

♦ політична боротьба - форма політичних відносин між суб'єктами політики, спрямована на досягнення міцних позицій у системі володарювання, впливу на владу шля­хом реалізації своєї політичної волі.

В основі політичних відносин знаходяться політичні інте­реси. Політика є сферою людської життєдіяльності, де проявля­ються відмінності соціальних інтересів, де ці інтереси стикають­ся, протиставляються й узгоджуються. Кожна людина має свої інтереси й потреби, у задоволенні яких і полягає сенс людсько­го життя. За своєю природою політичні інтереси являють со­бою концентрований вираз соціально-економічних інтересів.

Конкретний зміст політичних інтересів завжди усвідомле­ний. Він виражає потреби соціальних груп у визначеній політиці та політичних структурах як інструментах її реалізації. Політичні інтереси характеризують сталу орієнтацію та визначений на­прям поведінки соціальних груп у сфері політичних відносин. Наприклад, орієнтацію на підтримку державного курсу в галузі внутрішньої та зовнішньої політики або, навпаки, на рішучу непідтримку діяльності уряду, бойкот його рішень тощо.

Політичні інтереси завжди загальні. В своїй основі вони характеризують однакове положення визначених соціальних груп (а не окремих індивідів) у політичному житті, фіксують єдине прагнення людей до того, що ними визнається як благо. Безумовно, загальний політичний інтерес не існує поза групо­вого чи індивідуального інтересів. Він складає джерело моти­вації кожної політичної позиції та її активності. Сенс політич­ної діяльності полягає в узагальненні, узгодженні різноманітних інтересів і прийнятті тих політичних рішень, які були б загаль­ноприйнятими у суспільстві. Проте, в існуючих у тій чи іншій країні політичних відносинах відбиваються тільки інтереси пев­них соціальних груп, а не інтереси всього народу.

Таким чином, характер політичних відносин відображає до­мінуючі складові функціонування політичної влади, як то: бо­ротьба політичних інтересів і партій, бажання цих сторін до сус­пільної злагоди й вирішення загальних проблем, громадянська війна чи громадянський мир, постійне очікування соціального вибуху в будь-якій формі або стабільність і почуття безпеки. Все це є важливими показниками політичного життя суспільства.

Термін «політичне життя» був введений у політичну на­уку американським вченим Д. Лєйном у середині 50-х років XX століття. Він дозволяє розглянути політику в єдності інституціонального та поведінкового підходів, що виражаєть­ся в таких ознаках:

♦ політика може виступати або як сфера і результат взає­модії соціальних і політичних інститутів, або як дії суб'єктів політичних відносин;

♦ політичне життя є сфера дії публічного інтересу й управ­ління, а її головним інструментом виступають влада, ав­торитет, примус;

♦ активний діяльний характер політики дозволяє людям з ЇЇ допомогою впливати на різні сторони життя: економі­ку, політику, науку, культуру, мораль;

♦ у політичне життя залучені великі маси народу, від яких залежить результативність політичних подій;

♦ центр політичного життя - це різноманітні взаємозв'яз­ки між особистістю та державою.

Виникнення політичного життя пов'язане з виникненням у суспільстві різних груп інтересів. Політичне життя - частина суспільного життя з конкретною свідомою, цілеспрямованою політичною діяльністю людей. Як витвір економічного, соціаль­ного життя суспільства, політичне життя концентрує, інтегрує в собі всі суспільно значимі потреби та інтереси і виступає своє­рідним завершенням суспільного життя. Воно завжди виступає в конкретних історичних формах, зумовлених матеріальними і соціокультурними факторами. Політичне життя включає всіх соціальних суб'єктів з їх потребами та інтересами, їх відношен­ня і діяльність, політичні інститути, норми, свідомість і культу­ру, політичну владу та інші компоненти.

Політичне життя суспільства - це процес і результат діяль­ності її соціальних суб'єктів і політичних інститутів. Від інших сфер суспільного життя політичне життя відрізняється тим, що воно прямо або побічно пов'язане з політичною владою, вияв­ляється у політичних зв'язках і відносинах, які дуже різно­манітні: від політичного співробітництва, політичної консолі­дації, політичного компромісу до політичного конфлікту, політичної напруги, політичної боротьби.

На політичне життя впливає багато факторів. По-перше, це природне середовище (територія, ресурси, клімат тощо). По-дру­ге, це економічні відносини, що панують у суспільстві. По-третє, розвиток техніки, та швидкість розповсюдження інформації, інду­стріальний, постіндустріальний статус країни тощо. По-четверте, це характер етнонаціональних відносин. По-п'яте, релігія. По-шосте, ідеологія як засіб впливу на людей, управління ними. По-сьоме, засоби масової інформації, які поставляють інформацію та інтерпретують суспільну думку. По-восьме, політична психоло­гія суспільства, що проявляється в настроях людей, темпераменті народу, його ментальності, характері лідерства тощо.

Політичне життя суспільства багатогранне і різнобарвне. Воно є найбільш динамічною і мінливою сферою суспільного життя. Його динаміка зумовлена динамікою суспільно значимих інте­ресів, потреб, цінностей, а також прагненням політичних суб'єктів використовувати будь-яку можливість, котру можна використову­вати для зміцнення (якщо йдеться про суб'єктів, які перебувають при владі) або послаблення (мова про опозицію) існуючої влади.

Політологи дають певну класифікацію політичного життя за такими ознаками: за обсягом охоплення сфери: внутрішньопо­літичне і загальнополітичне; за суб'єктами політики - держав­не, партійне, громадсько-політичне; за діяльністю політичних органів - парламентське, президентське, адміністративне; за рівнем здійснення - на міжнародному, міждержавному, держав­ному рівнях, за місцем проживання тощо; за формами органі­зації - організоване, слабко організоване, стихійне. Отже, пол­ітичне життя включає різні ознаки, серед яких головна -політична діяльність людей з їх інтересами і потребами.

Політична діяльність - це управління людськими спільно­тами, спрямовлене на вирішення загальних інтересів і цілей. Політична діяльність включає різні форми взаємодії політичних сил: консенсус (згода), компроміс (угода), конфлікт (зіткнення). У широкому розумінні слова політична діяльність постає як реалізація політико-суспільних відносин, як взаємодія різних суб'єктів з приводу завоювання, утримання та використання влади. У вузькому значенні політична діяльність - це методи і засоби виконання владних функцій певними політичними си­лами і соціальними групами.

Необхідним компонентом політичного життя суспільства є політична участь громадян. Політична участь - це залучення в тій чи іншій формі людини або соціальної групи до процесу політико-владних відносин, до прийняття рішень і управління.

Політична участь може бути пряма (безпосередня) або опосе­редкована (представницька), професійна або непрофесійна, ле­гальна або нелегальна, конструктивна або деконструктивна, стихійна чи усвідомлена, насильницька чи ненасильницька тощо. Політична участь дозволяє виявити конкретну роль гро­мадянина, окремих соціальних груп у політиці.

Мотивами політичної участі можуть бути: підвищений інте­рес до політики, спрямований на пізнання суті політичних явищ і подій; прагнення до соціального єднання з рештою гро­мадян; бажання свідомого здобуття для себе певних вигод та задоволення честолюбних намірів. Конкретні форми політич­ної участі - це вибори, референдуми, участь у діяльності пол­ітичних партій, демонстрації, мітинги, збирання підписів тощо. На ступінь політичної участі впливають: політичний режим, соціокультурне середовище, рівень освіти, ступінь доступу до інформації, матеріальні можливості суб'єктів політики тощо.

Таким чином, політичне життя виконує певні функції, має свої особливості. Однією з основних функцій є забезпечення стабільності суспільного розвитку. Це такий стан рівноваги, коли зберігається сталість, відсутність впливу конфліктних си­туацій на якісні зміни у політичному житті. На протилежність політичної стабільності у суспільстві може виникати політич­на стагнація. Це такий стан політичного життя суспільства, що знаходиться під постійним впливом різного роду соціально-політичних конфліктів, які призводять до розвалу політичної стабільності. Тому у політичному житті важливе місце займає вся сфера управління політичними процесами.

Суттю політичного управління є свідомий цілеспрямований вплив владних структур на суспільство в цілому або на окремі його сфери з метою оптимізації (впорядкування, вдосконален­ня і розвитку). Основними елементами політичного управлін­ня є прийняття рішення, організація його виконання, здійснен­ня контролю, координація і регулювання дії, перевірка виконання та оцінка результатів. Політичні рішення можуть сприяти як узгодженню інтересів суб'єктів політики, їх прими­ренню, так і загостренню їх, вести до переростання суперечностей у конфліктну стадію. Важлива роль у функціонуванні політич­ного життя належить особі, без чого немає соціально-політичної діяльності. Отже, політичному житті суспільства притаманна багатоманітність політичних процесів, у яких розкривається спрямованість політичної діяльності всіх суб'єктів політики.

Логвина

Поиск по сайту: